Рішення № 73060960, 29.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 р. Справа№805/290/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 м. Гірник

до відповідача: Селидовського об’єднаного пенсійного фонду України Донецької області

за участю третьої особи: Державного підприємства «Селидіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Котляревська»

про: визнання неправомірними дій відповідача щодо не зарахування до страхового та спеціального пільгового стажу в умовах зайнятості повний робочій день в шахті спірних періодів роботи позивача на підприємствах: ТОВ «ДОНШАХТОБУД» з 19.06.2001 року по 31.03.2003 року; ТОВ «ДШСУ №2» період з 01.04.2003 року по 05.02.2004 року; ВП Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01.12.2015 року по 30.10.2017 року; зобов’язати відповідача зарахувати до страхового та спеціального пільгового стажу позивача в умовах зайнятості повний робочій день в шахті спірні періоди роботи на підприємствах ТОВ «ДОНШАХТОБУД» з 19.06.2001 року по 31.03.2003 року; ТОВ «ДШСУ №2» період з 01.04.2003 року по 05.02.2004 року; ВП Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01.12.2015 року по 30.10.2017 року; зобов’язати відповідача зробити перерахунок розміру пенсії позивача за віком з 29.10.2017 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об’єднаного пенсійного фонду України Донецької області, за участю третьої особи: Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Котляревська» про визнання неправомірними дій відповідача щодо не зарахування до страхового та спеціального пільгового стажу в умовах зайнятості повний робочій день в шахті спірних періодів роботи на підприємствах: ТОВ «ДОНШАХТОБУД» з 19.06.2001 року по 31.03.2003 року; ТОВ «ДШСУ №2» період з 01.04.2003 року по 05.02.2004 року; ВП Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01.12.2015 року по 30.10.2017 року; зобов’язати відповідача зарахувати до страхового та спеціального пільгового стажу позивача в умовах зайнятості повний робочій день в шахті спірні періоди роботи на підприємствах ТОВ «ДОНШАХТОБУД» з 19.06.2001 року по 31.03.2003 року; ТОВ «ДШСУ №2» період з 01.04.2003 року по 05.02.2004 року; ВП Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01.12.2015 року по 30.10.2017 року; зобов’язати відповідача зробити перерахунок розміру пенсії позивача за віком з 29.10.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протоколом 3208 від 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 29 жовтня 2017 року. Позивач зазначив, що відповідачем йому було надано повідомлення з розрахунком стажу, відповідно до якого було зазначено, що через відсутність пільгових довідок, довідок про підземні спуски, наказів про атестацію робочих місць до пільгового страхового стажу не були зараховані періоди роботи: з 16 червня 2001 року по 31 березня 2003 року на підприємстві ТОВ «Доншахтобуд» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті; з 01 квітня 2003 року по 05 лютого 2004 року на підприємстві ТОВ «ДШСУ № 2» у якості прохідника підземних робіт з повним робочим днем в шахті. Крім того, через відсутність відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 грудня 2015 по 30 жовтня 2017 року. Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування вказаних періодів до страхового стажу неправомірними та такими, що порушують Конституційні права позивача на своєчасне та повне пенсійне забезпечення.

Позивач у судове засідання призначене на 12 березня 2018 року не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що позивачу призначено пенсію за віком з 29 жовтня 2017 року відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно страховий стаж позивача складає 30 років 20 днів, стаж на пільгових умовах складає 10 років 10 місяців 24 дні. За робітна плата розрахована за період з 01 липня 2000 року по 30 листопада 2015 року, індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації – 2,57463, застосований єдиний показник середньої зарплати за останні 3 року (2014-2016) у розмірі 3764,40 грн. Відповідач зазначає, що через відсутність пільгових довідок, довідок про підземні спуски та наказів про атестацію робочих місць до пільгового стажу не зараховані періоди роботи на підприємстві ТОВ «Доншахтобуд» з 19 червня 2001 року по 31 березня 2003 року та на підприємстві ТОВ «ДШСУ № 2» з 01 квітня 2003 року по 05 лютого 2004 року, оскільки Порядкок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно надати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації робочому місці та у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637. Відповідач вважає, що для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах є за необхідне підтверджувати спеціальний (пільговий) стаж довідками за правилами встановленими Порядком № 637 та надання довідок про спуск, які як зазначає відповідач не були надані до управління. Крім того, відповідач вказую, що Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 встановлено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць. А отже, на думку відповідача однією з законних підстав для зарахування до пільгового стажу роботи, що дає право призначення пенсії на пільгових умовах є наявність такого стажу, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та проведення атестації робочих місць по підприємству чи організації.

Щодо не включення до страхового стажу періоду роботи на підприємстві Відокремлений підрозділ «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» (ВП «Шахта «Котляревська») з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 грудня 2015 року по 30 жовтня 2017 року відповідач посилається на те, що з 01 січня 2014 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» згідно якого визначено, що до страхового стажу зараховується періоди трудової та іншої діяльності особи залежно від факту та суми сплачених внесків. При цьому, відповідно до п. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Крім того, відповідач зазначає, що страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування і збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені відповідно до законодавства, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у відповідності з Законом № 1058. Відповідно страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. З огляду на викладене відповідач зазначив, що на момент призначення пенсії позивачу ВП «Шахта «Росія» (нині – ВП «Шахта «Котляоевська») ДП «Селидіввугілля» за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.12.2015 року по 30.10.2017 року страхові внески не сплачені.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 12 березня 2018 року не з’явався, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про розгляд справи без участі представника управління суду не надано.

Представник третьої особи надав до суду письмові пояснення. Відповідно до яких зазначив, що громадянин ОСОБА_1 дійсно в періоди робот з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.12.2015 року по 30.10.2017 року працював на Відокремленому підрозділі «Шахта «Росія» (нині – Відокуремлений підрозділ «Шахта Котляревського») ДП «Селидіввугілля» та з його заробітної плати утримувалися і був перерахований єдиний соціальний внесок. Третя особа зазначила, що утримання і перерахування страхових внесків із заробітної плати здійснювалося, але в свою чергу зазначені платежі зараховувались на погашення штрафних санкційта сплату пені, що визначено вимогами ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування». Крім того, третя особа зазначила, що перерахування коштів відповідно до платіжних доручень не здійснюється одноособово, в звязку з чим третя особа не має можливості надати відомості щодо перерахування єдиного внеску конкретно по ОСОБА_1, а лише може надати платіжні доручення щодо сплати єдиного внеску за спірний період. Також, третя особа зазначила про те, що у період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року позивач працював на підприємстві, а також про те, що відповідні страхові внески відраховувались з заробітної плати ОСОБА_1, однак надати відповідну інформацію підприємство не має можливості, оскільки відповідні звіти та платіжні доручення за 2009-2010 року були списані та знищені, що підтверджується актом про відбір та знищення документів, не занесених до Національного архівного фонду.

Представник третьої особи у судове засідання призначене на 12 березня 2018 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника підприємства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 29 січня 2018 року.

Ухвалою суду від 10 січня 2018 року суд залучив у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 підприємство «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Котляревська».

29 січня 2018 року суд відклав розгляд справи на 20 лютого 2018 року, в зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, про що постановив ухвалу.

Ухвалою суду від 20 лютого 2018 року відкладено розгляд справи на 12 березня 2018 року, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

Ухвалою суду від 12 березня 2018 року суд закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з’явились, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, 28 жовтня 1967 року, є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії ВА № 457726, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 25-26)

Судом встановлено, що 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії, відповідно до якої просив призначити пенсію за віком. До заяви позивачем були надані: трудова книжка, довідка про заробітну плату, документ про стаж, військовий квиток, диплом (а.с. 13).

Листом від 26 грудня 2017 року № 11852/02 Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача про те, що йому призначено пенсію за віком з 29 жовтня 2017 року відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За даними документами страховий стаж складає 30 років 20 днів, стаж на пільгових умовах складає 10 років 10 місяців 24 дні. Заробітна плата розрахована за період з 01 липня 2000 року по 30 листопада 2015 року, індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації – 2,57463, застосований єдиний показник середньої зарплати за останні 3 роки (2014-2016) у розмірі 3764,40 грн. Крім того, відповідач зазначив, що через відсутність пільгових довідок, довідок про підземні спуски та наказів про атестацію робочих місць до пільгового стажу не зараховані періоди роботи на підприємстві ТОВ «Доншахтобуд» з 19 червня 2001 року по 31 березня 2003 року та на підприємстві ТОВ «ДШСУ № 2» з 01 квітня 2003 року по 05 лютого 2004 року. Також, відповідач повідомив позивача про те, що у зв’язку з несплатою ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» страхових внесків з 01 грудня 2015 року по 30 жовтня 2017 року, зазначений період не зараховано до страхового та пільгового стажу (а.с. 9-10).

Так, відповідно до протоколу 3208 від 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, умови призначення: робота за списком № 1 (а.с. 12 – зворотній бік).

Не погодившись з діями відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу період роботи на підприємстві ТОВ «Доншахтобуд» з 19 червня 2001 року по 31 березня 2003 року та на підприємстві ТОВ «ДШСУ № 2» з 01 квітня 2003 року по 05 лютого 2004 року, а також до страхового та пільгового стажу період роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Котляревська» (раніше – Відокремлений підрозділ «Шахта «Росія») ДП «Селидіввугілля» у період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.12.2015 року по 30.10.2017 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту – Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 – IV (далі по тексту – Закон № 1058), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464 - VI, Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 «Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі по тексту – Порядок № 383), Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі по тексту – Порядок № 637), Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (далі по тексту – Порядок № 442).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КМ України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці. Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі – Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі – Методичні рекомендації).

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно із зазначеним нормативним актом основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Отже, з аналізу норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документи, які можуть підтверджувати результати атестації робочого місця за умовами праці, є: наказ про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Верховний Суд України у постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 02 грудня 2015 року (справа № 21-1329а15), від 12 квітня 2016 (справа № 21-6501а15), а також Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14), від 28 лютого 2018 року (справа № 604/328/17) висловлювали правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Так, як вбачається з копії трудової книжки серії АА № 223881, ОСОБА_1 у період з 19 червня 2001 року по 31 березня 2003 року працював на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Доншахтострой», та відповідно прийнятий на посаду прохідника 5-го розряду підземним з повним робочим днем в шахті (а.с. 27-30).

Крім того, відповідно до Наказу № 3 по ЗАТ «Доншахтострой» від 04 липня 1998 року «Про висновки атестації робочих місць по умовам праці» наказано горноробочим підземним, горно робочим по ремонту гірничих виробіток, прохідникам та електрослюсарям підземним підтвердити право на пільгову пенсію по Списку № 1, розділ 1 «Гірничі роботи» , підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах …», пункт а) «Всі робочі, зайняті повний робочий день на підземних роботах», код 1010100а (а.с. 16).

Згідно положень Порядку проведення атестації робочих місць атестація проводиться атестаційною комісією не рідше ніж один раз на п'ять років, а відповідно дія наказу № 3 від 04.07.1998 року закінчився 04 липня 2003 року.

Також, позивачем до матеріалів справи долучений Наказ № 1/6 по ЗАТ «Доншахтострой» від 23.06.1999 року «Про висновки атестації робочих місць по умовам праці», яким наказано прохідникам, горноробочим, електрослюсарям підтвердити право на пільгову пенсію по Списку № 1, розділ 1 «Гірничі роботи», код 1010100а, «Всі робочі, зайняті повний робочий день на підземних роботах», (а.с. 19). Таким чином, термін дії наказу № 1/6 від 23 червня 1999 року закінчився 23 червня 2004 року.

Отже, враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, період роботи позивача на підприємстві ТОВ «Доншахтостой» з 19 червня 2001 року по 31 березня 2003 року підтверджено: записом у трудовій книжці ОСОБА_1 серії АА №223881 на наказами «Про висновки атестації робочих місць по умовам праці» № 3 від 04 липня 1998 року та № 1/6 від 26 червня 1999 року. З огляду на викладене наявні підстави для включення до пільгового стажу період роботи на підприємстві ТОВ «Доншахтобуд» у період з 19 червня 2001 року по 31 березня 2003 року.

Таким чином, висновок відповідача щодо не включення до пільгового та спеціального стажу роботи на підприємстві ТОВ «Доншахтобуд» у період з 19 червня 2001 року по 31 березня 2003 року є протиправним, в зв’язку з чим, суд зазначає, про наявність підстав для включення до пільгового стажу період роботи на підприємстві ТОВ «Доншахтобуд» у період з 19 червня 2001 року по 31 березня 2003 року.

Щодо вимоги позивача про включення до пільгового стажу період роботи на підприємстві ТОВ «ДСШУ № 2» з 01 квітня 2003 року по 05 лютого 2004 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до копії трудової книжки серії АА № 223881, ОСОБА_1 у період з 01 квітня 2003 року по 05 лютого 2004 року працював на Товаристві з обмеженою відповідальністю «ДШСУ № 2», та відповідно був прийнятий на посаду прохідника підземним 5-го розряду з повним робочим днем в шахті (а.с. 27-30).

Як раніше зазначалось, що підставою для зарахування до пільгового стажу період роботи на підприємстві з 21 серпня 1992 року є наявність відповідно запису у трудовій книжці про повний робочий день на підземних роботах в шахтах та наказ про атестацію робочого місця.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду наказів «Про висновки атестації робочих місць по умовам праці» по підприємству Товариство з обмеженою відповідальністю «ДШСУ № 2» за період роботи з 01 квітня 2003 року по 05 лютого 2004 року.

Суд звертає увагу, що позивачем долучені до матеріалів справи накази про проведення атестації робочих місць по підприємствам ТОВ «ДСШУ № 1», ТОВ «ДСШ», які відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань є самостійними підприємствами та не входять до складу один одного.

Отже, відповідач правомірно відмовив позивачу у зарахуванні до пільгового стажу період роботи на підприємстві ТОВ «ДСШУ № 2» з 01 квітня 2003 року по 05 лютого 2004 року, оскільки відсутні накази про проведення атестації робочих місць по умовам праці.

З огляду на викладене, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи на підприємстві ВП Шахта «Котляревська» (раніше ВП «Шахта «Росія») ДП «Селидіввугілля» з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01.12.2015 року по 30.10.2017 року, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, в тому числі на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Частиною 6 статті 20 цього Закону визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

У частині 9 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

Частинами 10, 12 статті 20 цього Закону передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи встановлено, що Відокремленим підрозділом «Шахта «Котляревська» (раніше – Відокремлений підрозділ «Шахта «Росія») Державного підприємства «Селидіввугілля» щомісячно подавалися розрахунки суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період за спірні періоди з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року (а.с. 133-172), та звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за спірний період з 01 грудня 2015 року по 30 жовтня 2017 року (а.с. 85-118).

Крім того, судом встановлено, що ВП «Шахта «Котляревська» здійснювала відраховування страхових внесків із заробітної плати позивача та сплачувало страхові внески шляхом безготівкового перерахування коштів, проте, як вказує у поясненнях третя особа, що дані суми були перерозподілені в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сам факт незарахування сум страхових внесків, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду за відсутності вини ОСОБА_1, не є підставою для відмови у зарахуванні йому страхового стажу за вищевказані періоди. Крім того, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно утримувалися суми страхових внесків, ОСОБА_1 не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов'язків по сплаті обов'язкових платежів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що Селидівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не правомірно не зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на підприємстві Відокремлений підрозділ «Шахта «Комсомолець» з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 грудня 2015 року по 30 жовтня 2017 року, оскільки підприємство, де працював позивач, не сплачував єдиний внесок.

Таким чином, суд зазначає, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача зробити перерахунок розміру пенсії позивача за віком з 29 жовтня 2017 року, суд зазначає, що оскільки Селидівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не правомірно не включило до пільгового та страхового стажу період роботи ОСОБА_1 на підприємстві ТОВ «Доншахтобуд» з 19 червня 2001 року по 31 березня 2003 року та на підприємстві Відокремлений підрозділ «Шахта «Котляревська» (раніше Відокремлений підрозділ «Шахта «Росія») ОСОБА_2 підприємство «Селидіввугілля», суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та зазначає про необхідність зобов’язання відповідача зробити перерахунок розміру пенсії позивача за віком з 29 жовтня 2017 року з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 м. Гірник до Селидовського об’єднаного пенсійного фонду України Донецької області, за участю третьої особи: Державного підприємства «Селидіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Котляревська» про визнання неправомірними дій відповідача щодо не зарахування до страхового та спеціального пільгового стажу в умовах зайнятості повний робочій день в шахті спірних періодів роботи позивача на підприємствах: ТОВ «ДОНШАХТОБУД» з 19.06.2001 року по 31.03.2003 року; ТОВ «ДШСУ №2» період з 01.04.2003 року по 05.02.2004 року; ВП Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01.12.2015 року по 30.10.2017 року; зобов’язати відповідача зарахувати до страхового та спеціального пільгового стажу позивача в умовах зайнятості повний робочій день в шахті спірні періоди роботи на підприємствах ТОВ «ДОНШАХТОБУД» з 19.06.2001 року по 31.03.2003 року; ТОВ «ДШСУ №2» період з 01.04.2003 року по 05.02.2004 року; ВП Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01.12.2015 року по 30.10.2017 року; зобов’язати відповідача зробити перерахунок розміру пенсії позивача за віком з 29.10.2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 м. Гірник до Селидовського об’єднаного пенсійного фонду України Донецької області, за участю третьої особи: Державного підприємства «Селидіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Котляревська» про визнання неправомірними дій відповідача щодо не зарахування до страхового та спеціального пільгового стажу в умовах зайнятості повний робочій день в шахті спірних періодів роботи позивача на підприємствах: ТОВ «ДОНШАХТОБУД» з 19.06.2001 року по 31.03.2003 року; ТОВ «ДШСУ №2» період з 01.04.2003 року по 05.02.2004 року; ВП Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01.12.2015 року по 30.10.2017 року; зобов’язання відповідача зарахувати до страхового та спеціального пільгового стажу позивача в умовах зайнятості повний робочій день в шахті спірні періоди роботи на підприємствах ТОВ «ДОНШАХТОБУД» з 19.06.2001 року по 31.03.2003 року; ТОВ «ДШСУ №2» період з 01.04.2003 року по 05.02.2004 року; ВП Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01.12.2015 року по 30.10.2017 року; зобов’язання відповідача зробити перерахунок розміру пенсії позивача за віком з 29.10.2017 року – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дій Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до страхового та спеціального пільгового стажу в умовах зайнятості повний робочій день в шахті спірних періодів роботи позивача на підприємствах: ТОВ «ДОНШАХТОБУД» з 19.06.2001 року по 31.03.2003 року; ВП Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01.12.2015 року по 30.10.2017 року.

Зобов’язати Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового та спеціального пільгового стажу позивача в умовах зайнятості повний робочій день в шахті спірні періоди роботи на підприємствах ТОВ «ДОНШАХТОБУД» з 19.06.2001 року по 31.03.2003 року; ВП Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01.12.2015 року по 30.10.2017 року.

Зобов’язання Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_3 за віком з 29.10.2017 року з урахуванням висновків суду.

Повний текст постанови складено та підписано 29 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська B.В.