Постанова № 73058319, 20.03.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/15615/2012Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/789/190/18 Доповідач - Ткач З.Є.Категорія - 57

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року м. Тернопіль

Колегія суддів апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткача З.Є.

суддів: Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

за участю секретаря Шмигельська І.З.

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №1915/15615/2012 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року, постановлену суддею Ромазан В.В., за заявою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк") звернулося до суду з заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

В обґрунтування заяви АТ "Дельта Банк" зазначило, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2013 року задоволено позов АТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За даним судовим рішенням, яке набрало законної сили, 10 квітня 2013 року було видано виконавчий лист.

Вказаний виконавчий лист був втрачений при повернені з органу ДВС без виконання. Втрату виконавчого документу також зумовили ті обставини, що на підставі Правління НБУ від 02.03.2015 №150 ПАТ "Дельта Банк" було віднесено до неплатоспроможних, була запроваджена тимчасова адміністрація, відкликана ліцензія та розпочата процедура ліквідації Банку.

Лише у 2017 році в ході внутішньобанківської перевірки АТ "Дельта Банк" було встановлено, що виконавчий документ по справі №1915/15615/2012 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору №200/КВф-06 від 28 грудня 2006 року відсутній.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року постановлено:

"У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа - відмовити."

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції АТ "Дельта Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити його заяву. Зазначало, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам по справі та є необґрунтованими. Судом під час розгляду справи неповно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, не доведено обставини справи, які суд вважав встановленими. Не надано належної оцінки тому факту, що на даний час рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2013 року залишається невиконаним, а ОСОБА_1 не погашає заборгованість за кредитом та ухиляється від самостійного виконання рішення суду.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив, вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.

У зв'язку із тим, що розгляд заяви здійснювався за нормами ЦПК України, які діяли до набрання чинності Законом України №2147-VII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", колегія суддів переглядає ухвалу суду на відповідність нормам процесуального права, які діяли на момент ухвалення оскаржуваного рішення.

Відповідно до положень ст.370 ЦПК України (в редакції чинній станом на час звернення із заявою) замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Статтею 371 ЦПК України (в редакції чинній станом на час звернення із заявою) передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Отже, законодавством встановлено, що із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред'явлення їх до виконання. У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Установлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2013 року задоволено позов АТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200/КВф-06 від 28 грудня 2006 року, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Дельта Банк" заборгованість у розмірі 1 546 101 грн. 44 коп. та 3219 грн. судового збору.

11 березня 2013 року вищенаведене рішення набрало законної сили.

10 квітня 2013 року в порядку виконання даного судового рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист № 1915/15615/2012.

Крім того встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 2 березня 2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 3 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк".

На підставі постанови Правління Національного банку України від 2 жовтня 2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк та делегування повноважень ліквідатора банку» та розпочато ліквідації АТ "Дельта Банк".

Постановляючи ухвалу про відмову у поновленні строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем АТ "Дельта Банк" не наведено поважних причин пропущення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Зокрема, запровадження процедури ліквідації кредитора, що спричинило звільнення працівників та втрату документації банку, відсутність належного контролю за ходом виконання судового рішення, не свідчать про не можливість стягувача пред'явити отриманий ним 10 квітня 2013 року виконавчий лист до виконання. Тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк" було запроваджено 02 березня 2015 року, а тому існувала можливість своєчасно пред'явити виконавчий лист до виконання.

Проте, погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна з наступних мотивів.

Як вбачається із заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа (про що заявник також вказував в апеляційній скарзі), причиною втрати виконавчого документа було і те, що останній був втрачений при поверненні його з органу ДВС без виконання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються частковим виконанням рішення боржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

З урахуванням цих вимог закону, що діяли на час отримання заявником виконавчого листа, суд першої інстанції не перевірив дані про існування виконавчого провадження за виданим виконавчим листом, не перевірив чи проводилось в порядку виконавчого провадження погашення заборгованості за кредитним договором та належним чином не з'ясував причини, за яких стягувач пропустив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, в наслідок чого прийшов до передчасного висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа.

Оскільки ці обставини, а також обставини щодо втрати оригіналу виконавчого листа, не були досліджені в судовому засіданні, ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції не перевірив, чи було порушено право заявника на виконання судового рішення, враховуючи розмір заборгованості та те, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

При цьому слід врахувати положення ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згідно якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1. ст. 6 Конвенції ("Право на справедливий суд") гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні по справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 р. зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом, а виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як складова частина суду. Таким чином, остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, повинно бути виконаним, що відповідає принципу верховенства права, який договірні сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи вказану Конвенцію.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, то в силу ст. 379 ЦПК України ухвалу слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись п.5 ч.1 ст.374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року скасувати.

Цивільну справу за заявою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 26 березня 2018 року.

Головуючий З.Є. Ткач

Судді: О.Я. Міщій,

Г.М.Шевчук