Ухвала суду № 7306969, 26.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-13179/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                              Степашка О.І.

суддів:                                        Конюшка К.В.

                                                  Ланченко Л.В.

                                                  Нечитайла О.М.

                                                  Пилипчук Н.Г.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача Ткаченко П.В.                    

відповідача Власенко В.П.                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 02.02.2007

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2007

у справі №49/211-А

за позовом          Приватного підприємства «Проектміськбуд»

до          Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про                              визнання недійсними рішень

В С Т А Н О В И В :

У липні 2006 року Приватне підприємство «Проектміськбуд»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000742313/0 від 08.08.2005, податкового повідомлення-рішення № 0000742313/1 від 18.10.2005, податкового повідомлення-рішення № 0000742313/2 від 17.01.2006 та рішення № 33355/10/25-011 від 17.10.2005 в частині, що стосується оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000742313/0 від 08.08.2005.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновку податкового органу про непідтвердження податковими накладними сум податку на додану вартість, включених до податкового кредиту.

Постановою Господарського суду міста Києва від 02.02.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2007, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000742313/1 від 18.10.2005, податкове повідомлення-рішення № 0000742313/2 від 17.01.2006, рішення № 33355/10/25-011 від 17.10.2005 в частині, в якій залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000742313/0 від 08.08.2005. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення про відмову у позові.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено планову перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, за результатами якої складено акт перевірки № 66/23-13/32308852 від 05.08.2005.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000742313/0 від 08.08.2005, яким позивачу згідно з пунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон № 2181-ІІІ) та відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон № 168/97-ВР) визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4823098,50 грн., в тому числі 3215399,00 грн. - основний платіж та 1607699,50 грн. - штрафні санкції.

За наслідками адміністративного оскарження вищеназваного податкового повідомлення-рішення податковим органом було прийнято рішення від 17.10.2005 № 33355/10/25-011, яким податкове повідомлення-рішення № 0000742313/0 від 08.08.2005 було скасовано в частині визначення податку на додану вартість у розмірі 1191,00 грн., в тому числі 794,00 грн. - основний платіж та 397,00 грн. - штрафні санкції.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000742313/0 від 08.08.2005 відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000742313/1 від 18.10.2005 та № 0000742313/2 від 17.01.2006, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4821907,50 грн., в тому числі 3214605,00 грн. - основний платіж та 1607302,50 грн. - штрафні санкції.

На думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов та скасовуючи у повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0000742313/1 від 18.10.2005 та № 0000742313/2 від 17.01.2006, не дослідили повно та всебічно всі обставини справи.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено, не перевірено та не надано правової оцінки обставинам, про які зазначено у постанові від 12.01.2006 старшого слідчого в ОВС ВРКС у Печерському районі СВ ПМ ДПА у місті Києві про порушення кримінальної справи № 76-00174 відносно директора ПП «Проектміськбуд»за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Підставами для порушення кримінальної справи №76-00174 є матеріали дослідчої перевірки та акт перевірки № 66/23-13/32308852 від 05.08.2005. За змістом названої постанови, до податкового кредиту ПП «Проектміськбуд»було включено податок на додану вартість у сумі 518010,93 грн. по фінансово-господарським операціям з МПП «Донбаспромзабезпечення», які на момент перевірки не підтверджені податковими накладними. На дані обставини посилався також податковий орган у своїх запереченнях проти позову.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

В підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій повинні були дослідити питання щодо наявності чи відсутності оригіналів податкових накладних, виданих МПП «Донбаспромзабезпечення», їх справжності та перевірити відповідні доводи податкового органу.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення підлягають скасування в частині задоволення позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000742313/1 від 18.10.2005 та № 0000742313/2 від 17.01.2006 в частині визначення податкових зобов’язань на загальну суму 777016,40 грн., з яких 518010,93 грн. основний платіж, 259005,47 грн. –штрафні санкції, з направленням справи на новий судовий розгляд в цій частині до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Щодо задоволення позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000742313/1 від 18.10.2005 та № 0000742313/2 від 17.01.2006 в частині визначення податкового зобов’язання в загальній сумі 4046082,1 грн. (з яких 2697388,06 грн. –основний платіж, 1348694,03 грн. –фінансові санкції) колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими та промірними.

Так, суди встановили, що позивач правомірно сформував податковий кредит у загальній сумі 2697388,06 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями товарно-матеріальних цінностей –ТОВ «Корпорація Індастрі Сістемз», ТОВ «Щебеньпромторг», ТОВ «Лагос», ТОВ «ФПГ «Північний Альянс», ПП «Агроконтракт», ТОВ «Торгово-промислова корпорація», ТОВ «Інжбудсервіс», ТОВ «Оптіма Телеком», ПП «Штандорт», ТОВ «ФПК «Тар», ТОВ «Візіо Трейдінг», ТОВ «Інтерім Гало».

Суди попередніх інстанції, задовольняючи позов в частині визнання недійсним рішення від 17.10.2005 № 33355/10/25-011, дійшли невірного висновку. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в цій частині із закриттям провадження у справі у зв’язку з наступним.

Cуди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи спір, не звернули уваги на те, що вимоги про визнання недійсним рішення про результати розгляду скарги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки таке рішення не створює обов’язків позивачу, тому не є актом в розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, що може бути оскаржений. Дана обставина є підставою для скасування судових рішень, ухвалених у цій частині вимог, та закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157, частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 157, 220, 223, 227, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м. Києва від 02.02 2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2007 в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 18.10.2005 №0000742313/1 та від 17.10.2006 №0000742313/2 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 777016,40 грн. скасувати із направленням на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанову Господарського суду м. Києва від 02.02 2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2007 в частині задоволення позову про визнання недійсним рішення від 17.10.2005 №33355/10/25-011 скасувати із закриттям провадження у справі.

В решті судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко

Судді(підпис)К.В. Конюшко

(підпис)Л.В. Ланченко

(підпис)О.М. Нечитайло

(підпис)Н.Г. Пилипчук

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук