Постанова № 73078239, 20.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Омельченко І.І.

20 березня 2018 р. Справа № 532/744/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання – Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України на постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певну дію, -

В с т а н о в и л а:

15 травня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення та зміну позовних вимог, просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі – ГУ НП, відповідач) в прийнятті (розгляді) заяви та направленні у встановлений законодавством строк до Міністерства внутрішніх справ України висновку із додатками щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІ групи інвалідності захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850;

- зобов’язати ГУ НП повторно розглянути його заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ та прийняти і направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок із додатками щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІ групи інвалідності захворювання, пов’язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом начальника ГУ НП він звільнений з Національної поліції України (через хворобу) за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VII «Про Національну поліцію» (далі – Закон № 580-VII). Згідно свідоцтва про хворобу визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час та встановлено захворювання, що пов’язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У зв’язку із встановленням групи інвалідності він неодноразово, починаючи з жовтня 2016 року звертався із заявами (рапортами) про виплату одноразової грошової допомоги згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі – Порядок № 850), однак у проведенні такої виплати йому відмовлено. Вказує, 15 червня 2017 року він звернувся до УМВС в Полтавській області із заявою про виплату допомоги на підставі Порядку № 850, однак листом від 20 червня 2017 року йому відмовлено у виплаті грошової допомоги, оскільки на день втрати працездатності він звільнений з Національної поліції, а тому відсутні правові підстави для виплати допомоги на підставі означеної постанови Кабінету Міністрів України. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його права.

Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2017 року (дата виготовлення повного тексту постанови судом не визначена) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі.

Судове рішення вмотивовано висновком про те, що позивач, як особа, якій встановлена інвалідність ІІ групи, пов’язаної з проходженням служби в ОВС, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію». Той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію». Оскільки позивач подав заяву про виплату допомоги на підставі Порядку № 850, а відповідачем не дотримано порядку розгляду заяв про виплату одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі шляхом визнання протиправною відмову ГУ НП в прийнятті (розгляді) заяви та направленні у встановлений законодавством строк до Міністерства внутрішніх справ України висновку із додатками щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку № 850 і зобов’язати ГУ НП повторно розглянути заяву ОСОБА_1

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі третя особа Міністерство внутрішніх справ України, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2017 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Скаржник Міністерство внутрішніх справ України зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивач просив суд застосувати до спірних правовідносин нормативно-правовий акт, що втратив чинність і на спірні правовідносини не розповсюджується. Так, п. 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII. Цим пунктом було закріплено право працівників міліції, які були звільнені зі служби в міліції до 07 листопада 2015 року і не продовжили подальшу службу в органах поліції, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з втратою працездатності та/або встановленням інвалідності. Крім цього, Порядком № 850 передбачено нарахування та виплата одноразової грошової допомоги виключно працівникам міліції, таким чином, посилання позивача на зазначений Урядовий акт є безпідставним та необґрунтованим. Скаржник зазначає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів, що виділяються на утримання Національної поліції України, і судом при прийнятті рішення не враховано, до Міністерство внутрішніх справ України не має повноважень розглядати та приймати рішення по призначенню поліцейському одноразової грошової допомоги. Також вказує, що поліцейській, які проходили службу в органах внутрішніх справ і з 07 листопада 2015 року прийняті на службу в органи Національної поліції України, за наявності підтверджуючих медичних документів, у зв’язку з втратою працездатності та/або встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, мають право на отримання відповідної одноразової грошової допомоги, яка передбачена ст. 97 Закону № 580-VII. Призначення, нарахування та виплата цієї допомоги відповідно Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського та ч. 4 ст. 100 Закону № 580-VII здійснюється за останнім місцем проходження служби поліцейським. Скаржник зазначає, що з огляду на дискреційні повноваження ГУ НП та Міністерства внутрішніх справ України з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги, розгляду документів щодо прийняття рішення про відмову у їх видачі, та для здійснення якого керуються різними положеннями законодавства (Міністерство внутрішніх справ України – Порядком № 850, ГУ НП – Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженим наказом МВС України від 11 січня 2016 року № 4 (далі – Порядок № 4), то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб’єкта владних повноважень та зобов’язувати вчинити те, що чинним законодавством не передбачено.

В апеляційній скарзі ГУ НП, не погоджуючись з судовим рішенням, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2017 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Скаржник ГУ НП з посиланням на ст. 98 Закону № 580-VII стверджує, що встановлення інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання позивачем службових обов’язків в органах внутрішніх справ, не є підставою для призначення одноразової грошової допомоги. Вважає, що оскільки Порядком № 850 встановлено порядок та умови виплати допомоги по інвалідності працівникам міліції відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію», який втратив чинність з 07 листопада 2015 року, а інвалідність позивача встановлена з 09 вересня 2016 року, він не набув права на отримання одноразової грошової допомоги в порядку, встановленим цією Порядком. При цьому, рішення про призначення або відмову в призначенні грошової допомоги приймає Міністерство внутрішніх справ України, а не ГУ НП. Розгляд документів і прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку, встановленому Порядком № 850 в даному випадку відноситься до компетенції ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області, а не ГУ НП. Крім того зазначає, що позивач звертався до ГУ ПН із заявою (рапортом) за формою, встановленою додатком до Порядку № 4. Тому саме відповідно до Порядку № 4 і розглядалися матеріали, подані позивачем для виплати одноразової грошової допомоги. Отже, висновок суду першої інстанції про визнання протиправною відмови ГУ НП у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку № 850 є безпідставним, оскільки позивач не звертався із заявою (рапортом) про виплату допомоги відповідно до Порядку № 850 та відповідно, ГУ НП не відмовляло йому у призначенні допомоги відповідно до Порядку № 850.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 у період з березня 2005 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року по 02 вересня 2016 року – в Національній поліції України. Наказом начальника ГУ НП № 275 о/с ОСОБА_1 з 02 вересня 2016 року звільнений з зі служби в поліції (через хворобу) за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VII /а.с.10, 11/.

Згідно свідоцтва про хворобу № 220-С від 09 серпня 2016 року, виданого військово - лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області», позивач визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, із встановленням захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справи /а.с.8/.

Із довідок до акту огляду медико - соціальною експертною комісією АВ № 0492060 та АВ № 0850735 убачається, що позивачу з 09 вересня 2016 року встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ /а.с. 9, 64/.

На заяву (рапорт) позивача ОСОБА_1 з питання виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з отриманням групи інвалідності, відповідач листом від 04 листопада 2016 року № 1350/115/29/01-16 відмовив йому у здійсненні такої виплати, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або втрати працездатності, передбачено положеннями Закону № 580-VII. У зв’язку з тим, що втрата працездатності позивача пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, призначення та виплата одноразової грошової допомоги буде проводитися після змін до ст. 97 цього Закону та за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених на зазначені цілі. Питання про призначення одноразової грошової допомоги буде розглянуте комісією ГУ НП після надходження відповідного нормативного документа /а.с. 24, 25/.

На звернення позивача ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області з питання виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з отриманням групи інвалідності, листом від 20 червня 2017 року № 4/С-230л.к. у призначенні та виплаті означеної допомоги йому відмовлено з тих підстав, що він був звільнений із органів Національної поліції, а тому правові підстави виплати допомоги як працівнику міліції відсутні. Крім цього, позивача повідомлено, що призначення та виплата допомоги, як працівнику поліції, здійснюватиме ГУ НП після внесення відповідних змін до Закону № 580-VII /а.с.49/.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 23 Закону України «Про міліцію», який втратив чинність 07 листопада 2015 року на підставі Закону № 580-VII, передбачалось, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов’язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон № 580-VII, у тому числі, положення про виплату одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейських.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 580-VII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про міліцію», зокрема, положення ст. 23 цього Закону, які передбачали виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції.

Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII.

Порядок № 850 визначає правовий механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (п. 1 Порядку № 850).

Положеннями п. 2 цього Порядку передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850, грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

В аспекті наведених норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не втратив право на отримання одноразової грошової допомоги, що передбачена ст. 23 Закону України «Про міліцію», оскільки інвалідність була ним отримана у зв’язку із захворюванням, яке пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, відтак, норма Закону України «Про міліцію» щодо такої виплати, залишається чинною.

Доводи апеляційних скарг про неможливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про міліції», який втратив чинність, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони прямо суперечать абзацу 3 п. 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VII, за змістом якого, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII.

Відповідно до п. 8 Порядку № 850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цього Порядку, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Згідно п. 9 Порядку № 850 Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у п. 8 цього Порядку документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

За тих обставин, що відповідачем ГУ НП не дотримано зазначеної п. 8 Порядку № 850 процедури розгляду заяви позивача ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, дійшла висновку про визнання протиправною відмову ГУ НП в прийнятті (розгляді) заяви позивача та направленні у встановлений цим Порядком строк до Міністерства внутрішніх справ України висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг ГУ НП, Міністерства внутрішніх справ України та скасування судового рішення.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення < > суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 292, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2017 року – без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Постанова у повному обсязі складена і підписана 30 березня 2018 року.