Ухвала суду № 73063834, 27.03.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/1215/18

Провадження №11-кп/772/456/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді: Мішеніної С.В.

суддів: Ващук В.П.,Федчука В.В.

зі секретарем Міхневич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2018 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 19.12.2015 року

За участю сторін кримінального провадження :

прокурора : Ведешина О.О.

В с т а н о в и в :

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2018 року у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно -дострокове звільнення його від відбування покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 19.12.2015 року відмовлено.

Непогоджуючись з рішенням суду, засуджений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2018 року скасувати. Винести нову ухвалу, якою застосувати до нього ст. 81 КК України про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання .

Вимоги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необгрунтованою .

Судом не в повній мірі взято до уваги те, що він відбув 2/3 строку покарання, засуджений не за тяжкі злочини, вину у вчиненні злочину визнав, щиро розкаявся, під час відбування покарання не порушував режиму утримання під вартою, працевлаштований на підприємстві установи, має заохочення, бере активну участь в житті колонії.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Ведешина О.О., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, засудженого ОСОБА_2, який просив задоволити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, особову справу засудженого та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_2 був засуджений 25.06.2010 року Дзержинським міським судом Донецької області за ст. 185 ч. 1 КК України до 200 годин громадських робіт; 24.11.2010 року Дзержинським міським судом Донецької області за ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 70 ч. 1, 70 ч. 4, ст. 72 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 14.12.2012 року умовно-достроково на 11 місяців 3 дні; 10.12.2014 року Дзержинським міським судом Донецької області за ст. 185 ч. 3, ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки; 09.06.2015 року Дзержинським міським судом Донецької області за ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 70 ч. 1 , ст. 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, засуджений 19.12.2015 року Дзержинським міським судом Донецької області за ст. 185 ч. 3, ст. 70 ч. 4, ст. 72 ч. 5 КК України до 5 років позбавлення волі та відбуває покарання.

Відповідно до вказівок Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», суди, розглядаючи питання про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, мають ретельно з’ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Головною умовою прийняття такого рішення є доведеність, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення.

Вирішуючи питання, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання ОСОБА_2 суд ретельно перевірив формально – юридичні та оціночні підстави умовно – дострокового звільнення від відбування покарання.

Так, згідно характеристики, виданої начальником відділення соціально-психологічної служби майором внутрішньої служби ОСОБА_3, погодженої заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи підполковником внутрішньої служби ОСОБА_4, засуджений ОСОБА_2 до Вінницької (ВК № 86) прибув 30.05.2016 року із СІЗО м. Артемівська , де за час перебування зарекомендував себе негативно, за порушення режиму утримання 12 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, адміністрацією установи не заохочувався.

За період відбування покарання у Вінницькій ВК ( № 86) ОСОБА_2 характеризується посередньо, порушень режиму не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, тричі заохочувався адміністрацією установи. У взаємовідносинах з іншими засуджений не конфліктний, дотримується санітарно-гігієнічних норм, не приділяє увагу необхідності дбайливого ставлення до майна установи та предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, через особисту неорганізованість, потребує постійного нагляду з боку адміністрації, безвідповідально ставиться до виконання робіт з благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні, працевлаштований.

Під дію ст. 101 КВК України підпадав по відбуттю 1/3 частини покарання, а саме : 25.042016 року, однак рішенням комісії установи засудженому відмовлено в переведенні до дільниці соціальної реабілітації , так як не став на шлях виправлення ( пр.12 від 21.06.2016 року) .

Під дію ст. 82 КК України ОСОБА_2 підпадав після відбуття 1/2 частини призначеного покарання, а саме : 25.02.2016 року, однак рішенням комісії установи засудженому відмовлено в заміні невідбутої частини покарання на більш м’яке покарання так як не став на шлях виправлення ( пр.№5 від 07.03.2017 року) .

Засуджений на профілактичному обліку не перебуває.

Під дію ст. 81 КК України підпадає по відбуттю 2/3 призначеного покарання 25.12.2017 року.

Факт наявності заохочень по особовій справі засудженого ОСОБА_2 підтверджується довідкою начальника відділення СПС ОСОБА_3, з якої вбачається, що ОСОБА_2 тричі, а саме : наказом № 1 від 05.01.2017 року за сумлінну поведінку та ставлення до праці по підсумках роботи за четвертий квартал 2016 року, наказ № 148/ОД-17 від 04.07.2017 року за виконання покладених обов’язків та додержання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці за другий квартал 2017 року – оголошено подяку, наказ №188/ОД від 02.10.2017 року виконання покладених обов’язків та додержання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці оголошено подяку

Наявність трьох заохочень за сумлінну поведінку і ставлення до праці, те що ОСОБА_2, працевлаштований, режиму утримання та внутрішнього розпорядку не порушує, про що зазначає у апеляційній скарзі ОСОБА_2, не спростовує висновки суду першої інстанції, які ґрунтуються на дослідженні сукупності обставин, які мають з'ясовуватись при вирішенні питання щодо умовно-дострокового звільнення.

Крім того, 14.12.2012 року умовно-достроково звільнявся від відбування покарання на 11 місяців 3 дні, після чого 10.12.2014 року був засуджений Дзержинським міським судом Донецької області за ст. 185 ч. 3, ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 75 КК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що він відбув 2/3 строку покарання, має три заохочення, працює, активний в громадському житті колонії, є безпідставними, оскільки при вирішенні питання щодо умовно-дострокового звільнення відповідно ч.2 ст.81 КК України враховується сумлінна поведінка і ставлення до праці під час всього строку відбування покарання.

Суд апеляційної інстанції вважає, що дані про поведінку засудженого ОСОБА_2 та його особу свідчать, що процес виправлення на даний час не досяг тієї стадії, на якій можливо застосувати до засудженого ОСОБА_2 умовно- дострокове звільнення відповідно до вимог ст. 81 КК України.

Таким чином, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права , підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України , суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити задоволенні апеляційної скарги засудженого ОСОБА_2.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2018 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 19.12.2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців, з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

Судді:

С.В. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Федчук

Суддя : /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя: