Ухвала суду № 73072384, 29.03.2018, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1486/17

Провадження № 1-кп/323/28/18

УХВАЛА

іменем України

29.03.2018 р. м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді - Мінаєва М.М.,

суддів - Гуцал О.П., Смоковича М.В.,

при секретарі - Тахтаул А.Л.,

за участю

прокурора - Кравець І.А.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

перекладача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080000000037 від 08.02.2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, не працевлаштованого, такого, що має середню спеціальну освіту, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 3 ст.15, п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ст. 348, ч. ч. 3, 4 ст.187, ч.1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5 Федерації, громадянина ОСОБА_5 Федерації, неодруженого, не працевлаштований, такого, що має середню спеціальну освіту, зареєстрований за адресою: ОСОБА_5 Федерація, АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 3 ст.15, п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Під час дослідження письмових доказів по вказаному провадженню 29.03.2018 року захисник ОСОБА_3 заявив клопотання про визнання очевидно недопустимими ОСОБА_6 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину від 14.07.2016 року № 04/24-2205т (надалі - ОСОБА_6), ОСОБА_7 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 15.07.2016 року № 3576т/6-2016тв (надалі - ОСОБА_7), Протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину від 10.08.2016 року (надалі - Протокол), а також письмових та речових доказів, виявлених та вилучених 15 та 16 липня 2016 року.

Клопотання захисника обґрунтовується тим, згадана ОСОБА_6 була складена з порушенням вимог ст. 271 КПК України: без визначення конкретної форми контролю за вчиненням злочину, без дотримання визначених у ч. 2 ст. 271 КПК України умов для прийняття рішення про проведення контролю за вчиненням злочину, без визначення конкретної особи (осіб), які мають право здійснювати такий контроль.

Крім того, захисник посилається на те, що вказаною ОСОБА_6 було прийнято рішення про проведення контролю за вчиненням злочину, відомості про який (такий, що готується або вчиняється) станом на 14.07.2016 року ще не були внесені, а у кримінальному провадженні № 12016080000000037 від 08.02.2016 року, в межах якого була складена ця постанова, станом на 14.07.2016 року здійснювалось досудове розслідування щодо злочинів, вчинення яких було закінчено у квітні-травні 2016 року. В подальшому відомості, отримані під час вчинення негласних слідчих (розшукових) дій (надалі - НСРД) на підставі ОСОБА_6, без відповідної ухвали слідчого судді були використані під час досудового розслідування у іншому кримінальному провадженні щодо інших діянь, що, на думку захисника, свідчить про очевидну недопустимість як ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (в якому також не визначені форма проведення контролю за вчиненням злочину та конкретна особа, якій воно надано), так і Протоколу.

Більше того, за ствердженням захисника, це тягне очевидну недопустимість всіх слідчих дій, проведених 15 та 16 липня 2016 року після затримання обвинувачених, оскільки відомості про ймовірне готування ними діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, були отримані з порушенням вимог КПК України та не були внесені до ЄРДР.

Окрім наведених доводів, захисник посилався на очевидну недопустимість Протоколу за ознакою того, що він був складений без участі осіб, щодо яких здійснювались НСРД, а його зміст свідчить про втручання у приватне спілкування певних осіб задовго до винесення ОСОБА_6 та без відповідної ухвали слідчого судді, що є порушенням вимог ст. 258 та ч. 8 ст. 271 КПК України.

Обвинувачені клопотання свого захисника підтримали.

Прокурор Кравець І.А. проти зазначеного клопотання заперечувала, пославшись на те, що зазначені у клопотанні документи були складені уповноваженими особами за наявності відповідних підстав та у відповідній формі, і тому не містять ознак очевидної недопустимості. Право на втручання у приватне спілкування окремих осіб, про яке свідчить Протокол, було заздалегідь отримане на підставі відповідних ухвал слідчого судді апеляційного суду Запорізької області. Причини, за якими результати такого втручання включені також й до Протоколу, прокурор назвати не може, однак це в будь-якому разі не надає підстав для визнання Протоколу очевидно недопустимим доказом, а його допустимість має оцінюватись в сукупності з іншими доказами під час ухвалення вироку. Також прокурор зазначила, що відповідні НСРД проводились під грифом таємності, а тому Протокол не міг бути складений за участю будь-кого з осіб, щодо яких проводились НСРД.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши залучені стороною обвинувачення матеріали, зібрані на досудовому розслідуванні, суд приходить до такого.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одними з основних засад кримінального судочинства є верховенство права, законність, рівність перед законом і судом (ст. 7 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України , цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази і документи, висновки експертів.

При цьому процесуальні рішення слідчого та прокурора, що приймаються в порядку ст. 110 КПК України, за змістом ст. 99 КПК України не охоплюються поняттям документу як процесуального джерела доказів у кримінальному провадженні.

Таким чином, зазначені у клопотанні захисника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є не доказами, а правовими підставами отримання відповідних доказів. З огляду на це, вони не можуть визнаватись допустимими чи недопустимими, а тому в цій частині у задоволенні клопотання слід відмовити з роз’ясненням того, що правова оцінка законності та обґрунтованості цих процесуальних документів та рішень, що у них зафіксовані, буде надана судом під час ухвалення вироку.

Щодо питання про визнання очевидно недопустимим доказом Протоколу суд виходить з того, що в ньому дійсно містяться відомості про втручання у приватне спілкування окремих осіб шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а це, у свою чергу, потребувало отримання дозволу на це за ухвалою слідчого судді.

Однак при цьому суд бере до уваги ствердження прокурора про те, що всі НСРД по даному кримінальному провадженню, в тому числі зафіксовані у Протоколі, здійснювались на підставі відповідних ухвал слідчих суддів апеляційного суду Запорізької області, які в подальшому будуть надані до матеріалів судового провадження. Той факт, що у Протоколі зазначено, що він складений на підставі ОСОБА_6, сам по собі не свідчить про відсутність відповідного дозволу слідчого судді, та пояснюється тим, що здійснювалось кримінальне провадження по декільком епізодам одночасно.

За таких обставин суд вважає, що питання щодо наявності чи відсутності ознак очевидної недопустимості Протоколу можливо вирішити лише у сукупності з всіма письмовими доказами, які будуть залучені до матеріалів судового провадження.

З аналогічних підстав суд не вважає за можливе на поточній стадії судового розгляду вдаватися й до оцінки інших письмових доказів, зазначених у клопотанні захисника.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 86, 87, 89, 257, 271, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 від 29.03.2018 року про визнання очевидно недопустимими доказами ОСОБА_6 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину від 14.07.2016 року № 04/24-2205т та ОСОБА_7 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 15.07.2016 року № 3576т/6-2016т - відмовити.

Розгляд питання про оцінку Протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину від 10.08.2016 року, а також письмових та речових доказів, виявлених та вилучених 15 та 16 липня 2016 року, щодо їх очевидної допустимості чи недопустимості – відкласти до закінчення стадії дослідження письмових доказів.

Повний текст ухвали оголошений о 09 год. 30 хв. 30.03.2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя (підпис) М.М. Мінаєв

Суддя: (підпис) ОСОБА_8

Суддя (підпис) М.В. Смокович