Рішення № 73074562, 19.03.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3007/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийремпобут+»

до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго»

про тлумачення змісту договору

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 03.11.2017 року);

Відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 242 від 09.06.2017 року).

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийремпобут+» до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про тлумачення змісту договору та зобов’язання здійснювати постачання електроенергії в точку продажу з покриттям активних витрат.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Підпунктом 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

З огляду на обсяг та зміст позовних вимог у справі № 911/3007/17, суд дійшов висновку, що справу № 911/3007/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 27.12.2017 року призначено розгляд справи 911/3007/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 31.01.2018 року.

В підготовчому засіданні 31.01.2018 року оголошувалась перерва до 12.02.2018 року.

В підготовчому засіданні 12.02.2018 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову, для вирішення питання про прийняття якої, підготовче засідання відкладалось до 05.03.2018 року.

В підготовчому засіданні 05.03.2018 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в прийнятті заяви позивача про зміну предмету позову у зв’язку з тим, що у відповідній заяві позивачем фактично доповнено заявлені позовні вимоги новим предметом з нових підстав. В підготовчому засіданні 05.03.2018 року оголошено перерву до 14.03.2018 року.

В судовому засіданні 14.03.2018 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в прийнятті повторної заяви позивача про зміну предмету позову у зв’язку з тим, що у відповідній заяві позивачем фактично доповнено заявлені позовні вимоги новим предметом з нових підстав. В підготовчому засіданні 14.03.2018 року оголошувалась перерва до 19.03.2018 року.

В судовому засіданні 19.03.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував. В підготовчому судовому засіданні 19.03.2018 року вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, та за письмовою згодою всіх учасників справи розпочато розгляд справи по суті у відповідності до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв’язку з чим, в судовому засіданні 19.03.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач зазначає, що 23.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кийремпобут+» (позивач) та Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» (відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії №2842 (далі - Договір), згідно умов якого відповідач, який є Постачальником електричної енергії позивачу (Споживачу), постачає електричну енергію, а Споживач (позивач) оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії.

Відповідно до п.2.2.2 ОСОБА_3 Постачальник зобов’язується продавати (постачати) Споживачу електричну енергію, як товар з врахуванням його особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик: в межах 150,0 кВт дозволеної потужності та згідно з категорією стумоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених у Додатку №3 «Режими постачання електричної енергії».

Позивач зазначає, що згідно з п.4.2 Додатку №1 до ОСОБА_3 визначено точку продажу електричної енергії Субспоживачу на межі балансової належності електроустановок позивача - в РУ-0,4кВ ТП№4 - місце в електричних мережах, до якого відповідач зобов’язаний постачати електричну енергію.

За твердженням позивача, згідно з наведеними в п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № №28 від 31.07.1996 року (далі - ПКЕЕ) визначеннями:

- точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію;

- межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання.

- субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача;

- основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації.

Також враховуючи, що відповідно до п.1.4 ПКЕЕ точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в його договорі про постачання електричної енергії і електропередавальна організація покриває всі витрати, пов'язані з доставкою електричної енергії в точку продажу, позивач стверджує, що за умовами ОСОБА_3 на відповідача покладається обов’язок надійного та безперебійного постачання електричної енергії позивачу в точку продажу електричної енергії на межу балансової належності електроустановок позивача, яку встановлено в РУ-0,4кВ трансформаторної підстанції ТП№4. При цьому, відповідач зобов’язаний покривати всі витрати пов’язані з доставкою електричної енергії.

Наявність у позивача права користування електричними мережами (кабельними комунікаціями електропередач), приєднаними до РУ-0,4кВ трансформаторної підстанції ТП№4 підтверджується укладеним ОСОБА_3 оренди нежитлового приміщення від 01.03.2014 року №2К-2014.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не забезпечує постачання електричної енергії на межу балансової належності електроустановок позивача згідно умов ОСОБА_3, а саме в РУ-0,4кВ трансформаторної підстанції ТП№4, витрати що виникають внаслідок постачання електричної енергії відповідач позивачу не покриває.

Також, позивач зазначає, що 02.12.2014 року в порушення умов ОСОБА_3 постачання електричної енергії на електроустановки позивача, без будь-яких попереджень або повідомлень, було припинено. Також, 01.12.2014 року мало місце переривання постачання електричної енергії протягом дня, разом з припиненням енергопостачання до об’єкта позивача зникла напруга і на вводі до трансформаторної підстанції ТП№4. Вказані факти підтверджуються складеними актами про порушення, складеними посадовими особами позивача.

Позивач в позові зазначає, що відповідач заперечує свій обов’язок здійснювати постачання електричної енергії позивачу на межу балансової належності його електроустановок, стверджуючи, що постачання електричної енергії він зобов’язаний здійснювати в іншу точку електричних мереж - РУ-10кВ ПС 110/10кВ Ірпінь, тобто на межу балансової належності та експлуатаційної відповідальності відповідача та основного споживача ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога». Вказані обставини підтверджуються зокрема листами відповідача вих.№6271 від 05.12.2014 року, вих.№6272 від 05.12.2014 року, вих.№6273 від 05.12.2014 року.

Також, позивач зазначає, що відповідач нараховує позивачу до сплати витрати в електричних мережах, якими здійснюється передача електричної енергії на межу балансової належності електроустановок позивача. Зокрема, відповідач нараховує до сплати витрати активної електричної енергії в трансформаторі ТП№4, що виникають внаслідок постачання електричної енергії позивачу. Вказані обставини підтверджуються отриманими від відповідача додатками до рахунків за спожиту електричну енергію, що виставлялись до сплати позивачу.

У зв’язку з чим, позивач стверджує, що за наведених обставин порушується право позивача на безперебійне отримання електричної енергії в точці продажу електричної енергії відповідно до умов ОСОБА_3, що пов’язано з виникненням суперечностей та неясностей при трактуванні сторонами умов ОСОБА_3, які визначають зобов’язання відповідача здійснювати постачання електричної енергії.

За тлумаченням позивача, в Додатку №1 до ОСОБА_3 Споживач за ОСОБА_3 зазначений Субспоживачем по відношенню до Основного споживача - ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога», оскільки його електроустановки на момент укладення ОСОБА_3 були приєднані до технологічних електричних мереж такого Основного споживача.

Наведене визначення позивача в ОСОБА_3 Субспоживачем кореспондується із поняттям субспоживача за пунктом 1.2 ПКЕЕ згідно якого, субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Крім того, в Додатку №2 до ОСОБА_3 Субспоживачу визначено обсяги споживання електричної енергії.

Тобто Споживач отримує електричну енергію за ОСОБА_3, якщо постачання електричної енергії йому здійснюється як Субспоживачу відповідно до визначеної межі балансової належності електроустановок та в обсягах, погоджених сторонами ОСОБА_3.

Однак між сторонами ОСОБА_3 наявні суперечності щодо обов’язку Постачальника здійснювати постачання електричної енергії до узгодженого місця в електричних мережах, встановленого ОСОБА_3, оскільки в Додатку №1 до ОСОБА_3 наявні невизначеності змісту його положень.

Згідно з п.4.2 вказаного Додатку №1 до ОСОБА_3 Субспоживачу визначено точку продажу електричної енергії в РУ-0,4кВ ТП№4, тобто, за твердженням позивача, місце в електричних мережах, до якого відповідач зобов’язаний постачати електричну енергію.

Разом з тим, в п.4.1 Додатку №1 до ОСОБА_3 точка продажу електричної енергії Споживачу зазначена на межі балансової належності Основного споживача та відповідача – «комірка№37 РУ-10кВ ПС 110/10кВ «Ірпінь».

Внаслідок суперечності в трактуванні змісту вказаних положень ОСОБА_3 між сторонами виник спір щодо уявлення сторін ОСОБА_3 відносно зобов’язань Постачальника по здійсненню постачання електричної енергії позивачу.

Позивач зазначає, що з'ясувати обсяг договірних зобов’язань відповідача щодо місця доставки електричної енергії в електричних мережах, усунути неясності та суперечності при трактуванні ОСОБА_3 можливо за допомогою тлумачення судом змісту положень п.4.1 та п.4.2 Додатку №1 до ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 2 ст. 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Також, позивач вважає за необхідне врахувати зміст розділу 8 ОСОБА_3, яким врегульовано взаємовідносини сторін ОСОБА_3 з третьою стороною - споживачем, до мереж якого приєднано електроустановки Споживачів, що являється по відношенню до такої третьої сторони субспоживачами.

В пункті 8.1.2 ОСОБА_3 зазначено, що перелік Субспоживачів, яким споживач забезпечує передачу електричної енергії визначається в Додатку №1 до ОСОБА_3 «Загальна однолінійна схема електропостачання» та з урахуванням умов розділу 6 цього ОСОБА_3 (Додаток №2 «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та Субспоживачу»).

Електроустановки позивача на момент укладення ОСОБА_3 були приєднанні до технологічних електричних мереж Основного споживача, тому позивач являється Субспоживачем згідно загальноприйнятих термінів «Основного споживача» та «Субспоживача» відповідно до п. 1.2 ПКЕЕ.

В свою чергу, до мереж позивача не приєднано електричних мереж інших суб’єктів, відповідно він не забезпечує передачу електричної енергії своїми мережами будь-яким іншим особам.

Таким чином, за твердженням позивача, вказане в розділі 8 ОСОБА_3 та Додатку №1 до ОСОБА_3 поняття «Споживач» не відноситься до Споживача, який являється стороною ОСОБА_3, а відносить до Основного споживача - яким згідно умов ОСОБА_3 є ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога».

За таких умов, Споживач як сторона ОСОБА_3 являється Субспоживачем, якому Постачальник зобов’язаний постачати електричну енергію на його межу балансової належності електроустановок, тобто в РУ-0,4кВ ТП№4.

В змісті ОСОБА_3 наведено різне значення поняття «Споживач», а саме: по тексту ОСОБА_3 вказане поняття застосовано до сторони ОСОБА_3, якою являється позивач, в той час як в розділі 8 ОСОБА_3, Додатку №1 до ОСОБА_3 - до Основного споживача, мережами якого електричну енергію відповідач зобов’язаний передавати позивачу.

Тобто, визначення позивача в п.4.2 Додатку №1 до ОСОБА_3 Субспоживачем відповідає такому значенню даного поняття, яке наведено у п.1.2 ПКЕЕ, а поняття Споживача, вказане в п.4.1 Додатку №1 до ОСОБА_3, відповідає поняттю «Основний споживач» наведеному в п.1.2 ПКЕЕ.

Частина 3 ст.213 Цивільного кодексу України передбачає, що_при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

В даному випадку, при тлумаченні змісту ОСОБА_3 необхідно брати до уваги загальноприйняте у даній сфері взаємовідносин значення вказаних термінів та понять передбачених п.1.2 ПКЕЕ.

Позивач стверджує, що при визначенні точки продажу електричної енергії мають враховуватись як наведені в п. 1.2 ПКЕЕ загальноприйняті терміни, поняття в сфері купівлі-продажу електричної енергії, так і вимога п.1.4 ПКЕЕ щодо розміщення точки продажу електричної енергії споживача на межі балансової належності його електроустановок.

З огляду на наведені в позові обставини, позивач в позові просить:

- розтлумачити п.4.1 Додатку №1 до ОСОБА_3 про постачання електричної енергії №2842 від 23.06.2009 року, який укладений між ТОВ «Кийремпобут+» та ПАТ «Київобленерго» в особі Ірпінського РП наступним чином: Споживач не є Споживачем в розумінні ОСОБА_3, але є Основним споживачем у розумінні пункту 1.2 Правил користування електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року.

- розтлумачити п.4.2 Додатку №1 до ОСОБА_3 про постачання електричної енергії №2842 від 23.06.2009 року, який укладений між ТОВ «Кийремпобут+» та ПАТ «Київобленерго» в особі Ірпінського РП наступним чином: Субспоживач є Споживачем у розумінні ОСОБА_3 і Субспоживачем у розумінні пункту 1.2 Правил користування електричної енергії затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року.

Враховуючи викладені у позові обставини та вищенаведені позовні вимоги, тлумачення відповідних умов ОСОБА_3 призване визначити точку продажу електроенергії позивачу в РУ-0,4кВ ТП№4.

У зв’язку з чим, позивач також заявив вимогу про зобов’язання відповідача здійснювати постачання електричної енергії ТОВ «Кийремпобут+» за ОСОБА_3 про постачання електричної енергії №2842 від 23.06.2009 року з покриттям активних витрат електричної енергії, що виникають в трансформаторі ТП№4 внаслідок доставки електричної енергії в точку продажу електричної енергії ТОВ «Кийремпобут+» - РУ-0,4кВ ТП№4.

Відповідач в ході розгляду спору проти позову заперечував, у відзиві зазначив, що взаємовідносини сторін в частині електрозабезпечення регулюються діючим в Україні законодавством, зокрема, у відповідності до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та п. 1.3. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року №28 (надалі - ПКЕЕ) постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії.

Договір про постачання електричної енергії - це домовленість двох сторін (постачальника електричної енергії за регульованим тарифом і споживача), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Договір про постачання електричної енергії оформлюється на підставі типового договору, що затверджений Національною комісією з питань регулювання електроенергетики та є Додатком №3 до ПКЕЕ, та враховує вимоги діючого в Україні законодавства.

Відповідач зазначає, що укладений між Сторонами Договір про постачання електричної енергії №2842 є типовим. Дана типова форма договору затверджена Національною комісією з питань регулювання електроенергетики та є Додатком №3 до ПКЕЕ і застосовується на території України між всіма постачальниками електричної енергії та споживачами (юридичними особами).

Пунктом 1.2. ОСОБА_3 встановлено, що точка продажу електричної енергії встановлюється Сторонами згідно «Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», що є невід’ємною частиною даного ОСОБА_3.

Відповідно до Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін №1 від 23.06.2009 року точкою продажу електроенергії позивачу являється комірка 10кВ №37 в РУ-10кВ наПС110/10кВ «Ірпінь».

Таким чином, оскільки Актом розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності Сторонами було визначено точку продажу електроенергії Споживачу - комірку №37 в РУ-10кВ на ПС110/10кВ «Ірпінь», тому п. 4.1. Додатку №1 до ОСОБА_3 постачання електричної енергії №2842 відповідає умовам складеного Акту розмежування.

Відповідач у відзиві зазначає, що в п.4.2. Додатку №1 до ОСОБА_3 наведено перелік точок продажу електроенегії Субспоживачам і, оскільки за умовами ОСОБА_3 №2842 позивач не являється Субспоживачем, твердження позивача щодо точки продажу в РУ-0,4 кВ ТП №4 є безпідставним.

Відповідно до п. 1.4. ПКЕЕ точка продажу електричної енергії споживачу зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електроенергії.

Згідно з п. 6.23.1.2. ПКЕЕ якщо точка продажу електричної енергії субспоживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та електропередавальній організації або іншому споживачу: для визначення обсягу електричної енергії, спожитої субспоживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, додається до обсягу електричної енергії, отриманої субспоживачем.

У зв’язку з чим, відповідач зазначив, що керуючись п. 6.23.1.2. ПКЕЕ, між позивачем та відповідачем укладено також Додаток №8 «Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача» до ОСОБА_3, згідно з яким позивач оплачує відповідачу втрати електричної енергії в абонентських КЛ-10 кВ (кабельних лініях), точка №1 та точка №2, зазначені на Загальній однолінійній схемі електропостачання ТОВ «Кийремпобут+».

Відповідач також зазначає, що починаючи з моменту укладення ОСОБА_3 про постачання електричної енергії №2842 позивач оплачував вищевказані втрати в електричній мережі КЛ-10 кВ, що підтверджується наданими відповідачем рахунками-фактурами за спожиту електричну енергію за липень 2009, січень 2010, травень 2010, жовтень 2010, березень 2011, серпень 2011, січень 2012, травень 2012, жовтень 2012, лютий 2013, червень 2013, вересень 2013, які оплачені позивачем в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача здійснювати постачання електричної енергії за ОСОБА_3 про постачання електричної енергії №2842 від 23.06.2009 року з покриттям активних витрат електричної енергії, що виникають в трансформаторній підстанції ТП№4 внаслідок доставки електричної енергії в РУ-0,4 кВ ТП№4, відповідач зазначив, що на даний час в провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/5205/15 (Суддя Ярема В. А.), в якій розглядається позовна вимога ТОВ «Кийремпобут+» зобов'язати ПрАТ «Київобленерго» поновити постачання електричної енергії за ОСОБА_3 про постачання електричної енергії №2842 від 23.06.2009 року на відключені електроустановки ТОВ «Кийремпобут+».

У зв’язку з чим, відповідач клопотав про припинення (закриття) провадження у справі у відповідній частині, оскільки аналогічна позовна вимога вже перебуває на розгляді в суді.

Однак, судом встановлено, що заявлена в позові вимога про зобов’язання відповідача здійснювати постачання електричної енергії ТОВ «Кийремпобут+» за ОСОБА_3 про постачання електричної енергії №2842 від 23.06.2009 року з покриттям активних витрат електричної енергії, що виникають в трансформаторі ТП№4 внаслідок доставки електричної енергії в точку продажу електричної енергії ТОВ «Кийремпобут+» - РУ-0,4кВ ТП№4 підрозуміває встановлення обов’язку відповідача щодо покриття активних витрат, в той час, як у справі № 911/5205/15 встановлюються обставини щодо відновлення електропостачання. Тобто позовні вимоги не є тотожними і позовна вимога у справі №911/3007/17 передбачає встановлення відповідного обов’язку шляхом тлумачення змісту окремих умов ОСОБА_3, в той час, як у справі № 911/5205/15 досліджуються обставини щодо порушення такого обов’язку.

Результат розгляду позовних вимог ТОВ «Кийремпобут+» у справі Господарського суду Київської області № 911/301/16 про визнання недійсним п.4.1 Додатку №1 до ОСОБА_3 про постачання електричної енергії №2842 від 23.06.2009 року та стягнення 483 931, 51 грн. також не впливає на результат вирішення спору у справі №911/3007/17 і не перешкоджає розгляду відповідної справи.

Також, в ході розгляду справи №911/3007/17 позивач двічі подавав заяви про зміну предмету позову, в прийнятті яких судом було відмовлено.

Зокрема, позивач в заявах про зміну предмету позову фактично доповнив три немайнові позовні вимоги (щодо тлумачення двох пунктів Додатку № 1 до ОСОБА_3 та щодо встановлення обов’язку відповідача покривати активні витрати), заявлені з підстав невизначеності тлумачення окремих положень ОСОБА_3, новими обставинами щодо відповідальності відповідача за порушення зобов’язань за ОСОБА_3 в період з 02.12.2014 року та протягом 2015 року, заявивши в заяві про уточнення три майнові вимоги про стягнення збитків.

Позивач необґрунтовано стверджує, що підставами первісних позовних вимог у справі № 911/3007/17 було визначено порушення відповідачем обов’язку забезпечувати безперебійне постачання електроенергії в точку продажу електричної енергії позивача (РУ-0,4кВ ТП№ 4), оскільки безпосередніми підставами первісних позовних вимог фактично є невизначеність між сторонами змісту окремих умов ОСОБА_3 електропостачання стосовно розташування точки продажу електроенергії позивачу та обов’язку покриття активних витрат.

В той же час, твердження про порушення умов ОСОБА_3 можливі лише у випадку тлумачення умов ОСОБА_3 в розумінні позивача. Тобто, лише вирішення первісно заявленого позову може бути безпосередньою підставою для тверджень про порушення безперебійного постачання електроенергії та застосування до відповідача відповідальності у вигляді збитків, які виникають з трьох окремих підстав (вимушених витрат на оренду виробничих приміщень, на розроблення проектної документації та на оплату вартості послуг нестандартного приєднання), відповідно мають різну правову природу.

Відповідні додатково заявлені майнові вимоги фактично є новими позовними вимогами з нових підстав, оскільки стосуються стягнення збитків, завданих незгодою позивача з умовами ОСОБА_3, однак які безпосередньо випливають з факту припинення електропостачання, неправомірність якого хоч і згадується в позові, однак не є предметом судового розгляду у справі № 911/3007/17. В заяві про зміну предмету позову наведені нові обставини, які не заявлялись для дослідження в межах вимог за первісними вимогами.

У зв’язку з чим, уточнені вимоги (в частині доповнених трьох майнових вимог) фактично є новими позовними вимогами з новим предметом з інших підстав, тому не прийняті судом до розгляду у зв’язку з порушенням позивачем ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, у справі № 911/3007/17 розглядаються позовні вимоги про:

- тлумачення п.4.1 Додатку №1 до ОСОБА_3 про постачання електричної енергії №2842 від 23.06.2009 року, який укладений між ТОВ «Кийремпобут+» та ПАТ «Київобленерго» в особі Ірпінського РП наступним чином: Споживач не є Споживачем в розумінні ОСОБА_3, але є Основним споживачем у розумінні пункту 1.2 Правил користування електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року.

- тлумачення п.4.2 Додатку №1 до ОСОБА_3 про постачання електричної енергії №2842 від 23.06.2009 року, який укладений між ТОВ «Кийремпобут+» та ПАТ «Київобленерго» в особі Ірпінського РП наступним чином: Субспоживач є Споживачем у розумінні ОСОБА_3 і Субспоживачем у розумінні пункту 1.2 Правил користування електричної енергії затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року.

- зобов’язання відповідача здійснювати постачання електричної енергії ТОВ «Кийремпобут+» за ОСОБА_3 про постачання електричної енергії №2842 від 23.06.2009 року з покриттям активних витрат електричної енергії, що виникають в трансформаторі ТП№4 внаслідок доставки електричної енергії в точку продажу електричної енергії ТОВ «Кийремпобут+» - РУ-0,4кВ ТП№4.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови. За приписами статті 213 Цивільного кодексу України тлумачення правочину може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

В ході розгляду спору судом відхилено посилання позивача на висновок експертизи, проведеної у справі № 911/301/16, оскільки такий висновок не містить відповідей на питання, які мають значення для вирішення відповідного спору у справі № 911/3007/17.

В межах заявлених позовних вимог щодо тлумачення п.п. п.п. .4.1., 4.2. Додатку №1 до ОСОБА_3 та встановлення обов’язку покриття активних витрат електричної енергії, обставини щодо правомірності дій відповідача не підлягають дослідженню, оскільки є наслідком, а не підставою обставин, що мають значення для вирішення спору у справі № 911/3007/17.

Також, з огляду на зміст позовних вимог, тлумаченню підлягають відповідні умови ОСОБА_3, виходячи з обставин, які існували на момент його укладення та відображені в чинній редакції ОСОБА_3.

Дослідивши обставини спору судом встановлено, що згідно з умовами ОСОБА_3 про постачання електричної енергії №2842 від 23.06.2009 року Сторонами такого ОСОБА_3 є Постачальник (відповідач) та Споживач (позивач).

Пунктом 1.2. ОСОБА_3 встановлено, що точка продажу електричної енергії встановлюється Сторонами згідно «Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», що є невід’ємною частиною даного ОСОБА_3.

Сторонами складено та підписано Акт №1 від 23.06.2009 року розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (юридичні споживачі), згідно з яким межа балансової належності Постачальника (відповідача) встановлена - комірка №37 в РУ-10кВ на ПС110/10кВ «Ірпінь» (кінцевий елемент електричної мережі, який належить відповідачу, точка №1 на однолінійній схемі), межа балансової належності Споживача (позивача) - РУ-0,4кВ ТП№4 (первинний елемент електричної мережі, який належить позивачу, точка №3 на однолінійній схемі).

Також, з врахуванням особливостей електропостачання між Сторонами ОСОБА_3, електропостачання відбувається від точки розділу елементів електричної мережі (межі балансової належності) Постачальника до точки розділу елементів електричної мережі (межі балансової належності) Споживача через електромережі ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога», тобто точки межі балансової належності Постачальника та Споживача за ОСОБА_3 не співпадають і опосередковані електромережами ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога» (чи іншого споживача).

Також, відповідні відомості відображені в Додатку № 1 до ОСОБА_3, який містить Загальну однолінійну схему електропостачання та п.п. 4,1, 4.2. якого позивач просить розтлумачити в позові.

В спірному п. 4.1.Додатку № 1 до ОСОБА_3 наведено «Перелік точок продажу електроенергії Споживачу» та зазначено точку №1 на однолінійній схемі і її найменування – «Комірка №37 в РУ-10кВ на ПС110/10кВ «Ірпінь».

Пункт 4.2. Додатку № 1 до ОСОБА_3 містить відомості про «Перелік точок продажу електроенергії Субспоживачам», в якому зазначено точку №3 на однолінійній схемі, найменування Субспоживача – ТОВ «Кийремпбут+» та найменування точки продажу «РУ-0,4кВ ТП№4 Л-1».

Як визначено п. 1.2. ПКЕЕ, межею балансової належності є точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання.

Таким чином, відповідне визначення ПКЕЕ не визначає точку балансової належності саме з постачальником не визначає місця переходу права власності на електроенергію, а лише розподіляє елементи електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання.

Згідно з п. 1.2. ПКЕЕ споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Таким чином, наведене в п. 1.2. ПКЕЕ визначення споживача цілком стосується позивача, який використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору, оскільки є загальним і не враховує особливості електропостачання. Відповідне визначення стосується будь-якої юридичної або фізичної особи, яка використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Згідно з п. 1.2. ПКЕЕ основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Наведені визначення можуть тлумачитись виключно по відношенню один до одного в залежності особливостей фактичного електропостачання. При цьому, кожний одночасно є споживачем електроенергії за окремо укладеним з ним ОСОБА_3 електропостачання.

При цьому, наведене в п. 1.2. ПКЕЕ визначення споживача не може тлумачитись в контексті взаємовідносин основного споживача та субспоживача. Тобто, позивач в будь-якому випадку є Споживачем електроенергії за ОСОБА_3 шляхом його приєднання як Субспоживача до електромереж Основного споживача. При цьому, обидва є Споживачами електроенергії за своїми договорами електропостачання.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що наведений в п. 4.1. Додатку № 1 до ОСОБА_3 Споживач не є Споживачем в розумінні ОСОБА_3, але є Основним споживачем у розумінні пункту 1.2 ПКЕЕ. Зокрема, наведений в п. 4.1. Додатку № 1 до ОСОБА_3 Споживач є Споживачем в розумінні ОСОБА_3, і одночасно є Споживачем та Субспоживачем (в залежності від контексту) у розумінні пункту 1.2 ПКЕЕ, що і відображено у відповідному п. 4.2. Додатку № 1 до ОСОБА_3.

Крім того, п. 4.1. Додатку № 1 до ОСОБА_3 містить лише найменуваня точки продажу Споживача без зазначення найменування такого Споживач, тому відповідне найменування підрозуміває найменування відповідної сторони ОСОБА_3, тобто позивача.

Відповідно, наведений в п. 4.2 Додатку №1 до ОСОБА_3 Субспоживач є Споживачем у розумінні ОСОБА_3 та одночасно у розумінні п. 1.2 ПКЕЕ Споживачем по відношенню до Постачальника та Субспоживачем по відношенню до Основного споживача.

Згідно з наведеним в п. 1.2. ПКЕЕ визначенням, точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію.

Відповідне визначення ПКЕЕ необхідно тлумачити, що точкою продажу електричної енергії є межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію. Якщо, перехід права власності на електричну енергію відбувається не на межі балансової належності (як у випадку приєднання електроустановок до електромереж основного споживача), точка продажу і межа балансової належності не збігаються.

Згідно з п. 6.23. ПКЕЕ визначено, що обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем та субспоживачем, визначається залежно від порядку (схеми) приєднання засобів обліку з урахуванням втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача.

У разі послідовного приєднання засобів обліку споживача та субспоживача п. 6.23.1. ПКЕЕ визначено, що

-якщо точка продажу електричної енергії субспоживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та субспоживачу:

для визначення обсягу електричної енергії, спожитої основним споживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, віднімається від різниці між обсягом електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, та обсягом електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача (субспоживачів);

обсяг електричної енергії, спожитої субспоживачем, визначається за засобом обліку електричної енергії, отриманої субспоживачем (п. 6.23.1.1.).

-якщо точка продажу електричної енергії субспоживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та електропередавальній організації або іншому споживачу:

для визначення обсягу електричної енергії, спожитої основним споживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, віднімається від різниці між обсягом електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, та обсягом електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача (субспоживачів);

для визначення обсягу електричної енергії, спожитої субспоживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, додається до обсягу електричної енергії, отриманої субспоживачем (п. 6.23.1.2.).

Таким чином, наведені умови ПКЕЕ передбачають можливість встановлення точки продажу електричної енергії субспоживачу як на межі балансової належності суміжних електроустановок з основним споживачем, так і на межі балансової належності суміжних електроустановок, основного споживача та електропередавальної організації, в залежності від домовленостей сторін.

Тобто умовами укладеного з позивачем ОСОБА_3 електропостачання точка продажу, в якій відбувається перехід права власності від Постачальника до Споживача визначена в - комірка №37 в РУ-10кВ на ПС110/10кВ «Ірпінь», і не співпадає з точкою балансової належності суміжних з основним споживачем електроустановок, оскільки перехід права власності на електроенергію від Постачальника, як до Основного споживача, так і до Субспоживача відбувається в точці № 1 - комірка №37 в РУ-10кВ на ПС110/10кВ «Ірпінь».

Крім того, оскільки Актом розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності Сторонами було визначено точку продажу електроенергії Споживачу - комірку №37 в РУ-10кВ на ПС110/10кВ «Ірпінь», тому п. 4.1. Додатку №1 до ОСОБА_3 постачання електричної енергії №2842 відповідає умовам складеного Акту розмежування.

Таким чином, враховуючи, що за умовами укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 точка продажу електричної енергії Споживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та електропередавальній організації, до відповідних правовідносин підлягає застосуванню відповідний п. 6.23.1.2. ПКЕЕ, згідно з яким для визначення обсягу електричної енергії, спожитої субспоживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, додається до обсягу електричної енергії, отриманої субспоживачем.

Також, п. 7.2. ОСОБА_3 передбачено, що у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж Електропередавальної організації та Споживача, обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та згідно з Додатком № 8 «Розрахунок страт електричної енергії в мережах Споживача».

У зв’язку з чим, судом також досліджено та встановлено, що керуючись п. 6.23.1.2. ПКЕЕ, між позивачем та відповідачем укладено також Додаток №8 «Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача» до ОСОБА_3, згідно з яким позивач оплачує відповідачу втрати електричної енергії в абонентських КЛ-10 кВ (кабельних лініях), точка №1 та точка №2, зазначені на Загальній однолінійній схемі електропостачання ТОВ «Кийремпобут+».

Таким чином, умови п.п. 4.1., 4.2. Додатку №1 до ОСОБА_3 відповідають ПКЕЕ та волевиявленню сторін в момент укладення ОСОБА_3. Відповідно, з врахуванням фактичних обставин електроспоживання позивача, відсутня невизначеність понять ОСОБА_3 і відповідні положення не підлягають тлумаченню у визначеному позивачем розумінні.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача здійснювати постачання електричної енергії ТОВ «Кийремпобут+» за ОСОБА_3 про постачання електричної енергії №2842 від 23.06.2009 року з покриттям активних витрат електричної енергії, що виникають в трансформаторі ТП№4 внаслідок доставки електричної енергії в точку продажу електричної енергії ТОВ «Кийремпобут+» - РУ-0,4кВ ТП№4, враховуючи встановлені в ході розгляду спору обставини щодо тлумачення умов п.п. 4.1., 4.2. Додатку №1 до ОСОБА_3 та враховуючи зміст Додатку № 8 до ОСОБА_3, яким чітко визначено, що позивач оплачує відповідачу втрати електричної енергії в абонентських КЛ-10 кВ (кабельних лініях), відповідна позовна вимога безпідставна і задоволенню не підлягає.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем спростовані, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ІХ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.03.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін