Постанова № 73082503, 22.03.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/2534/17Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/789/143/18 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія - 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Дикун С. І., Щавурська Н. Б.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/2534/17 за апеляційною скаргою Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 березня 2017 року (головуючий суддя Братасюк В.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлове приміщення за адресою майдан Перемоги, 4в, в м. Тернополі, загальною площею 28,3 кв.м.

Позовна заява обгрунтована тим, що нею, за відсутності заперечень власника земельної ділянки, власними силами та за власний кошт було здійснено влаштування нежитлової споруди торгово - побутового призначення в м.Тернополі. Вона оформила земельний сервітут на користування земельною ділянкою під спірним майном, однак лише в судовому порядку може захистити право на майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на новостворене майно.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07 березня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення за адресою майдан Перемоги, 4в, в м. Тернополі, загальною площею 28, 3 кв.м.

В апеляційній скарзі, поданій у грудні 2017 року, Тернопільська міська рада, яка не брала участі у справі, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, необгрунтованістю судового рішення.

На підтвердження наведених підстав для скасування судового рішення апелянт зазначає, що предметом спору, є самочинне будівництво, яке знаходиться на земельній ділянці, власником якої є Тернопільська міська рада., що згоди на спорудження нерухомості на надавала. Суд вирішив питання про права та обов”язки міської ради, що не була залучена до участі у справі. Право власності на нерухоме майно, збудоване на чужій земельній ділянці не може бути визнано за особою, яка його збудувала.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

У судове засідання сторони не з”явилися хоч були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою, п”ятою ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.3.96 Додатку до рішення Тернопільської міської ради від 26.04.2013 року за №6\31\99, ОСОБА_3 уклала з Тернопільською міською радою договір про встановлення особистого строкового сервітуту на території м. Тернополя площею 0,0012 га, на якій розміщена та використовується споруда. Об'єктом особистого строкового сервітуту є територія, призначена для розташування об'єкту торгівлі для торгівлі продовольчою групою товарів за адресою майдан Перемоги — вул. Львівська.(біля магазину «Пані Паляниця»).

В квітні 2014 року внесено зміни до Договору особистого сервітуту для розташування об'єкту торгівлі продуктами харчування обмеженого асортименту. Площа земельної ділянки на якій розташований об'єкт торгівлі становить 0, 0030 га.

Відповідно до погодження № 15 режиму роботи об'єктів сфери торгівлі та сфери обслуговування населення в м. Тернополі від 09.02.2016 року, позивачці погоджено режим роботи закладу торгівлі за адресою майдан Перемоги — вул. Львівська.(біля магазину «Пані Паляниця»).

Позивачка ОСОБА_1 власними силами та за власний кошт на земельній ділянці площею 0, 0030 га. збудувала нежитлову споруду торгово - побутового призначення, загальна площа якого становить 28, 3 кв.м

03.02.2017 року Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, позивачці видано паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності - павільйон для реалізації продуктів харчування обмеженого асортименту.

04.12.2017 року ФОП ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат АЕ №000363), ПП «ВолКас» виготовлено звіт про проведення обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта, згідно змісту якого вбачається, що спірне нежитлове приміщення знаходиться в нормальному стані, відповідає будівельним та санітарним нормам та встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. За даними технічного паспорта загальна площа нежитлового приміщення складає 28, 3 кв.м

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірне нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, що належить до комунальної форми власності, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження якою, на підставі статті 327 Цивільного кодексу України, статей 12, 83 Земельного кодексу України, статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», здійснює Тернопільська міська рада. Нежитлове приміщення є незавершеним самочинним будівництвом, згоди на його спорудження власник земельної ділянки не надавав, дані про його завершення відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що власник земельної ділянки не заперечував проти здійснення позивачкою будівництва нежитлового приміщення, влаштування спірної нежитлової споруди відповідає всім вимогам ДБН, пожежним та санітарним нормам та в інтересах позивача встановлено земельний сервітут на користування земельною ділянкою під нежитловим приміщенням, влаштування спірного нежитлового приміщення не порушує прав третіх осіб, оскільки з приводу створеної позивачкою речі - нежитлового приміщення за адресою майдан Перемоги, 4в, в м. Тернополі, загальною площею 28,3 кв.м, суду не надано доказів в підтвердження конфліктів і спорів з іншими особами, також суд вважав, що відповідальним за вимогами позивача є відповідач ОСОБА_2

З такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Стосовно до положень ст. 48 ЦПК України відповідачем є особа, яка на думку позивача порушила його права.

Згідно змісту ст. 265 ЦПК України суд у рішенні повинен зазначити фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як вбачається із позовної заяви та матеріалів справи, позивачка на підтвердження своєї вимоги про визнання права власності на нерухоме майно не зазначила жодної обставини, яка б вказувала, що відповідач ОСОБА_2 порушує її права щодо нерухомого майна, яке є предметом спору. На порушення вимог ст. 265 ЦПК України суд у оскаржуваному рішенні не навів обставин, про порушення відповідачем прав позивачки, у який спосіб вони порушені відповідачем, який зміст спірних правовідносин між сторонами у справі.

Натомість, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції прийняв рішення про права та обов”язки Тернопільської міської ради, яка не була залучена до участі у справі, що згідно ч.3 п.4 ст. 376 ЦПК України є обов”язковою підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення.

Як встановлено, земельна ділянка, на якій збудовано нерухоме майна, належить Тернопільській міській раді, яка дозволу на спорудження нерухомого майна не надавала.

Частина перша та друга статті 376 Цивільного кодексу України встановлює, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Стаття 152 Земельного кодексу України визначає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Стаття 13 Конституції України встановлює, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Згідно з пунктом 10 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі. У разі пред'явлення позову про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості до неналежного відповідача (наприклад, до певної фізичної особи) суд залежно від предмета позову та обставин справи має вирішити питання про його заміну на належного відповідача.

Вказане доводить, що судом І інстанції невірно визначено склад осіб, які повинні були брати участь у справі.

Суд погоджується із доводами у скарзі, що висновок суду стосовно відсутності заперечень зі сторони власника земельної ділянки (Тернопільської міської ради) щодо будівництва спірної нежитлової будівлі є безпідставним, оскільки як вбачається із матеріалів справи позивачем не надано доказів про те, що Тернопільська міська рада надавала дозвіл та погоджувала Позивачу будівництво об'єкту нерухомого майна.

Встановлено, що цільове призначення цієї земельної ділянки згідно Договору сервітуту - розміщення і використання тимчасової споруди (автопричепу). Положення Земельного кодексу України забороняють використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Суд критично оцінює паспорт прив”язки тимчасової споруди, що суд прийняв до уваги, так як паспорт прив'язки є підставою для розміщення тимчасової споруди (пункт 2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінрегіонбуду України від 21.10.2011 р. № 244).

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» тимчасові споруди не підлягають державній реєстрації. Будівництво об'єктів нерухомого майна повинно відбуватись в порядку, визначеному містобудівним законодавством, за результатами чого забудовник отримує ряд документів. Згідно з частинами 2, 4, 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення), суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем не доведено наявність необхідної містобудівної документації.

Звіт про проведення обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж, виготовлений 04.12.2017 р. ПП «ВолКас» не є документом, що засвідчує готовність об'єкта для подальшої безпечної експлуатації та не підміняє собою декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення судом І інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи; порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 березня 2017 року скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.

Судові витрати понесені у зв”язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на сторони, в межах сум, понесених ними.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 березня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5