Ухвала суду № 73068558, 20.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Сілкової І.М.

суддів - Жук О.В., Горб І.М.

за участю секретаря - Мудренка А.М.

прокурора - Здрака С.В.

захисника - Гопкала В.В.

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження №12015100070007006 відносно -

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, громадянина України, з незакінченоювищою освітою, працюючого столяром (неофіційно), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого - адвоката Гопкала В.В. та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років.

Також цим вироком частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 в частині відшкодування майнової шкоди та ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 4 031,00 (чотири тисячі тридцять одну) грн. в рахунок відшкодування заподіяної майнової шкоди, а в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Також цим вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно вироку суду, 23.09.2015 року, близько 17 год. 50 хв., ОСОБА_2 перебуваючи за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1, де також проживала його бабуся ОСОБА_4, з якою у ОСОБА_2 в цей час виник словесний конфлікт, внаслідок чого у ОСОБА_2 виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, перебуваючи у кімнаті вказаної квартири, почав наносити численні удари руками ОСОБА_4 по обличчю, після чого, використовуючи телефонний дріт стаціонарного телефонного апарату, обмотав його петлею на шиї ОСОБА_4 та на протязі тривалого часу почав душити, одночасно стискуючи шию руками, в результаті чого настала смерть потерпілої.

Згідно висновку експерта №2437 від 16.11.2015 року, смерть ОСОБА_4 настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення її шиї петлею (удавлення петлею).

На вирок суду потерпілий ОСОБА_3 та захисник Гопкало В.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 просив проводити апеляційний розгляд без його участі та посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного вироку суду, ставить питання про скасування вироку Подільського районного суду м. Києва від 14.11.2017 року у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесувального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалення апеляційним судом нового вироку, яким просить призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 років і стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_3 416 000,00 (чотириста шістнадцять тисяч) грн.

Вважає, що приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 позбавив життя ОСОБА_4 із застосуванням мук і катувань, тобто вчинив вбивство з особливою жорстокістю з корисливих мотивів, на що апелянт наголошував під час судового розгляду, однак ці обставини залишилися без належного та законного реагування з боку слідчого, який з незрозумілих причин кваліфікував дії обвинуваченого за ч.1 ст. 115 КК України, замість частини 2 вказаної статті КК України.

Також вказує, що на протязі усього розгляду справи в суді ОСОБА_2 не визнавав свою провину, вигадував різноманітні версії з метою уникнути кримінальної відповідальності і тільки під тиском незаперечних доказів зізнався у вчиненні даного злочину, а тому посилання суду на визнання вини та щире каяття обвинуваченого ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а тому на думку апелянта, призначене обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Крім цього, обґрунтовуючи свою позицію щодо заявлених позовних вимог, вказує, що проживав з сусідкою ОСОБА_4 однією сім'єю, і внаслідок вчинення злочину ОСОБА_2, йому (ОСОБА_3.) була завдана моральна шкода внаслідок страждань отриманих через смерть близької людини, а тому вважає, що має право на відшкодування завданої моральної шкоди, в силу вимог ст. 1168 ЦК України, проте суд безпідставно відмовив йому у такому праві.

В апеляційній скарзі захисник Гопкало В.В., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, просить змінити оскаржуваний вирок Подільського районного суду м. Києва від 14.11.2017 року та пом'якшити призначене обвинуваченому покарання до найнижчої межі передбаченої санкцією ч.1 ст. 115 КК України.

На обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги обставини, які суттєво впливають на визначення міри покарання і відповідно призначене обвинуваченому ОСОБА_2 покарання свідчить про його надмірну суворість, що не відповідає загальним засадам призначення покарання. Зокрема, при призначенні покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції не врахував фактичне перебування у шлюбі обвинуваченого та наявність на його утриманні малолітньої дитини, відсутність негативної характеристики за місцем проживання, а також не врахував таку пом'якшуючу покарання обставину, як активне сприяння розкриттю злочину, що свідчить про інтегрованість обвинуваченого у соціальне середовище, міцність його соціальних зв'язків, що обумовлено наявністю у нього родини та необхідністю виховання і утримання малолітньої дитини, а висновки суду про зловживання обвинуваченим спиртними напоями не ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.

Також звертає увагу, що під час вилучення речових доказів, які в подальшому піддавалися експертному дослідженню, слідчим не було дотримано вимог встановлених ст.ст. 233, 234, 237 КПК України щодо порядку проведення огляду житла чи іншого володіння особи, який проводився за відсутності дозволу слідчого судді на огляд житла, а тому згідно приписів ст. 87 КПК України, докази отримані в результаті проведення вказаної процесуальної дії, а також інші докази, які є похідними від них, є недопустимими доказами.

Крім того, стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_2 були надані докази, які не відкривалися стороні захисту, оскільки згідно долученого у судовому засіданні протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 16.11.2015 року, стороні захисту було надано доступ до матеріалів кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 187 ч.2, 263 ч.1, 263 ч.2 КК України, тобто, матеріали досудового розслідування за ч.1 ст. 115 КК України стороні захисту не відкривалися.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ГопкалаВ.В. та обвинуваченого ОСОБА_2 на підтримку доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого та їх заперечення проти апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_5; думку прокурора, який підтримав подану потерпілим апеляційну скаргу і заперечував проти апеляційної скарги захисника обвинуваченого; перевіривши доводи поданих апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження №12015100070007006; провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги потерпілого та захисника обвинуваченого задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції, відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, провівши в межах висунутого обвинувачення судовий розгляд даного кримінального провадження, дослідивши зібрані у встановленому законом порядку докази та за встановлених фактичних обставин, за яких ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у навмисному вбивстві іншої особи, з наведенням в обвинувальному вироку доказів на підтвердження свого висновку щодо доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який грунтується на: показаннях самого обвинуваченого, який визнав факт вбивства ним своєї бабусі ОСОБА_4 показаннях потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що постійно захищав сусідку ОСОБА_4 від постійних знущань з боку онука ОСОБА_2 та співмешканки останнього, що на прохання ОСОБА_4 уклав з нею договір довічного утримання до якого ставився відповідально, сумлінно виконував покладені на нього обов»язки, вважав ОСОБА_4 членом своєї сім»ї; показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, а також на даних протоколу огляду місця події від 23.09.2015 року, висновку експерта № 2437 від 23.09.2015 року дослідження трупу ОСОБА_4 , згідно якого смерть останньої настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення шиї петлею (удавлення петлею); показаннях експерта ОСОБА_11, який підтвердив свій висновок про характер, локалізацію та тяжкість тілесних ушкоджень виявлених у потерпілої ОСОБА_4, висновку експерта № 1129 від 07.10.2015 року та інших наведених у вироку доказах, які обґрунтовано визнані судом першої інстанції належними, допустимими і достовірними доказами.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги захисника обвинуваченого - адвоката Гопкала В.В., колегія суддів вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України та в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, суспільної небезпеки скоєного, особи винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебував, є осудним, зловживав спиртними напоями, а також з урахуванням конкретних обставин справи, суспільної небезпеки скоєного, щирого каяття обвинуваченого під час судового розгляду, що суд визнав обставиною, яка пом»якшує покарання та обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину щодо особи похилого віку.

При цьому, суд належним чином мотивував у вироку прийняте рішення та обґрунтовано зазначив, що призначення іншого покарання не буде відповідати характеру та суспільній небезпеці скоєного злочину, належним чином сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним інших злочинів, а тому наведені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого - адвоката Гопкала В.В. доводи щодо зміни вироку у зв"язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості та пом»якшення йому покарання до мінімальної межі передбаченої санкцією ч. 1 ст. 115 КК України колегія суддів вважає безпідставними.

За наведеного, колегія суддів також вважає необгрунтованими і доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_3 щодо безпідставного врахування судом щирого каяття обвинуваченого та м"якості призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 покарання через його невідповідність тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому не вбачає підстав для скасування вироку і призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років, про що ставиться питання в апеляційній скарзі потерпілого.

Суд першої інстанції всебічно та повно дослідив всі обставини кримінального правопорушення, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв»язку для прийняття процесуального рішення, належним чином мотивував у вироку свої висновки щодо визнання зібраних стороною обвинувачення доказів для доведення вини ОСОБА_2 в умисному вбивстві належними і допустимими доказами, а тому апеляційні посилання захисника обвинуваченого на ту обставину, що докази отримані в результаті проведення огляду місця події є недопустимими доказами через порушення слідчим вимог ст. 233, 234, 237 КПК України, так як не було дотримано порядку проведення огляду житла; що стороною обвинувачення не було проведено генетичної експертизи на предмет з»ясування належності клітин, виявлених у зрізах нігтів потерпілої; що стороні захисту не було надано доступу до матеріалів досудового розслідування за ч. 1 ст. 115 КК України та всупереч приписам ст. 290 КПК України відсутній перелік матеріалів до яких було надано доступ стороні захисту, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені захисником обставини не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а долучений стороною обвинувачення протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 16.11.2015 року ( т.1 а.с.228) містить письмове підтвердження факту надання стороні захисту доступу до цих матеріалів, в якому зазначено номер внесеного до ЄРДР кримінального правопорушення 12015100070007006 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України і посилання в цьому протоколі на кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст.187 ч. 2, 263 ч.1, ч.2 КК України є лише опискою.

Не заслуговують на увагу і апеляційні твердження потерпілого щодо позбавлення обвинуваченим ОСОБА_2 людини життя із застосуванням мук і катувань, тобто вчинення ним злочину з особливою жорстокістю, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки судовий розгляд відносно ОСОБА_2 проводився судом згідно ч. 1 ст. 337 КПК України в межах висунутого йому обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України відповідно до обвинувального акта.

Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілим ОСОБА_3 цивільного позову, суд першої інстанції за наявності до того підстав, дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди в сумі 4031 грн. на відшкодування понесених потерпілим затрат на поховання потерпілої та спорудження надгробного пам"ятника.

Що стосується висновків суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 416000 грн. та 6000 грн. в частині його затрат на проведення психологічного експертного дослідження для визначення характеру і ступеню моральних страждань завданих йому внаслідок вбивства ОСОБА_4, то вони є обгрунтованими та належним чином мотивованими.

При цьому, суд вірно зазначив, що відповідно до вимог ст. 23, ст. 1168 ЦК України право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи пов"язане з фактом споріднення осіб та/або проживанням однією сім"єю, а оскільки сам цивільний позивач ОСОБА_3 не заперечував, що проживав у сусідній з померлою сусідкою ОСОБА_4 квартирі, має власну сім"ю, члени якої приймали участь в утриманні та догляді ОСОБА_4 і надання коштів на її утримання, чи будь-які інші дії щодо її догляду свідчать не інакше, як про виконання укладеного між ними договору довічного утримання, а не про факт проживання однією сім"єю, а відтак рішення суду про відмову у задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди є вірним, з чим також погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілого.

Таким чином, колегія суддів вважає вирок суду відносно ОСОБА_2 законним та обгрунтованим, покарання необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, а тому підстав для задоволення поданих апеляційних скарг потерпілого і захисника обвинуваченого не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3 та захисника Гопкала В.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Подільського районного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року у кримінальному провадженні №12015100070007006 щодо ОСОБА_2 обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим у той самий строк з дня отримання копії ухвали.

Судді: _____ _____ ___

Сілкова І.М. Жук О.В. Горб І.М.