Ухвала суду № 73074942, 29.03.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"29" березня 2018 р. Справа № 918/180/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В., розглянувши заяву Фізичної особи ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову у справі за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний Масив"

про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства та скасування державної реєстрації статуту

Без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний Масив" в якому просить визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства по другому, сьомому та восьмому питанню, оформленого протоколом № 3 від 20.10.15 р. та скасувати реєстраційний запис внесений до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо реєстрації статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний Масив" в редакції від 20.10.15р.

Крім того фізична особа ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Рівненської області із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову в якій просить, посилаючись на ст. 136 - 137 Господарського процесуального кодексу України, вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам Центру надання адміністративних послуг (33028, м. Рівне, майдан Просвіти, 2), нотаріусам, всім іншим державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Південний масив", а саме: державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи; державну реєстрацію переходу юридичної особи на діяльність на підставі модельного статуту; державну реєстрацію переходу юридичної особи з модельного статуту на діяльність на підставі власного установчого документа; державну реєстрацію рішення про виділ юридичної особи; державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи; державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її реорганізації; державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

В обгрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає про те, що на думку останнього, існує значний ризик того, що ТзОВ "Південний масив", в особі теперішнього учасника ОСОБА_3, продовжить дії з перешкоджання оновленню заявника у складі учасників товариства, шляхом прийняття нових рішень загальних зборів та проведення на їх підставі реєстраційних дій.

Крім того, заявник зазначає що, після незаконного виключення останнього зі складу учасників товариства, ТзОВ "Південний масив" (його учасниками) ухвалено подальші рішення загальних зборів від невстановлених дат про вступ до товариства інших учасників, про затвердження змін до установчих документів, а також проведено відповідні реєстраційні дії. ТзОВ "Південний масив" в особі учасника товариства ОСОБА_3 наразі може змінити склад учасників товариства; змінити інші положення статуту щодо порядку формування органів товариства, їх повноважень, кворуму та порядку прийняття ними рішень); припинити товариство шляхом реорганізації (поділу, приєднання, злиття, перетворення) або ліквідації. Вчинення кожної з цих дій є перешкодою відновлення заявника у складі учасників у разі задоволення позову. Прийняття рішення про припинення товариства призведе до унеможливлення розгляду і вирішення спору про поновлення ОСОБА_1 у корпоративних правах.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 року передбачено, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 року визначено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким забороняється вчинення дій щодо предмета спору. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Всупереч вимогам статті 74 Господарського процесуального кодексу України заявником не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову, остання не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

В заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника про вчинення ТзОВ "Південний масив" в особі учасника товариства ОСОБА_3 будь-яких дій щодо змін як в складі учасників товариства, так і положень статуту щодо порядку формування органів товариства, їх повноважень, кворуму та порядку прийняття ними рішень.

Суд враховує, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд звертає увагу, що заходи до забезпечення позову заявлені фізичною особою ОСОБА_1 є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову вказує лише на те, що вчинення кожної з дій, наведених у заяві, є перешкодами відновлення заявника у складі учасників у разі задоволення позову, без надання будь-яких доказів та без зазначення фактичних обставин, на підтвердження викладеного в заяві.

Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб та імовірності ускладнення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду в разі невжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Відповідно до п. 4. ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до пп.4 п.5 цієїж статті не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Відтак без наявності достатніх правових підстав того, що державним реєстраторам Центру надання адміністративних послуг можуть вчинятися дії які не покладені на них законодавством, суд не вважає за можливе вживати заходи до забезпечення позову які просить заявник.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши обставини справи, суд виходить з того, що припущення заявника про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, а тому заява ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 136-138 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвала складена та підписана "29" березня 2018 року.

Відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Рівненського апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.