Рішення № 7307689, 25.12.2009, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2009 року справа № 2-1725-09 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Федонюк С.Ю.,

при секретарі Навроцькій М.Р.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві,

встановив:

27 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що, з 1972 року по 1996 рік він працював на шахті №1 «Нововолинська» підземним гірничим робітником очисного вибою.

22 квітня 2003 року був складений акт розслідування професійного захворювання , комісією , яка проводила розслідування основною причиною виникнення професійного захворювання зумовлене довготривалою роботою в підземних умовах при концентрації пилу значно перевищуючих гранично допустимі норми.

За висновком МСЕК від 05.12.2005 р. йому встановлено 50% втрати професійної працездатності та встановлено третю групу інвалідності.

Вважає, що Фонд соціального страхування зобов’язаний у встановленому законом порядку відшкодувати йому як потерпілому грошову суму за моральну шкоду, заподіяну внаслідок професійного захворювання, тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги. Представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 отримав професійного захворювання, від якої зазнав фізичного болю та страждання , втратив 50% професійної працездатності, визнаний інвалідом третьої групи.Отримана виробнича травма періодично турбує його, у зв’язку з чим він змушений постійно звертатися за медичною допомогою та проходити лікування.

Просить позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 30000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на абзац третій п. 10 розділу І Закону № 717-У (717-16) де виключено частину третю статті 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ». Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Також ствердила про те, що оскільки на час звернення ОСОБА_1 до суду Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, тому вважає, що таку шкоду позивачу має відшкодовувати роботодавець, згідно ст. 237-1 КЗпП України. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково у зв’язку з наступним.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, з 1972 року по 1996 рік працював на шахті №1 «Нововолинська» підземним гірничим робітником очисного вибою (а.с.7,9).

Згідно довідки серії ВЛН №038563 від 05.12.2005р. (а.с.4) позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності та надано третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання.

З акту розслідування професійного захворювання від 22 квітня 2003 року вбачається , що причиною професійного захворювання є технічна недосконалість засобів колективного та індивідуального захисту.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Представник відповідача, заперечуючи позов, покликається на ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” виключена ч.3 ст.34 відповідно до положень ЗУ від 23 лютого 2007 року №717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ».

Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на слідуюче.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в ухвалах Верховного Суду України від 28.05.2009 року та від 10 вересня 2009 року право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникло з моменту встановлення йому втрати професійної працездатності, тобто з 05.12.2005 року. Даний висновок МСЕК складений до дня зупинення дії норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди. Це не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії закон в часі не має.

Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 (пункту 9), розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи ,те, що позивач отримав професійне захворювання. Постійно звертається за медичною допомогою та проходить лікування, що підтверджується випискою з Волинської обласної клінічної лікарні (а.с.11). Позивач є інвалідом третьої групи від професійного захворювання, втратив 50 % працездатності. Втрата здоров’я призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із тривалості, характеру та глибини перенесених ОСОБА_1 душевних страждань та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 9000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213-215,218 ЦПК України, Законом України «Про загально обов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» - суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську в користь ОСОБА_1 9000 (дев’ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську 15 (п'ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 ( за розгляд справи до Нововолинського міського суду Волинської області).

В решті позовних вимог відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Рішення до апеляційного суду Волинської області не оскаржувалось і набрало законної сили 05 січня 2009 року.

Суддя С.Ю.Федонюк