Постанова № 73077279, 20.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/309/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Будівельна Компанія "Житлопромбуд-8" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство "Будівельна Компанія "Житлопромбуд-8" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 лютого 2017 року № НОМЕР_1.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року задоволено заявлені позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки позивача контролюючим органом обґрунтовано встановлено численні порушення норм податкового законодавства під час здійснення ним господарської діяльності.

Зокрема, під час перевірки податковим органом виявлено, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ ВФ «Дзета» та ТОВ «Український будівельник» не мали реального характеру та не підтверджені належними доказами, а вже надані підприємством первинні бухгалтерські документи складені формально та жодним чином не спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом, у період з 08 грудня 2016 року по 20 січня 2017 року, проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Будівельна Компанія Житлопромбуд - 8" з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року, валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої 27 січня 2017 року складено акт перевірки № 39/14-02-14-0/05409952.

При цьому, вказаним актом, зокрема, встановлено наступні порушення: пп. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187 ПК України, чим завищено суму податкових зобов’язань у зв’язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентом-покупцем ТОВ Компанія «Український будівельник» у червні 2016 року, на суму 526 276,00 грн.; пп. 198.1 ст. 198, п. 198.2, 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України , чим завищено суму податкового кредиту у зв’язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ ВФ «Дзета» у червні 2016 року, на суму 499 962,00 грн.

За наслідком встановлених порушень податковим органом складено та направлено товариству податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09 лютого 2017 року, яким зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ, у сумі 526 276,00 грн., а також зменшено суму податкового кредиту, на суму 499 962,00 гривень.

Не погоджуючись з отриманим податковим повідомленням-рішенням товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким не погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, так як господарські операції між ним та його контрагентом носять реальний характер, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників ПДВ з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що на формування спірних податкових зобов’язань позивача у перевіряємому періоді вплинули його господарські операції з придбання товару у контрагента ТОВ ВФ «ДЗЕТА» та подальше постачання отриманого товару контрагенту ТОВ Компанія «Український будівельник».

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту здійснення відповідних операцій, які мають бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність здійснених господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Між тим, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічний висновок міститься в рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року, у справі № 2а-4259/12/1070.

В свою чергу, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що між ПАТ «Будівельна Компанія Житлопромбуд-8» (в особі покупця) та ТОВ ВФ «Дзета» (в особі постачальника) укладено договір поставки № 02/06-16 від 02 червня 2016 року, за умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставити товар згідно складених специфікацій, а покупець зобов’язується прийняти таоплатити відповідний товар.

При цьому, згідно укладених специфікацій предметом договору є поставка розпашних воріт, сітчатих панелей зі стійками із профільної труби, калитки та стовпів з опорами, на загальну суму 2 999 770,22 грн.

Між тим, в ході проведення відповідної операції контрагентом складено та зареєстровано податкові накладні №№ 19, 20, 21 від 09 червня 2016 року, а також № 22 та № 23 від 10 червня 2016 року.

Відпуск товару здійснено за адресою реєстрації постачальника, тоді як доставка відповідного товару здійснена компанією перевізником ТОВ «Миколаївбудавто» на підставі складених видаткових накладних, що підтверджено ТТН від 09 червня 2016 року та від 10 червня 2016 року.

Оплата поставленого товару здійснена платіжними дорученнями від 22 червня 2016 року, від 24 червня 2016 року, від 13 липня 2016 року, від 29 липня 2016 року, від 09 червня 2016 року.

В свою чергу, поставлений ТОВ ВФ «Дзета» товар реалізовано позивачем підприємству ТОВ Компанія «Український будівельник» відповідно до умов укладеного договору поставки № 30.03-16ПК2 від 30 березня 2016 року

При цьому, в ході проведення відповідної операції складено та зареєстровано податкові накладні № 2 від 12 квітня 2016 року, № 4 від 14 квітня 2016 року, № 13 від 10 червня 2016 року.

Оплата поставленого товару, здійснена платіжними дорученнями від 12 квітня 2016 року, від 14 квітня 2016 року, від 30 червня 2016 року.

Поставка товару здійснена на склад ТОВ Компанія «Український будівельник», компанією перевізником ТОВ «Миколаївбудавто», що підтверджено складеними ТТН від 10 червня 2016 року.

В даному випадку, первинні документи на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, безумовно є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту позивача.

При цьому, на думку колегії суддів, необхідною умовою для підтвердження факту здійснення спірних господарських операцій є перевірка можливості здійснення контрагентом ТОВ ВФ «ДЗЕТА» поставки відповідного товару.

В даному випадку, як встановлено податковим органом та вбачається із акту проведеної перевірки у червні 2016 року ТОВ ВФ «ДЗЕТА» не мала основних засобів для здійснення господарської діяльності, а також у товаристві працювала лише 1 особа, якій не нараховувалась заробітна плата.

Крім того, згідно з інформації з ЄРПН контрагент ТОВ ВФ «ДЗЕТА» не купував у інших осіб поставлений на адресу позивача товар.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що вказані вище обставини не є безумовною підставою для визнання фіктивними проведені господарські операції, проте такі обставини опосередковано підтверджують сумнівність проведених операцій.

Між тим, зібраними матеріалами у справі жодним чином не спростовано вищезазначених висновків податкового органу.

При цьому, перевезення спірного товару згідно наданих товарно-транспортних накладних здійснювалось перевізником ТОВ «Миколаївбудавто».

В даному випадку, у зібраних матеріалах справи відсутній договір щодо надання відповідних послуг з перевезення ТОВ «Миколаївбудавто», а також належні докази його реального виконання (податкові накладні, заявки на перевезення, платіжні доручення).

Крім того, матеріали справи не містять довіреностей на водіїв ТОВ «Миколаївбудавто» за якими вони мали отримувати спірний товар від ТОВ ВФ «ДЗЕТА».

В свою чергу, згідно наданих ТТН придбані металоконструкції, на загальну суму 2 999 770,22 грн., перевезено 09 та 10 червня 2016 року з міста Біла Церква Київської області до міста Миколаєва двома вантажними автомобілями (без причепів).

При цьому, у наданих ТТН не зазначено відомостей щодо ваги перевезеного товару, а також відомостей щодо часу його навантаження та розвантаження.

Більш того, колегія суддів вважає сумнівною фізичну можливість навантаження частини спірного товару у м. Біла Церква Київської області, його перевезення та розвантаження у м. Миколаєві, оприбуткування, повторне навантаження та перевезення на склад ТОВ Компанія «Український будівельник», з подальшим розвантаженням, за один день, а саме 10 червня 2016 року.

Враховуючи викладене, а також те, що у матеріалах справи відсутні документи щодо якісної характеристики спірного товару (ваги товару, габаритів), колегія суддів не має змоги перевірити, а як наслідок підтвердити факт перевезення спірного товару.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що документи позивача, на підставі яких сформовано податкові зобов’язання та податковий кредит у спірному періоді, складені формально, тобто за відсутності реального отримання товару від свого контрагента та його подальшого перепродажу, а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 77 КАС України, суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

При цьому, позивач, належним чином сповіщений про час та дату судових засідань, призначених на 06 та 20 березня 2018 року до суду не з’явився, а як наслідок не надав додаткових пояснень (доказів) щодо виявлених колегією суддів розбіжностей у наявних в матеріалах справи доказах.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог, так як на підставі зібраних у матеріалах справи доказів неможливо підтвердити факт проведення спірних господарських операцій.

Тому, беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року - скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Будівельна Компанія "Житлопромбуд-8".

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 27 березня 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_1