Рішення № 73074851, 20.03.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/130/18

Справа №754/7665/17

РІШЕННЯ

Іменем України

20 березня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі

головуючого Панченко О.М.

при секретарі Полярній М.В.

за участі представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - Мних Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з адміністративним позовом та просить суд визнати дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві неправомірними та зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014 - 2016 роки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 19.01.2001 року вона перебувала на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримувала пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

24.01.2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом № 2708/09 від 14.02.2017 року відповідачем було відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком з посиланням на те, що діючим законодавством не передбачено перехід з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком на загальних засадах.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, зазначивши, що дії відповідача правомірні.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає вимоги ОСОБА_4 обґрунтованими та доведеними з наступних підстав.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач перебувала на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримувала пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У відповіді на заяву, про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", від 24.01.2017 року, відповідачем було зазначено про відсутність можливості переходу з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком.

З таким рішенням відповідача погодитись не можливо з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно ст. 9 даного Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Разом з тим, ст. ст. 13, 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» передбачено пенсію за віком на пільгових умовах та пенсію за вислугу років. Пунктом «з» ст. 13 зазначеного закону передбачено право виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку водіїв міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09 липня 2003 року N 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 16 Розділу XV Прикінцеві положення визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п. 16 розділу XV Прикінцеві положення ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Отже, умови й порядок обчислення цих пенсій (за віком на пільгових умовах, за вислугу років та за віком) визначені різними законодавчими актами. Тобто, законодавець окремо виділив призначення пенсії на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та пенсія за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є різними видами пенсії передбаченими різними законами.

Пенсія позивачу у 2001 році призначена саме відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. А за призначенням пенсії відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше.

Правовий висновок, що пенсія за вислугу років, пенсія за віком на пільгових умовах передбачені ЗУ «Про пенсійне забезпечення» є відмінними від видів пенсії, що передбачені ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», висловлені і у рішеннях ВСУ та ВАСУ. Зокрема у постанові ВСУ від 29.11.2016 року у справі № 133/476/15-а, ухвалі ВАСУ від 21.02.2017 року у справі № 212/3020/16-а, ухвалі ВАСУ від 25.06.2015 року у справі № 184/1966/14-а.

Частиною третьою статті 45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України і у постанові від 09.06.2015 року (справа № 21-550а14), в якій дійшов висновку щодо права позивача на обрахування заробітної плати для пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки перед зверненням із заявою про призначення пенсії, які до цього отримували пенсію за вислугою років відповідно до Закону № 2262.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії або попереднього перерахунку. За бажанням пенсіонера при переведені з одного виду пенсії на інший пенсійний орган може врахувати заробітну плату за періоди страхового стажу зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Таким чином в даному випадку має застосовуватися середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки, як це передбачено статтею 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, обставини, на які посилається позивач, як на підстави своїх вимог, доведені та підтверджені певними засобами доказування, а позов підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_4 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не призначення ОСОБА_4 пенсії за віком на умовах та в порядку передбачених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_4 пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених ст. 26, 27, 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки (2014-2016), що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме 2017 року, з дати звернення до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, тобто з 24.01.2017 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору у розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя