Постанова № 73076504, 27.03.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2018 р. Справа № 922/3288/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Слободін М.М. , суддя Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

за участю представників учасників справи:

позивача– ОСОБА_1, за довіреністю від 04.01.2018 року №08-21/42/2-18;

відповідача – не з’явився;

третьої особи – ОСОБА_2, за довіреністю від 19.07.2016 року №18-0009/60158;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 банку України, м. Київ (вх.№3849Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2017р., ухваленого в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Байбак О.І.), повний текст якого складено 20.11.2017 року

у справі №922/3288/17

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша міжнародна юридична служба", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 банк України, м. Київ,

про розірвання договору на право тимчасового користування землею

ВСТАНОВИЛА:

Позивач – Харківська міська рада, звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша міжнародна юридична служба" про розірвання укладеного між сторонами договору на право тимчасового користування землею площею 0,2131 га по вул.Енгельса (вул.Різдвяна), 6 у м.Харкові, що зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 29.05.2001р. за №2403.

Позов обґрунтовано з посиланням на ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 120, 141 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач втратив право власності та користування будівлею, для експлуатації та обслуговування якої і укладався договір.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.11.2017р. у справі №922/3288/17 позов задоволено; розірвано договір на право тимчасового користування землею від 29.05.2001р. №2403, укладений між виконавчим комітетом Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземними інвестиціями "Міжнародна юридична служба"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична служба" на користь Харківської міської ради 1600,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд встановив, що станом на момент прийняття рішення відповідач не має у власності або у користуванні приміщень по вулиці Різдвяна (колишня вул. Енгельса), 6 у місті Харкові; сторони за договором оренди земельної ділянки не укладали будь-яких угод з третьою особою стосовно зміни користувача (орендаря) за цим договором у зв’язку зі зміною власника приміщень, з метою експлуатації яких укладався цей договір; розділом «Особливі умови» передбачено, що при переході права власності або користування на будівлі і споруди, що розташовані на наданій земельній ділянці до іншої юридичної чи фізичної особи, а також при ліквідації чи реорганізації юридичної особи користувача, права і обов’язки сторін діють у повному обсязі згідно цього договору до припинення його дії в законодавчому порядку та дійшов висновку, що станом на момент винесення судом рішення, договір є діючим, та як наслідок, таким, що може бути розірваним за заявою сторони у передбачених законом випадках.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що набуття ОСОБА_3 Банком України права власності на приміщення за адресою по вулиці Різдвяній (колишня вулиця Енгельса), 6 у м. Харкові в силу Закону, породжує у останнього обов’язок укласти з позивачем відповідний договір на користування земельною ділянкою, на якій розміщені ці приміщення, проте наявність діючого договору тимчасового користування фактично унеможливлює приведення правовідносин з приводу користування зазначеною земельною ділянкою між позивачем та третьою особою у відповідності до вимог діючого земельного законодавства України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 банк України з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2017р. та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає наступне.

При виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, право попереднього власника або користувача припиняється в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

Вказана норма є імперативною, відступ на неї на підставі договору не допускається, а договір оренди, при цьому, не припиняється в цілому, а припиняється в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки. До набувача будівлі відбувається перехід прав на відповідну земельну ділянку на умовах, на яких вона належала відчужувачу – права власності або права користування.

Законом чітко передбачені підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання (стаття 32 Закону України «Про оренду землі», а саме: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також, на підставах визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Підстав для дострокового розірвання в судовому порядку укладеного між сторонами у справі договору оренди земельної ділянки, що відповідали б цим нормами, позивач не навів.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

На думку апелянта, оскільки ні спірним договором, ні приписами чинного законодавства України не передбачено такої правової підстави для розірвання договору оренди як перехід права оренди від одного користувача до іншого в силу закону, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В порушення норм процесуального права місцевим господарським судом не були досліджені надані апелянтом докази, відносно яких не надано жодної правової оцінки, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2017 року суддею – доповідачем у даній справі визначено суддю Гетьмана Р.А. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 банку України; сторонам у справі встановлено строк до 10.01.2018р. на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, докази надсилання (надання) копій відзивів та доданих до нього документів іншим учасникам справи, подати відповіді на відзиви; клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2017р. у справі №922/3288/17.

05.01.2018р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №130), в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує на те, що перехід речового права в розумінні статті 120 Земельного кодексу України не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки.

ОСОБА_3 України, після набуття прав на нежитлові будівлі, повинен був звернутися до Харківської міської ради, так як земельна ділянка є власністю територіальної громади міста Харкова та зареєструвати своє право на відповідну земельну ділянку, яка розташована під набутою ним будівлею.

Умовами спірного договору передбачено обов’язок відповідача вносити плату за землекористування у вигляді земельного податку щомісяця, втім відповідач такий обов’язок не виконував, що підтверджується відповідним листом ГУ ДФС України в Харківській області від 17.11.2017 року.

Також, вказує на те, що відповідач порушив умови п. 3.2 договору, що підтверджується відповідним Актом огляду земельної ділянки від 01.06.2017 року про те, що земельна ділянка по вулиці Різдвяній, 6 у місті Харкові знаходиться у занедбаному стані.

На думку позивача, відповідач порушив істотні умови договору, що, також, є підставою для його розірвання в порядку та на підставі частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі»; використовуючи спірну земельну ділянку без належного впорядкування земельних відносин з власником земельної ділянки порушує інтереси позивача щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою та отримання орендної плати за неї від землекористувача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 року призначено справу до розгляду на 12.02.2018 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 банк України звернулась до суду апеляційної інстанції з клопотанням про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, в якому просить справу №922/3288/17 призначити до розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручити її проведення Шевченківському районному суду міста Києва (06.02.2018 року вх.№1339), яке долучено до матеріалів справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2018 року, у зв'язку з відпусткою судді - доповідача Гетьмана Р.А., для розгляду даної справи визначено суддю - доповідача Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року задоволено клопотання третьої особи - ОСОБА_3 Банку України про участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/3288/17, яке відбудеться 13.03.2018р. об 11:00 год., у зв’язку з зайнятістю залу судового засідання Шевченківського районного суду міста Києва, обладнаного технічною можливістю для проведення судового засідання в режимі відеоконференції - 12.02.2018 року о 10 год.30 хв., у залі судового засідання №131, в режимі відеоконференції; проведення якої доручено Шевченківському районному суду міста Києва.

Судове засідання з розгляду апеляційної скарги проводилось у режимі відеоонференції.

12.03.2018 року на адресу суду від апелянта, електронною поштою та 15.03.2018 року до відділу документального забезпечення та контролю суду (вх.№2260) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії довіреності на представника та копії відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (вх.№361), яке долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 року оголошено перерву у розгляді справи до 27.03.2018 року.

У судових засіданнях 13.03.2018 року та 27.03.2018 року представник третьої особи підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судових засіданнях 13.03.2018 року та 27.03.2018 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник відповідача в судові засідання 13.03.2018 року та 27.03.2018 року не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

До суду повернулись копії ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року та від 13.03.2018 року, які були надіслані відповідачу за належною адресою, яка зазначена в позовній заяві та в апеляційній скарзі, з довідкою працівників УДППЗ «Укрпошта» - за закінченням терміну зберігання.

З інформації про поштові пересилання, розміщеної на офіційному сайті УДППЗ Укрпошта вбачається, що копія ухвали суду від 13.03.2018 року про оголошення перерви була вручена відповідачу 23.03.2018 року.

Окрім того, вказані ухвали суду від 07.02.2018 року та від 13.03.2018 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Також, обов’язковою участь представника відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції не визнавалась, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги відповідно до вимог статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги закінчення строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, у відповідності до приписів статті 273 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.05.2001 року № 778 між виконавчим комітетом Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземними інвестиціями “Міжнародна юридична служба” укладено договір на право тимчасового користування землею площею 0,2131 га за адресою вул. Енгельса (вул. Різдвяна), буд. 6 у Харкові, у відповідності до п. 1.2. якого, земельна ділянка надається у тимчасове корисування строком до 26.07.2020 р. для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Зазначений договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 29.05.2001 року за № 2403 виконкомом Харківської міської ради.

У п. 2.1. договору сторони погодили, що плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у вигляді земельного податку у розмірі 1801,24 грн. до 31.12.2001 р., а з 01.01.2002 р. 2648,88 грн. на відповідний рахунок в банківській установі.

Згідно підпункту “а” пункту 3.1. договору, міськвиконком має право, зокрема, припиняти дію договору в разі порушення землекористувачем Земельного кодексу України, інших державних актів відносно землі, а також умов цього договору на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом.

Відповідно до підпункту “б” пункту 3.2. договору, землекористувач зобов’язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, вказаним в п. 1.2. цього договору; своєчасно вносити земельний податок; додержуватись правил добросусідства, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, правил забудови міста Харкова і не допускати погіршення екологічної обстановки в результаті своєї господарської діяльності; в разі припинення своєї діяльності у місячний строк повідомити про це міськвиконком.

Розділом договору “Особливі умови” передбачено, що при переході права власності або користування на будівлі і споруди, що розташовані на наданій земельній ділянці до іншої юридичної чи фізичної особи, а також при ліквідації чи реорганізації юридичної особи – землекористувача, права і обов’язки сторін діють в повному обсязі згідно цього договору до припинення його дії в законодавчому порядку.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.03.2017 р. № 82130408 право власності на частину нежитлового приміщення підвалу № 7 нежитлової будівлі літ. в “А-3” площею 2948,9 м. кв.; нежитлову прибудову літ. “А'-З” площею 593,7 м. кв., загальною площею 3 542,6 м. кв. по вул. Різдвяній (колишня вул. Енгельса), буд. № 6 в м. Харкові з 02.09.2014 р. зареєстровано за державою Україна в особі ОСОБА_3 банку України на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 02.09.2014 року № 3550.

Згідно з Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.11.2017 р. № 102481527, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша міжнародна юридична служба" відсутнє майно (житлові або нежитлові приміщення) за адресою вул. Різдвяній (колишня вул. Енгельса), буд. № 6 в м. Харкові.

Згідно з інформацією управління Держгеокадастру у м. Харкові від 17.07.2017 р. № 19-20-0.23,08-1117/116-17, в Управлінні Держгеокадастру у м. Харкові обліковується договір на право тимчасового користування землею від 29.05.2001 року № 2403, площею 0,2131 га по вул. Різдвяній (колишня вул. Енгельса), 6 у м. Харкові для експлуатації і обслуговування нежитлової будівлі.

Згідно з актом огляду земельної ділянки по вул. Різдвяній (колишня вул. Енгельса), 6 у м. Харкові, складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_4, земельна ділянка за зазначеною адресою орієнтованою площею 0,2256 га знаходиться в занедбаному стані.

У відповідності до листа ГУ ДФС у Харківській області від 17.11.2017 р., станом на 17.11.2017 р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша міжнародна юридична служба" лічиться податковий борг з земельного податку у розмірі 61356,95 грн., який виник в зв’язку з несплатою податкового зобов’язання, яке виникло згідно з податковою декларацією з плати за землю № НОМЕР_1 від 30.01.2013 р.; щомісячне нарахування з земельного податку становить 3438,31 грн.

Позивач вважає вказаний договір на право тимчасового користування землею від 29.05.2001 р. № 2403 таким, що підлягає розірванню з підстав, передбачених ст. 32 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст. 120, 141 ЗК України, ст. 377 ЦК України та вказує на те, що 02.09.2014 р. ТОВ “Перша міжнародна юридична служба” втратило, а ОСОБА_3 банк України набув право власності на нежитлові приміщення, розташовані на наданій згідно з договором від 29.05.2001 р. № 2403 у тимчасове користування ТОВ “Перша міжнародна юридична служба” земельній ділянці.

Також, зазначає про те, що ТОВ “Перша міжнародна юридична служба” не виконує умови зазначеного договору, та тримає вищевказану земельну ділянку у занедбаному стані, що порушує правила добросусідства.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив розірвати укладений між сторонами договір на право тимчасового користування землею площею 0,2131 га по вул. Енгельса (вул. Різдвяна), 6 у м. Харкові, зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 29.05.2001 за № 2403.

20.11.2017 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 8 Земельного кодексу України (від 18.12.1990 року № 561-XII в редакції від 22.06.1993р., що діяла на час укладення спірного договору) передбачено, що у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства. Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні ОСОБА_4 народних депутатів і власники землі. Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове - до п'ятдесяти років.

У відповідності до ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" та приписами 93 Земельним кодексом України передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1, 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

У відповідності до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, у випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Пунктом "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Вказане кореспондується з положеннями ст. 7 Закону України “Про оренду землі”, відповідно до якої до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, в разі відчуження об'єктів нерухомості, які знаходяться на орендованій земельній ділянці, до набувачів об'єктів нерухомості переходить право користування земельною ділянкою в тій частині, на якій знаходяться зазначені об'єкти нерухомості.

Однак, користування земельною ділянкою має бути оформлене у встановленому законом порядку. Сам лише факт набуття у власність об'єкта нерухомості не позбавляє нового власника належним чином оформити таке користування шляхом укладення відповідного договору.

Колегія суддів зазначає, що перехід права користування земельної ділянки неможливо здійснити в інший спосіб, аніж розірвати попередній договір та укласти новий, оскільки змінюються сторони у договорі, які повинні досягти згоди щодо істотних умов такого договору.

За наявності договору оренди земельної ділянки з відповідачем у позивача відсутня правова можливість врегулювати відносини щодо оренди з новим власником приміщень – третьою особою, що є порушенням прав Харківської міської ради.

Порушення прав полягають у неможливості відповідно до Закону оформити права користування з фактичними користувачами.

У пункті п. 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”, вказано, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень”.

Отже, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Як вже зазначалось, відповідач з 02.09.2014 р. втратив, а третя особа - ОСОБА_3 банк України набула право власності на нежитлові приміщення, розташовані на наданій згідно з договором від 29.05.2001р. № 2403 у тимчасове користування відповідачу земельній ділянці.

Таким чином, беручи до уваги те, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеним на ній об'єктом здійснює її новий власник – третя особа у справі, однак попередній землекористувач – відповідач ухиляється від розірвання договору оренди землі, а чинним законодавством України передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, господарський суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.08.2013 р. у справі № 15/5005/12936/2011, від 19.06.2012 р. у справі № 36/368-9/63, від 06.06.2001 р. № 11/227.

Так, відповідач не має у власності або у користуванні приміщень за адресою по вул. Різдвяній (колишня вул. Енгельса), 6 у м. Харкові.

Між іншим, сторони за договором від 29.05.2001 р. № 2403 не укладали будь-яких угод з третьою особою - ОСОБА_3 Банком України стосовно зміни користувача (орендаря) за цим договором, у зв’язку зі зміною власника приміщень з метою експлуатації яких і укладався цей договір.

Розділом договору “Особливі умови”, передбачено, що при переході права власності або користування на будівлі і споруди, що розташовані на наданій земельній ділянці до іншої юридичної чи фізичної особи, а також при ліквідації чи реорганізації юридичної особи – землекористувача, права і обов’язки сторін діють в повному обсязі згідно цього договору до припинення його дії в законодавчому порядку.

Отже, договір від 29.05.2001 р. № 2403 є діючим, та як наслідок, таким, що може бути розірваним за заявою сторони у передбачених законом випадках.

Крім того, набуття третьою особою - ОСОБА_3 Банком України права власності на приміщення за адресою по вул. Різдвяній (колишня вул. Енгельса), 6 у м. Харкові в силу Закону, породжує у останнього обов’язок укласти з Харківською міською радою відповідний договір на користування земельною ділянкою на якій розмішені ці приміщення.

Однак, наявність чинного договору тимчасового користування вказаною земельною ділянкою від 29.05.2001 р. № 2403, укладеного між виконавчим комітетом Харківської міської ради та ТОВ “Перша міжнародна юридична служба” фактично унеможливлює приведення правовідносин з приводу користування земельною ділянкою між Харківською міською радою та ОСОБА_3 Банком України у відповідності до норм діючого земельного законодавства України.

А отже, аргументи апелянта щодо того, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, право попереднього власника або користувача припиняється в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами та те, що вказана норма є імперативною, відступ на неї на підставі договору не допускається, а договір оренди, при цьому, не припиняється в цілому, а припиняється в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки є необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи і наявними у справі доказами та не приймаються.

Крім того, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірний договір № 2403 від 24.05.2001 р. підлягає розірванню, також, і з інших підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України “Про оренду землі” на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як вже було зазначено вище, умовами спірного договору № 2403 від 24.05.2001 р. передбачено обов’язок ТОВ “Перша міжнародна юридична служба” вносити плату за землекористування у вигляді земельного податку (п. 2.1.) та додержуватись правил добросусідства, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, правил забудови міста Харкова і не допускати погіршення екологічної обстановки в результаті своєї господарської діяльності; в разі припинення своєї діяльності у місячний строк повідомити про це міськвиконком.

Втім, у відповідності до акту огляду земельної ділянки по вул. Різдвяній (колишня вул. Енгельса), 6 у м. Харкові, складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_4, земельна ділянка за зазначеною адресою орієнтованою площею 0,2256 га знаходиться в занедбаному стані.

Також, згідно листа ГУ ДФС у Харківській області від 17.11.2017 р., станом на 17.11.2017 р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша міжнародна юридична служба" лічиться податковий борг з земельного податку у розмірі 61356,95 грн., який виник в зв’язку з несплатою податкового зобов’язання, яке виникло згідно з податковою декларацією з плати за землю № НОМЕР_1 від 30.01.2013 р.; щомісячне нарахування з земельного податку становить 3438,31 грн.

А за таких обставин, не приймаються аргументи апелянта щодо того, що підстав для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання у відповідності до статті 32 Закону України «Про оренду землі» позивачем не наведено.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно вказав на те, що відповідач в процесі виконання умов договору порушив його істотні умови, що також є підставою для розірвання його в судовому порядку на підставі ч. 1 ст. 32 Закону України “Про оренду землі” та дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов’язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

За таких обставин, аргументи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін та поновити дію рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2017р. у справі №922/3288/17, зупиненого ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 року.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 банку України, м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2017р. у справі №922/3288/17 залишити без змін.

Поновити дію рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2017р. у справі №922/3288/17.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30.03.2018 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.

Суддя Тихий П.В.