Рішення № 73056950, 28.03.2018, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/262/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області про скасування арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ :

26 січня 2018 року, ОСОБА_1, звернулась до суду з названим позовом, в якому просила суд, знати арешт із земельної ділянки, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Сухий Лиман, вул. Шевченка, 80, яка належить їй на праві приватної власності, мотивуючи це тим, що 04.10.2005 року вона придбала у власність вищевказану земельну ділянку у ОСОБА_2, однак в подальшому, їй стало відомо, що 10.09.2009 року на вказану земельну ділянку Відділом державної виконавчої служби Біляївського РУЮ Одеської області було накладено арешт за виконавчим листом № 6-425 від 20.05.2009 р. виданого Дніпровським р/с м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ООФ АКБ «Укрсоцбанк» боргу 101036,05 грн. Однак, у зв’язку тим, що боржник ОСОБА_2 фактично проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, 24.12.2009 р. державним виконавцем ВДВС Біляївського РУЮ Одеської області біло винесено постанову про закриття виконавчого провадження і направлення його для подальшого виконання до відповідачів Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області, яким їй було письмово роз’яснено, що виконавче провадження знищено за закінченням строків зберігання у 2012 р. Таким чином, як стверджує позивачка, вищевказана ділянка належала їй ще до накладення на неї арешту.

В судове засідання позивачка не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, особисто під розписку, однак надіслала до суду письмову заяву, в якій повністю підтримала позов, просили його задовольнити і слухати справу без її участі, не заперечуючи проти ухвалення судом заочного рішення по справі (а.с. 24,27).

Представник Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідною розпискою зі штампом установи, причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надав (а.с. 25).

Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з’явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов’язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи

Відповідно до ст. 1 Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» – кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує – кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності – є непорушним.

Статтями 316-320,321,328 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава - не втручається у здійснення власником права власності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статями 386-393 ЦК України передбачено – держава забезпечує рівний захист усіх суб’єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна – арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ст. 756 ЦК України, у випадку розірвання договору довічного утримання у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було їм передано і має право вимагати його повернення

Судом встановлено, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі – продажу від 04.10.2005 року (реєстр. № 6100), ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_4 та позивачка ОСОБА_1, придбали у власність в рівних частках кожний - земельну ділянку загальною площею 0,100 га ( в тому чилі по угіддям 0,100 га – рілля), що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Сухий Лиман, вул. Шевченка, 80, кадастровий № 5123784200:02:001:0061, що підтверджується договором купівлі продажу земельної ділянки укладеним 04.10.2005 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та позивачкою ОСОБА_1 та витягом з державного реєстру правочинів (а.с. 6,7).

Також судом встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 898340 від 23.03.2006 року - ОСОБА_1 є власницею 0,0500 га. земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Сухий Лиман, вул. Шевченка, 80 (а.с. 8).

Згідно з листа Начальника Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області вбачається, що у відділі перебувало виконавче провадження № 17426666 по примусовому виконанню листа № 6-425 виданого 20.05.2009 року Дніпровським райсудом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суми боргу у розмірі 101036,05 грн., однак вказане виконавче провадження 26.09.2012 року завершано відповідно до п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та знищено у зв’язку із закінченням строку зберігання (а.с. 10).

У зв’язку з тим, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 898340 від 23.03.2006 року ОСОБА_1 належить лише 0,0500 га. спірної земельної ділянки, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Сухий Лиман, вул. Шевченка, 80, і вказаний арешт перешкоджає їй вільно розпоряджатись земельною ділянкою саме у вказаному у державному акті розмірі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню зі скасування арешту з земельної ділянки площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий № 5123784200:02:001:0123, що розташована за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Сухий Лиман, вул. Т. Шевченка, 80 і належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акту серії ЯБ № 898340 від 23.03.2006 р. виданого згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.10.2005 р. (реєстр. № 6100).

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 316-320,321,328,386-393,722 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 до Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області про скасування арешту з майна – задовольнити частково ;

2. Скасувати арешт, накладений постановою ВДВС Біляївського РУЮ Одеської області від 10.07.2009 р. на земельну ділянку, площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий № 5123784200:02:001:0123, що розташована за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Сухий Лиман, вул. Т. Шевченка, 80 і належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акту серії ЯБ № 898340 від 23.03.2006 р. виданого згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.10.2005 р. (реєстр. № 6100).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Гандзій Д.М.