Постанова № 73078317, 14.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 445/530/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/4553/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Мікуш Ю.Р.,

суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.

секретар Іванова О.О.

З участю:представників сторін ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа ПАТ КБ «Приватбанк», про стягнення безпідставно отриманих коштів,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 16.02.2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 260 000 грн. безпідставно отриманих коштів та 2 600,90 грн. судового збору - всього 262 600,90 грн.

Рішення суду оскаржив представник відповідача адвокат ОСОБА_3

Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, висновки суду такими, щоне відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що між сторонами по справі 13.06.2015 року було укладено договір позики відповідно до умов якого відповідач позичив у позивача кошти в розмірі 230 000 грн. Вказаний факт підтверджується розпискою від 14.06.2015 року, яку власноручно було написано відповідачем. Щодо інших 30 000 грн., які позивач перерахував відповідачу 11.03.2015 року, апелянт зазначає, що вказані кошти ОСОБА_6 зобов»язувався повернути ОСОБА_5, оскільки остання декількома платежами перераховувала грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_6

Зазначає, що позивачем не надано суду будь-яких переконливих доказів, що він приймав участь у «фінансовій піраміді» взаємний фонд «Меркурій», що відповідач у якийсь спосіб пропонувала вкладати гроші у вказаний фонд. Вважає, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини, а саме на підставі договору позики, а тому посилання суду на статтю 1212 ЦК України є безпідставним. Просить скасувати оскаржуване рішення суду, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги прдставника позивача ОСОБА_2, думку представника третьої особи ОСОБА_4, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України. Відповідно до п.9 ст.1 Перехідних положень, справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач 12.03.2015 року та 13.06.2015 року електронними платежами на карткові рахунки відповідача № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відкриті в ПАТ КБ «Приватбанк» вніс грошові кошти на загальну суму 260 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями чеків. Зазначене сторонами не заперечувалося.

Доказів представлення оригіналу розписок про отримання коштів ОСОБА_5 за договором позики відповідачем не представлено, хоч останній на такі посилався.

Задовольняючи позовні вимоги, суд підставно посилався на ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК) відповідно до якої цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За приписами ч.1 п.6 ст.1 ЦК у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов»язків може бути настання або ненастання певної події.

За змістом частини першої статті 202 ЦК встановлено, що правочин може вчинятися усно або у письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого законом не встановлена обов»язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст.177 ЦК об»єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Згідно з поясненнями учасників справи, позивач перерахував на картковий рахунок відповідача значну суму коштів без будь-якої правової письмової угоди, однак за усною домовленістю. Тобто, мав місце правочин, вчинений в усній формі.

Стаття 1212 ЦК регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За змістом ч.1 ст. 1212 ЦК безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» підтвердив, що грошові операції між позивачем та відповідачем проводилися через ПАТ КБ «Приватбанк» у Золочівському відділенні Львівської області у якому відкритий рахунок на прізвище відповідача ОСОБА_5 Призначення грошових коштів йому невідоме.

Судом першої інстанції належно досліджено та встановлено факт перерахування коштів на суму 260 тис. грн. на прізвище ОСОБА_5 Доводи апелянта про те, що гроші отримані його довірителькою згідно договору позики та на підставі розписки нічим не підтверджено, предметом дослідження у суді першої інстанції не були. Інших правових підстав законного набуття коштів відповідачкою, представником не доведено.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно до статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22 березня 2018 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

Т.І.Приколота