Постанова № 73077087, 28.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3838/17

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді-доповідача ОСОБА_1

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання – Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову від 19 жовтня 2017 року, ухвалену Одеським окружним адміністративним судом у складі головуючого-судді Бойко О.Я., повний текст якої складений 24 жовтня 2017 року, у справі за поданням Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 згідно з рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 17 липня 2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2017 року ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просило суд:

- ухвалити постанову, якою підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 згідно з рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 17 липня 2017 року.

Постановою від 19 жовтня 2017 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права.

Так апелянт зазначає, що 07.06.2017 року ГУ ДФС в Одеській області був прийнятий наказ № 2618 про проведення фактичної перевірки відповідача.

13 липня 2017 року посадові особи податкового органу, з метою вручення копії наказу № 2618 від 07.06.2017 року та пред’явлення направлень на перевірку від 06.07.2017 року № 3852/13-04 та № 3852/13-04, здійснили вихід за адресою здійснення відповідачем господарської діяльності.

13 липня 2017 року відповідачем було відмовлено посадовим особам податкового органу в отримання копії наказу про проведення фактичної перевірки та в ознайомленні з направленням на перевірку. Також відповідач відмовив у допуску до перевірки, про що були складні відповідні акти від 13.07.2017 року № 295/15-32-13-04 - про відмову від підписання направлень на проведення перевірки та № 296/15-32-13-04 про відмову у допуску посадових осіб ГУДФС в Одеській області до проведення фактичної перевірки.

17 липня 2017 року о 16:30 год. начальником ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Апелянт, з посиланням на приписи п.п. 16.1.13, пп. 16.1.9 п. 16.1 ст. 16, п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.9, п.п. 20.1.13 п. 20.1 ст. 20, ст. 94 ПК України, Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 року № 568,зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 31.10.2013 року за № 1839/24371, зазначає про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явились, у зв’язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, справа розглянута апеляційним судом у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Суд першої інстанції встановив, матеріалами справи підтверджено та сторонами у справі не оспорюється, що 06 липня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області прийняло наказ № 2618 «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2» з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9).

06.07.2017 року ГУ ДФС в Одеській області видало направлення №3852/13-04, №3853/13-04 на проведення перевірки тривалістю 10 діб (а.с.12, 13).

13.07.2017 р. о 16 год. 40 хв. з метою проведення фактичної перевірки відповідача та вручення копії наказу на проведення перевірки посадові особи ГУ ДФС в Одеській області здійснили вихід за адресою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 АДРЕСА_2.

13.07.2017 року відповідач відмовив у допуску посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області до здійснення перевірки, про що посадові особи ГУ ДФС в Одеській області склали акти №296/1532-13-04 від 13.07.2017 р., № 295/15-32-13-04 (а.с.10-11).

17.07.2017 року начальник ГУ ДФС в Одеській області прийняв рішення про застосування адміністративного арешту майна платника ФОП ОСОБА_2, що перебуває за адресою м. Ізмаїл, вул. І. Франка буд. 22 (а.с.8).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з посиланням на приписи п. 81.1 ст. 81, п. 94.1, п. 94.2 ст. 94 ПК України встановив, що податковий орган як підставу для винесення рішення про застосування умовного арешту майна платника податків посилається на відмову платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення у відношенні нього перевірки.

Також, враховуючи положення п. 81.2 ст. 81, п. 94.10 ст. 94 ПК України п. 3.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 568 від 10.10.2013 року, суд першої інстанції зазначив, що з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_2, застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС в Одеській області від 17.07.2017 року, позивач в порядку ст. 183-3 КАС України не звертався, оскільки, судом встановлено (з огляду на програму ДСС), що ухвалою суду у справі №815/3783/17 від 19.07.2017 року подання Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту повернуто заявнику у зв'язку з не усуненням недоліків, а тому, в силу приписів ст.ст.106-108 КАС України, вказане подання вважається не поданим.

При цьому суд першої інстанції встановив, що із зазначеним позовом ГУ ДФС в Одеській області звернулось у загальному порядку 20.07.2017 року о 15 год. 38 хв. тобто, до спливу 96-годинного строку, визначеного п. 94.10 ст.94 Податкового кодексу України, а отже, у суду відсутні підстави для застосування скорочених строків розгляду, передбачених ст. 183-3 КАС України, внаслідок чого застосовані загальні процесуальні строки, передбачені КАС України, в рамках розгляду даної справи.

Суд першої інстанції зазначив, що ухвалою від 24.07.2017 року позовну заяву в цій справі було залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків - 5 днів з моменту отримання ухвали.

26.07.2017 року позивач виконав вимоги ухвали суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції зазначив, що фактично, розгляд даної справи здійснювався вже після спливу 96 годин на підтвердження обґрунтованості накладення арешту. При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на те, що така ситуація склалась через подання спочатку позивачем даного позову в загальному порядку та з порушенням вимог ст. 106 КАС України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, у даному випадку невірно обрав спосіб захисту своїх прав, враховуючи приписи п.94.10 ст. 94 Податкового кодексу України у поєднанні з нормами КАС України, щодо скорочених строків розгляду даної категорії справ, оскільки, у тому випадку, коли б позивач звернувся до суду з відповідним поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача в порядку ст. 183-3 КАС України, таке подання розглядалося б судом у строк, що не перевищував 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Оскільки відповідно до п.94.19.1 ст.94 Податкового кодексу України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим, враховуючи те, що на час розгляду справи, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача фактично припинило свою дію, у зв'язку із спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не належать до задоволення оскільки не має законних підстав для накладання адміністративного арешту на майно відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Таким чином 96-годинний строк встановлений саме для суду, який протягом цього строку має перевірити обґрунтованість арешту майна, що узгоджується з ч. 8 ст. 183-3 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) та з ч. 7 ст. 283 КАС України (в редакції чинній на час апеляційного перегляду справи).

Нормами КАС України встановлені особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів, ст. 183-3 КАС України в редакції чинній на час звернення податкового органу до суду, та ст. 283 КАС України, в редакції чинній на час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-3 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Частиною 3 ст. 183-3 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) встановлено, що подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності.

Відповідно до частини 4 ст. 183-3 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) у разі недотримання вимог частини третьої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів. Повернення подання не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення його недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Аналогічні приписи містяться і у п. 2 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 283 КАС України в редакції чинній на час апеляційного перегляду справи.

Враховуючи зазначені норми процесуального права, апеляційний суд встановив, що прийнявши 17 липня 2017 року рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника ФОП ОСОБА_2, апелянт повинен був звернутись до адміністративного суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків протягом 24 годин з дня прийняття рішення, тобто 18 липня 2017 року.

Як встановив суд першої інстанції та не заперечується апелянтом, податковий орган у встановлений строк звернувся з відповідним поданням, проте яке ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 815/3783/17 було повернуто податковому органу, внаслідок чого вважається не поданим.

Апеляційний суд зазначає, що після повернення 19 липня 2017 року подання, податковий орган має право повторно звернутись до суду з відповідним поданням, але у строк що не перевищує 48 годин з дня прийняття рішення, тобто у строк до 19 липня 2017 року – включно.

Відповідно до матеріалів справи (а.с. 4-6) ГУ ДФС в Одеській області 20 липня 2017 року звернулось до Одеського окружного адміністративного суду в порядку ст. 183-3 КАС України, з адміністративним позовом, в якому просило суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 згідно з рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 17 липня 2017 року.

Апеляційний суд зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про звернення податкового органу саме з адміністративним позовом у загальному порядку, оскільки зазначення податковим органом документу, з яким він звертається до адміністративного суду «Адміністративний позов», замість «Подання», не свідчить про звернення податкового органу у загальному порядку.

При цьому апеляційний суд зазначає про помилковість посилання податкового органу на ч. 6 ст. 183-3 КАС України, якою передбачена можливість звернення до суду у загальному порядку з тими самими вимогами, оскільки звернення до суду у загальному порядку передбачено лише за наявності ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті подання у разі якщо заявлено вимогу, не передбачену частиною першою статті 183-3; із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Суд першої інстанції на зазначену обставину не звернув уваги.

Податковий орган, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав належним чином засвідчену копії ухвалу суду про відмову у прийнятті подання, у зв’язку з чим у податкового органу відсутні правові підстави для звернення до суду саме з адміністративним позовом у загальному порядку з вимогами про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що 20 липня 2017 року податковий орган звернувся до суду першої інстанції в порядку ст. 183-3 КАС України саме з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

При цьому апеляційний суд зазначає, що таке звернення відбулось поза межами строку встановленого ч. 3 ст. 183-3 КАС України, оскільки подання мало бути подано до суду першої інстанції не пізніше 19 липня 2017 року (вівторок – робочий день).

Відповідно до ч. 11 ст. 183-3 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) на обчислення строків, установлених цією статтею, не поширюються правила статті 103 цього Кодексу.

Строки, встановлені цією статтею, обчислюються годинами і закінчуються із закінченням години, на яку припадає таке закінчення.

Строки, визначені цим підпунктом, не включають добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Відповідно до ст. 270 КАС України, в редакції чинній на час апеляційного розгляду справи на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-283 цього Кодексу, не поширюються правила частини другої – десятою статті 120 цього Кодексу.

Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами.

Останнім днем строку, який має закінчитися з настанням певної події, є день, що передує дню вказаної події.

Днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення.

Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що як за правилами ч. 1 ст. 99, ст. 100, ч. 4 ст. 102, ст. 183-3 КАС України в редакції чинній на час звернення податкового органу до суду першої інстанції 20 липня 2017 року, так і за правилами ст. 270 КАС України, в редакції чинній на час апеляційного розгляду, адміністративний позов (який є по суті поданням), має бути залишений без розгляду, оскільки процесуальні строки звернення до суду, які пропущені податковим органом не можуть бути поновлені.

Доводи податкового органу щодо суті вимог про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків відхиляються, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення без розгляду адміністративного позову, який фактично є поданням податкового органу.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про помилкове застосування норм процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 270, ст. 283, п. 3 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена частково, оскаржена постанова – скасована, подання – залишене без розгляду.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1-9, п. 5 ч. 4 ст. 46, ст. 72-78, ст. 270, ч. 1 ст. 271, ч. 3 ст. 272, ст. 283, ст. 308, ст. 310, п. 3 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року скасувати.

Залишити без розгляду подання Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 згідно з рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 17 липня 2017 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя-доповідач ОСОБА_1

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: Домусчі С.Д.,

суддів: Коваля М.П. ,

апелянт ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 р.

у справі № 815/3838/17

позивач ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області

відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідно до рішення від 17.07.2017 року,