Рішення № 73065462, 23.03.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/3230/17

Провадження № 2/361/263/18

23.03.2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 березня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області

в складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Чуксіну В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановив:

Позивач в позовній заяві , поданій суду 30.05.2017р., просить суд з метою погашення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором № 11356348000 від 05.06.2008р. у розмірі 87070,29 доларів США (що станом на 17.05.2017р. за курсом НБУ 26,4334 грн. за 1 дол.США еквівалентно 2301563,89грн.), яка складається з заборгованості по кредиту – 31791,01 доларів США, заборгованості за процентами за період з 01.06.2009р. по 30.04.2017р. – 55279,28 доларів США, а також пені в розмірі 600140,51грн., в тому числі пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нарахованої з 17.05.2016р. по 17.05.2017р. – 205218,88грн., і пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, нарахованої з 17.05.2016 р. по 17.05.2016 р. –394921,63 грн., - звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру, загальною площею 67,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2, у спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведенні виконавчих дій. Позовні вимоги вмотивовані тим, що за укладеним з ОСОБА_1 кредитним договором від 5.06.2008р. позивач видав позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі 35000 доларів США на умовах, передбачених договором, з поверненням не пізніше 5.06.2018р. Кредитний договір був забезпечений укладенням договору іпотеки, предмет іпотеки- вказана квартира, належна відповідачам. Відповідач 1 допустив прострочення в платежах і неналежне виконання зобов'язань за договором, у зв'язку з чим позивач в 2011році звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, і рішенням суду від 04.08.2011р. з відповідача ОСОБА_1 була стягнута заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_1 від 05.06.2008р., рішення набрало законної сили; на виконання даного рішення банк отримав виконавчий лист і пред'явив його вчасно на виконання до відділу ДВС, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, яке тривалий час перебувало на виконанні, проводились виконавчі дії по встановленню майна боржника, але рішення до даного часу не виконано, і постановою державного виконавця від 4.02.2016р. виконавчий лист був повернутий стягувачу без виконання з підстав відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Станом на момент повернення виконавчого листа стягувачу з виконавчої служби і на 17.05.2017р. (підготовки документів до суду) рішення залишається повністю не виконане боржником, заборгованість за кредитним договором боржником не сплачена, тому позивач скористався своїм правом задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки, оскільки в межах виконавчого провадження про стягнення суми заборгованості звернути стягнення на дане майно - згідно постанови державного виконавця - не виявилось можливим.

Заявою від 25.10.2017р. позивач уточнив позовні вимоги в частині ціни позову – вартості предмету іпотеки, і просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог ЗУ «Про іпотеку» за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Експерт+» згідно звіту про оцінку майна від 04.10.2017р. у сумі 870604,00грн.

Відповідачі позов не визнали, представник відповідача ОСОБА_1 (відповідач 1) ОСОБА_3 подала заперечення, в яких як на підстави для відмови у позові послалась на наступне: Позивачем не дотримано процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, в порушення ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодавцям не направлена письмова вимога, тому пред’явлення позову є передчасним. Позивачем пропущено строк позовної давності за всіма вимогами, оскільки останній платіж за кредитним договором був здійснений відповідачем 25.05.2009р., і з того часу розпочав перебіг строк позовної давності за вимогами щодо зобов’язань за даним договором кредиту; в липні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 1 про дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, що перервало перебіг строку позовної давності за вимогами з приводу виконання зобов’язань , що виникли для позичальника з договору кредиту; рішенням суду вимоги банку були задоволені, з відповідача 1 стягнута заборгованість ( в тому числі достроково вся сума кредиту), рішення набрало законної сили 15.08.2011р., даною дією позивач змінив строк виконання основного зобов'язання, і з дати набрання рішенням законної сили почав перебіг строку позовної давності за вимогами про стягнення сум по даному кредиту і в тому числі для звернення стягнення на предмет іпотеки, тому позивач, звернувшись з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише в 2017 році, пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Крім того, відповідач як на підставу для відмови у позові послався на те, що на час звернення позивача з даним позовом до суду діє мораторій на звернення стягнення на майно, надане як забезпечення кредитів в іноземній валюті, і майно відповідачів, на яке просить звернути стягнення позивач, є саме таким майном, яке підпадає під дію мораторію (у даній квартирі, крім відповідачів, проживають неповнолітні діти і людина похилого віку, дане житло є єдиним місцем проживання для відповідачів і членів їх родини), тому відсутні підстави для звернення стягнення на це майно з підстав мораторію. Крім того, як на підставу для відмови у позові відповідач посилався на те, що позивачем не зазначено ціну предмету іпотеки, не проведено оцінку іпотечного майна суб'єктом оціночної діяльності для можливості встановлення співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна. Також відповідач не погоджується з сумою заборгованості, зазначеної у позові; в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості за кредитним договором, і з даного розрахунку не можливо встановити, за якою відсотковою ставкою нараховувалися проценти за користування кредитом. Також вважає, що винесенням судового рішення припинилась дія договору, і тому відсутні підстави для подальшого нарахування процентів та інших сум по даному договору.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав з підстав, зазначених його представником, не оспорює факту укладення договору кредиту (на ремонт квартири під заставу вказаної квартири) і наявності заборгованості станом на день ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості. Не оспорює факту не виконання ним вказаного рішення суду - з причини відсутності грошей і іншого майна; не згоден з сумою заборгованості, розрахованою позивачем за курсом долара на даний час, а не на час видачу кредиту, пояснив що він звертався до кредитора з даного приводу, і у разі такого перерахунку він би виплачував кредит, а за суттєво підвищеним курсом долара він став неспроможним його виплачувати; пояснив, що він знав про дане рішення суду, про відкрите виконавче провадження, рішення не виконував, бо не мав грошей, пояснив, що протягом вказаного часу з періодичністю 1-2 рази на рік кредитор особисто і через колекторські фірми пропонував йому погасити заборгованість по кредиту на умовах погашення половини боргу зі списанням решти, він не відмовлявся, але пояснював відсутністю коштів на даний момент, не заперечував можливості вирішити дане питання пізніше, і з свого боку пропонував кредитору сплачувати борг меншими частинами, але кредитор пояснював, що у такому разі сплачені ним суми будуть йти на погашення частини заборгованості і в цілому заборгованість буде нараховуватись і буде збільшуватись, і тому йому краще сплатити одразу половину боргу зі списанням решти. Вважає, що позивач пропустив позовну давність за вимогою про звернення стягнення на належне йому майно, оскільки в межах строку позовної давності позову про звернення стягнення не пред’явив, крім того, дана квартира є єдиним житлом його сім,ї з дітьми.

Відповідач ОСОБА_2 позов до неї не визнала, не оспорює того факту, що підписала договір іпотеки на забезпечення виконання ОСОБА_1 кредитного договору, що кредитні кошти брались в інтересах сім,ї – на ремонт цієї квартири; не оспорює факту наявності заборгованості у позичальника за даним договором кредиту; позов не визнає з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки протягом тривалого часу, значно більшого за три роки, позивач до неї не пред’являв ніяких вимог; і з тих підстав, що на даний час діє мораторій на звернення стягнення на нерухоме майно, що є для неї і її сім,ї з неповнолітніми дітьми єдиним житлом. Просила у позові відмовити.

Судом з наданих доказів встановлено наступне:

05.06.2008р. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», був укладений кредитний договір № 11356348000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 (відповідач 1) кредит у іноземній валюті 35000 доларів США, що еквівалентно на той час сумі 169820,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних, строком до 05.06.2018р., а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплачувати проценти за його користування в порядку та на умовах визначених договором.

Відповідно до п.п. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 15,00 % річних. Сторони домовились, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки. Відповідно до п. 1.3.4 кредитного договору строк сплати процентів з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти. Відповідно до п. 1.5 кредитного договору банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № 26206184956000 у Банку, код Банку (МФО) 351005. Відповідно до п. 3.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язується використовувати кредит на зазначені у договорі цілі, а також повернути суму кредиту, і сплатити плату за кредит й інші грошові кошти на рахунок банку в порядку та на умовах передбачених цим договором. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі. Відповідно до п.4.1 кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню у визначеному умовами договору порядку. Банк може використати таке право на застосування пені, починаючи з 32 календарного дня, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобов'язання, передбаченого договором. Позичальник повинен сплатити пеню за цим договором за першою вимогою банку. Згідно п.п. 5.1, 5.2 кредитного договору процентна ставка за цим договором може бути змінена в порядку та на умовах, визначених договором. Сторони погодили, що банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення, зокрема у разі порушення позичальником кредитної дисципліни, погіршення фінансового стану позичальника, здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово – кредитній політиці НБУ. Відповідно до п.2.1 кредитного договору з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника банком приймається застава трикімнатної квартири, загальною площею 67 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, і яка є власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2. Відповідно до п.п. 1.2.1, 1.2.2 кредитного договору кредит надається у термін 05.06.2008р., позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 05.06.2018р., якщо не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору сторони погодили, що банк має право: п.6.1.2 визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно пункту 1.2.2. договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення. Відповідно до п.6.2 в разі застосування банком права, передбаченого п.6.1.2 договору, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати плати за кредит, такий: банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою за адресою позичальника; терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту за умови, банк направив за адресою позичальника повідомлення про порушення зобов'язань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов'язань за договором протягом 31 календарного дня з дати одержання позичальником повідомлення банку; не пізніше дати дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит позичальник зобов'язується виконати в повному обсязі й інші власні грошові зобов'язання, передбачені договором.

Відповідно до п. 3.4.3 кредитного договору позичальник зобов'язався достроково повернути банку в повному розмірі всю суму кредиту та повністю сплатити плату за кредит у разі застосування банком права вимоги дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 6 договору.

Згідно додатків № 1, 2, 3 до кредитного договору, які є невід'ємними частинами кредитного договору, сторонами погоджено графік погашення кредиту, розмір і підстави нарахування комісії, графік платежів з визначенням сукупної вартості кредиту.

На забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором № № 11356348000 від 05.06.2008 р., між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 87281 від 05.06.2008 р. Відповідно до умов укладеного іпотечного договору ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (майновий поручитель) передали в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» нерухоме майно – трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та є власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2. Відповідно до п.6.1 іпотечний договір діє з моменту нотаріального посвідчення і до повного виконання зобов'язань за договором, що обумовлюють основне зобов'язання.

Відповідно до п.1.2 іпотечного договору ринкова вартість предмету іпотеки згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності становить 454035 грн. Відповідно до п.2.1.1 іпотекодержатель має право на усі передбачені законодавством України права іпотекодержателя, а також вимагати від іпотекодавця дотримання прав іпотекодержателя згідно із Законом України «Про іпотеку». Відповідно до п.4.1.1 іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором. Згідно п. 4.2.1 звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду. Відповідно до п.4.1.1 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Пунктом 1.3 іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець і майновий поручитель ознайомлені з усіма умовами договору, що обумовлюють основне зобов'язання, в тому числі щодо зміни розміру зобов'язань , строку і порядку його виконання, забезпеченого цим договором. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру зобов'язань у більшу та меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках, передбачених умовами договору, що обумовлюють основне зобов'язання. Сторони підтверджують, що іпотекою згідно цього договору забезпечуються розмір зобов'язань, строк і порядок їх виконання, який може бути змінено відповідно до умов вищевказаного договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Факт укладення договорів кредитного і іпотечного, факт згоди на умови кредитування і майнового поручительства підтверджується наявністю підписів відповідачів у договорах, укладених ними, - і ці обставини, а також факт отримання кредиту, відповідачами не заперечуються.

Таким чином, з даних договорів для відповідачів виникли певні зобов’язання перед кредитором і іпотекодавцем, а у кредитора та іпотекодержателя, який виконав договір в частині видачі кредиту, виникли певні права, в тому числі право змінити кінцевий строк повернення кредиту у разі невиконання позичальником грошових зобов’язань і вимагати дострокового стягнення кредиту, а також право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, встановленому законом, і на умовах, визначених договором.

Сторони як у договорі кредиту, так і у договорі іпотеки врегулювали можливість і підстави зміни кінцевого строку повернення виданого кредиту (у сторону його скорочення) - у випадку виникнення певних підстав (допущення позичальником порушень у виконанні зобов’язань за договором кредиту і прострочення грошового зобов’язання за договором) і з настанням певної події (такою подією відповідно до п.6.1.2 є направлення банком письмової вимоги позичальнику про дострокове повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором).

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа № 2-1641/2011 за позовом ОСОБА_1 до АКІБ «Укрсиббанк» про визнання недійсним договору споживчого кредиту, визнання недійсним іпотечного договору, зобов'язання прийняти платежі з розстрочкою, виключення з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору іпотеки, виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за договором іпотеки. У межах даної справи АКІБ «Укрсиббанк» пред'явлений зустрічний позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11356348000 від 05.06.2008р. станом на 18.05.2011р., зокрема заборгованість за кредитом – 31791,01 доларів США, що еквівалентно 253644,57 грн.; заборгованість за процентами 10625,03 доларів США, що еквівалентно 84771,80 грн.; пеню за прострочення повернення кредиту 767,59 доларів США, що еквівалентно 6124,19 грн.; пеню за прострочення сплати відсотків в сумі 1132,85 доларів США, що еквівалентно 9038,44 грн.

Ухвалою суду від 04.08.2011р. позов ОСОБА_1 залишено без розгляду;

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.08.2011р. у тій справі № 2-1641/2011 задоволено зустрічний позов, з позичальника ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором №11356348000 від 05.06.2008р. в сумі 44316,48 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.05.2011 р. становило 353579,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 31791,01 доларів США, що еквівалентно 253644,57 грн.; заборгованість за процентами 10625,03 доларів США, що еквівалентно 84771,80 грн.; пеня за прострочення повернення кредиту 767,59 доларів США, що еквівалентно 6124,19 грн.; пеня за прострочення сплати відсотків в сумі 1132,85 доларів США, що еквівалентно 9038,44 грн. Дане рішення набрало законної сили 15.08.2011р.

Таким чином, пред`явленням вимоги про дострокове повернення кредиту, позивач використав своє право на зміну (у сторону зменшення) строку повернення кредиту з встановленням нової кінцевої дати виконання позичальником всіх грошових зобов’язань , що виникли у нього за даним договором. І невиконання позичальником грошового зобов’язання у визначений кінцевий строк його виконання означає прострочення з боку позичальника і відповідно порушення права кредитора. За умовами кредитного та іпотечного договорів та за нормами закону, що регулює дані правовідносини, у позивача виникли підстави і право на отримання від відповідача всієї суми заборгованості і виникли підстави і право на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вказаних вимог.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року по справі № 6-2251цс16 - Пред’явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності. Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків. Пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання. Перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року по справі № 6-900цс16 - Перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту спливу строку виконання зобов’язання. Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Таким чином, якщо сторонами кредитного договору встановлено новий строк для виконання зобов’язання боржником (а саме погашення кредиту у повному обсязі), то перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту спливу нового (зміненого сторонами) строку виконання зобов’язання.

Відповідач просить застосувати позовну давність і відмовити у позові про звернення стягнення з причини пропуску позивачем строку позовної давності.

З цього приводу суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст.261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Згідно ст.266 ЦК зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (про накладення стягнення на заставлене майно).

Тому суд виходить з того, що саме з дати, коли зобов’язання повинно було бути виконане позичальником, але не було виконане, розпочав перебіг строк позовної давності для вимоги кредитора за даним кредитним договором до позичальника, і у разі невиконання позичальником простроченого грошового зобов’язання - для вимоги до іпотекодавців про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним в забезпечення виконання кредитного договору.

Пред’явленням позову до позичальника ОСОБА_1 про стягнення достроково всієї заборгованості по кредиту (простроченої і строкової), згідно ч.2 ст.264 ЦК України було перервано перебіг строку позовної давності, який з даною подією розпочав свій новий перебіг.

Таким чином, строк позовної даності слід обліковувати з дати набрання рішенням законно сили. Ці самі правила застосовуються і до вимог похідних від основної, в тому числі і до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним на забезпечення виконання позичальником основного зобов’язання по кредитному договору.

Даний позов подано суду 30.05.2017р., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, при обчисленні його від дня набрання законної сили судовим рішенням (про дострокове стягнення заборгованості).

Щодо застосування позовної давності до позовних вимог, пред’явлених позивачем до ОСОБА_1, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у позові за пропуском позовної давності, виходячи з наступного:

Позивач у позовній заяві послався на те, що вимоги до позичальника він пред’явив вчасно, подавши до суду в 2011 році позов про стягнення заборгованості, отримав виконавчий лист і своєчасно здав його на примусове виконання, за ним було відкрито виконавче провадження, і виконавчий лист протягом тривалого часу знаходився на виконанні, і лише в лютому 2016 року був повернутий, і саме після цієї події і у зв’язку з нею позивач подав до суду позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Дійсно, як встановлено з наданих доказів, за Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.08.2011р. у справі № 2-1641/2011, яким було задоволено позов ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 і яким було стягнуто всю наявну заборгованість по договору кредиту, - позивач своєчасно отримав виконавчий лист і своєчасно пред’явив його на виконання до ВДВС Броварського МРУЮ.

За даним виконавчим листом було за заявою стягувача відкрито виконавче провадження. В період з 2011року по 2016 рік виконавчий лист перебував на виконанні у Відділі ДВС. Тобто позовну давність за вимогою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (основна вимога) позивач даного часу не пропустив.

У вказаний період (знаходження виконавчого листа на виконанні у відділі ДВС) позивач, здійснивши певні і достатні дії по захисту свого порушеного права (на отримання суми за договором), обравши один із двох можливих (і більш доцільний та достатній на той час) спосіб захисту порушеного права, логічно не мав необхідності використовувати і інший спосіб захисту (пред’явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки), виходячи з того, що строки виконання рішення суду на його користь не збігли, рішення знаходиться на виконанні у державному органі, сума боргу має бути йому сплачена боржником в межах виконавчого провадження, в тому числі і з використанням процедури звернення стягнення на майно боржника, в тому числі і звернення стягнення на предмет іпотеки за укладеним з ним іпотечним договором, оскільки дане майно було обтяжене іпотекою саме на користь позивача.

Постановою державного виконавця ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції від 04.02.2016р. вказаний виконавчий лист № 2-1641, виданий 24.11.2011р. Броварським міськрайонним судом, був повернутий стягувачу ПАТ «Укрсиббанк», з тих підстав, що не виявлено майно боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу; в постанові зазначено, що за боржником зареєстрована квартира ІНФОРМАЦІЯ_1 (предмет іпотеки), але на дану квартиру неможливо звернути стягнення, оскільки в квартирі зареєстрована неповнолітня дитина.

Згідно даної постанови, а також виходячи з тих обставин, які визнані сторонами, - за даним виконавчим листом жодних виплат боржником не проведено, ніяких коштів з нього не утримано, тобто рішення повністю було невиконаним станом на день повернення виконавчого листа стягувачу.

Отримавши в лютому 2016 року постанову державного виконавця і повернутий стягувачу виконавчий лист з причини неможливості звернути стягнення на заставлену квартиру в межах процедури виконання рішення суду про стягнення суми боргу, позивач своєчасно подав до суду позов про звернення стягнення на дане майно як на предмет іпотеки, тобто використавши другий передбачений спосіб захисту порушеного права. Суд також бере до уваги ту обставину, що Законом «Про виконавче провадження» передбачено порядок і строки виконання судового рішення, які у даному випадку були суттєво перевищені (понад три роки) і не з причин, які б залежали від стягувача. У разі своєчасного виконання рішення суду у вказаному виконавчому провадженні, або у разі повернення виконавчого листа стягувачу у межах строку, відведеного законом на виконання судового рішення (значно меншого за три роки), - позивач дізнався б про порушення права на отримання задоволення своїх грошових вимог за рахунок заставного майна значно раніше, і у такому б разі, діючи у той самий спосіб - тобто подаючи позов про звернення стягнення після отримання повернутого виконавчого листа - він би не пропустив позовну давність.

Крім того, з даного приводу суд враховує, що безпосередньо про порушення права саме на отримання задоволення своїх грошових вимог за рахунок заставленого майна позивач однозначно дізнався з постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа та з зазначених у поставі причин повернення (неможливість звернути стягнення).

Крім того, при з`ясуванні даного питання у судовому засіданні, сам відповідач ОСОБА_1 не заперечував, що протягом цього часу з періодичністю один – два рази на рік велись перемовини з стягувачем з приводу погашення заборгованості, в тому числі пропонувались йому варіанти погашення боргу з половини, він не відмовлявся, пояснюючи відсутністю грошей на даний час. Тобто відсутні підстави для висновку, що стягувач у вказаний період 2011-2016 років (коли виконавчий лист про стягнення знаходився у виконавчій службі на виконанні) сам усунувся від вирішення даного питання, і що він не пред’являв вимог до даного відповідача з приводу виконання своїх грошових зобов’язань перед ним. З іншого боку боржник не вчиняв явних дій щодо невизнання боргу чи відмови від врегулювання спору у запропонований стягувачем спосіб.

Тому суд погоджується з позивачем у тому, що ті причини та обставини, якими він пояснює, чому не пред’явив позову про звернення стягнення раніше, і якими він пов,язує пред’явлення даного позову саме з отриманням постанови державного виконавця (з якої дізнався про порушення його права на звернення стягнення на майно боржника) - що такі причини є логічними, об’єктивними, і у їх сукупності є поважними причинами пропуску позовної давності для пред’явлення позову до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як роз’яснив Вищий господарський суд України в постанові №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності», п.2.2 - За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення суду.

Згідно п.2.3 вказаної постанови - я кщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України.

Таким чином, позовна давність є нормою матеріального права, не є процесуальним строком, який може бути встановлений чи продовжений судом. При вирішенні даного питання суд виходить з положень статті 267 ЦК України, зокрема частини п’ятої, якою не передбачено наявність окремого клопотання позивача про поновлення позовної давності.

У позовній заяві позивач навів причини неподання даного позову раніше, суд надав всім встановленим обставинам оцінку і встановив, що причини пропуску позовної давності позивачем є поважними, і тому дійшов висновку про відсутність підстав для відмови позивачу у позові до ОСОБА_1 з підстав пропущення позовної даності. Тому даний позов розглядається по суті.

Таким чином, суд не вбачає підстав для відмови у позові до ОСОБА_1 з підстав пропуску строку позовної давності, і відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України суд, визнавши поважними причини пропущення позовної давності, вважає можливим, доцільним і необхідним розглянути даний позов по суті і захистити порушене право позивача.

Щодо застосування позовної давності до позовних вимог, пред’явлених позивачем до ОСОБА_2, то суд дійшов таких висновків:

Протягом вказаного строку – трьох років після набрання рішенням законної сили - позивач не пред’являв вимог до майнового поручителя ОСОБА_2, не направляв їй повідомлень з приводу невиконання позичальником грошових зобов’язань , не направляв вимоги - попередження про наслідки невиконання та не повідомляв про намір порушити процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, належний їй.

Відповідно до ч.2 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності ; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач вважає, що не пропустив строк позовної давності, оскільки у кредитному договорі зазначено, що договір діє до 05.06.2018р. З таким тлумаченням початку перебігу строку позовної даності погодитись не можна з наведених вище обставин, виходячи із зміненого на вимогу кредитодавця кінцевого строку повернення кредиту (2011рік).

Позивач не навів жодного аргументу, що заслуговував би на увагу, і не навів жодної поважної причини, через яку він не пред’явив позову до майнового поручителя ОСОБА_2 протягом трьох років з дня , коли однозначно дізнався про невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов’язання по достроковому поверненню кредиту (2011рік), і коли у нього з,явились підстави для пред’явлення вимоги до майнового поручителя за іпотечним договором. Позивач не надав доказів на підтвердження обставин, що перервали чи зупинили перебіг вказаної позовної давності, зокрема, того, що ОСОБА_2 протягом вказаного часу визнавала свої зобов’язання перед кредитором, чи що їй направлялась відповідна вимога.

Тому суд дійшов висновку, що позивач пропустив позовну давність за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки до другого відповідача ОСОБА_2 (майнового поручителя і іпотекодавця), - без поважних причин.

Про застосування строку позовної давності відповідачем у відповідності до ч.3 ст.267 ЦК заявлено до винесення рішення, про що в матеріалах справи міститься відповідна заява.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При таких обставинах суд дійшов висновку, що у позові до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - в частині належного їй нерухомого майна (1/2 частки вказаної квартири) – слід відмовити.

Щодо наявності підстав для звернення стягнення на належне ОСОБА_1 майно, що є предметом іпотеки, суд дійшов таких висновків:

Оскільки позичальником допущено порушення зобов’язань за договором кредиту, допущено суттєве прострочення, - відповідно встановлено, що виникли обставини, які дають право кредитору ініціювати питання про звернення стягнення на заставлене майно. Кредитор має право на умовах, визначених у кредитному і іпотечному договорах, отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки. Тому у позивача виникли підстави для звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки за даним іпотечним договором, і яке належить позичальнику ОСОБА_1 на праві власності.

За змістом ч.1 ст.590 ЦК України та ст.39 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст.39 Закону України «Про іпотеку » у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статею 38 цього Закону.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п.4 ч.1 ст.215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для подальшої реалізації.

Згідно з ч.6 та ч.2 ст.43 Закону «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

За таких обставин відповідно до положень закону та умов укладених між сторонами кредитного і іпотечного договорів, вимоги кредитора про звернення стягнення на мано відповідача ОСОБА_1 - на належний йому предмет іпотеки - шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо розміру заборгованості, на погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки, то суд виходить з наступного:

З наданого позивачем до позову розрахунку заборгованості вбачається, що станом 17.05.2017р. за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором №0011356348000 від 05.06.2008р., зокрема: заборгованість за кредитом – 31791,01 доларів США; заборгованість за процентами за період з 01.06.2009р. по 30.04.2017р. – 55279,28 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 17.05.2016 р. по 17.05.2017 р. – 205218,88 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 17.05.2016р. по 17.05.2017р. – 394921,63 грн., - що також є підтвердженням невиконання відповідачем ОСОБА_1 судового рішення.

Як видно з цього розрахунку, до нього ввійшла і сума, яка зазначена у судовому рішенні про стягнення заборгованості, зокрема борг по тілу кредиту 31791,01 доларів, проценти нараховані до рішення, і крім того, у даному позові позивач зазначає також додатково заборгованість по нарахованим ним процентам за період після вказаного судового рішення - за період до 30.04.2017р., і крім того, нарахована пеня за період травень 2016- травень 2017рр., тобто за період після судового рішення.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо заборгованості по процентам і пені, нарахованим після судового рішення від 4.08.2011р., виходячи з наступного:

Позивач протягом трьох років після судового рішення не пред’являв вимог до позичальника з приводу подальшої сплати ним процентів за користування кредитними коштами, не пред’являв вимог щодо сплати неустойки, і в цій частині пропустив позовну давність – щодо даних вимог - без будь-яких поважних причин. Сам той факт, що суд визнає поважною причину пропущення позивачем позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення , не означає наявності у позивача поважних причин пропущення позовної давності щодо вимог про подальше нарахування процентів і неустойки.

Крім того, разом з достроковим стягненням кредиту і інших сум, які мав би сплатити позичальник кредитодавцю за договором кредиту (проценти, неустойка) та разом з ухваленням вказаного судового рішення, припинились кредитні правовідносини між сторонами, а наслідки невиконання судового рішення передбачені іншими нормами закону.

Тому при вирішенні питання щодо розміру заборгованості, в рахунок погашення якої звертається стягнення на майно боржника, суд дійшов висновку, що такою заборгованістю має бути зазначена заборгованість, визначена у судовому рішенні у цивільній справі між тими самими сторонами, в якому досліджувались саме вказані обставини (рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.08.2011р. у справі № 2-1641/2011), а саме:

заборгованість у розмірі 44316,48 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.05.2011р. становить 353579,00грн., з яких 31791,01 доларів США, що становить 253644,57грн. - кредитна заборгованість, 10625,03 доларів США, що становить 84771,80грн. – заборгованість по відсоткам, 6124,19грн. – пеня за прострочення повернення кредиту, 9038,44грн. – пеня за прострочення сплати відсотків.

Обставини, встановлені судовим рішенням у справі у спорі між тими самими сторонами, згідно ст.82 ЦПК не підлягають доказуванню і є обов’язковими для їх визнання судом при розгляді іншої справи з тими самими сторонами. Тому суд виходить з того, що факт невиконання грошових зобов’язань позичальником ОСОБА_1 за кредитним договором станом на день прийняття судом рішення встановлений; факт наявності заборгованості у вказаній у рішенні сумі також встановлений; факт порушення позичальником умов договору і відповідно факт наявності підстав для дострокового стягнення всієї суми кредиту встановлений. Також встановлена наявність підстав, передбачених законом «Про іпотеку» та умовами кредитного і іпотечного договорів, - для звернення стягнення на майно боржника - на предмет іпотеки, належний йому.

Враховуючи, що обставини, встановлені судовим рішенням, не підлягають доказуванню чи перевірці, то з даного приводу суд не вбачає підстав для перегляду розміру вказаної у судовому рішенні заборгованості, і не вбачає підстав для аналізу і перевірки правильності нарахування вказаної суми заборгованості, в тому числі відсотків за користування кредитом та неустойки, які стягнуті судовим рішення, що набрало законної сили.

Згідно наданого позивачем ОСОБА_4 про оцінку майна від 04.10.2017р. – оцінка майна здійснена суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Експерт+» - особою, що має право і повноваження та дозвіл на виконання таких робіт, і визначена в сумі 870604,00грн. Саме ця сума як початкова ціна має бути вказана у рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах.

Оскільки суд задовольняє позов в частині вимог до одного з відповідачів - ОСОБА_1, і відмовляє за пропуском позовної давності у позові до другого відповідача ОСОБА_2, а також оскільки предмет іпотеки - вказана квартира - належить їм на праві власності в рівних частках - кожному по ?, то стягнення може бути звернуте лише на майно, належне відповідачу ОСОБА_1, тобто на ? частину вказаної квартири. Всі питання, пов’язані зі зверненням стягнення на частину нерухомого майна, мають вирішуватись у спосіб і порядку, передбаченому Цивільним кодексом України і законом «Про виконавче провадження».

Виходячи з розміру заборгованості, на погашення якої звертається стягнення на належне боржнику ОСОБА_1 майно (згідно рішення суду - 44316,48 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.05.2011р. становить 353579,00грн.), а також враховуючи вартість предмету іпотеки (1/2 частини квартири), на який звертається стягнення (870604,00грн. : 2 = 435302грн), - суд вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є співмірним сумі невиконаного грошового зобов’язання.

Щодо застосування мораторію на звернення стягнення, то суд виходить з наступного:

Згідно з пунктом 1 Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” - не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України “Про заставу” та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України “Про іпотеку”, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань позичальника або майнового поручителя за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, і загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 27 травня 2015 року ухвалив постанову у справі № 6-57цс15, в якій зробив правовий висновок про те, що поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Відтак установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов’язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати) без згоди власника.

Таким чином, оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

При таких обставинах вказане посилання позивача (а саме наявність встановленого законом мораторію) не є підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, а має прийматись до уваги і стосується стадії виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 590 ЦК України, ст.ст.33, 39, 43 Закону України «Про іпотеку», ч.4, ч.5 ст.257 ЦК України , ст. 263, 264, 265, 268 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково;

Звернути стягнення на ? частку квартири загальною площею 67,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належну на праві власності ОСОБА_1, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 05.06.2008р. № 87281, укладеним між АКіБ «УКРСИББАНК» (іпотекодержатель) і ОСОБА_1, ОСОБА_2 (іпотекодавці), - в рахунок погашення заборгованості, що існує у ОСОБА_1 перед стягувачем ПАТ «УКРСИББАНК» за кредитним договором №11356348000 від 05.06.2008р. у розмірі 44316,48 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.05.2011р. становить 353579,00грн., з яких 31791,01 доларів США, що становить 253644,57грн. - кредитна заборгованість, 10625,03 доларів США, що становить 84771,80грн. – заборгованість по відсоткам, 6124,19грн. – пеня за прострочення повернення кредиту, 9038,44грн. – пеня за прострочення сплати відсотків, – згідно рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.08.2011р. справа №2-1641/2011,

- шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Експерт+» згідно звіту про оцінку майна від 04.10.2017р. у розмірі 870604,00 грн.;

В частині позовних вимог до ОСОБА_2 про звернення стягнення на належну їй ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 05.06.2008р. № 87281, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складене 30 березня 2018 року.

Суддя Т.В. Селезньова