Постанова № 73052756, 14.03.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/259/18 Головуючий по 1 інстанції - Подорога Л.В. Категорія: 30 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах :

Головуючого Нерушак Л.В.

Суддів Василенко Л.І., Карпенко О.В.

за участю секретаря Анкудінова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року, ухваленого суддею Подорогою Л.В. у залі Городищенського районного суду Черкаської області № 1 о 13 год. 46 хв. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданих руйнуванням будинку та усунення перешкод користування земельною ділянкою, - :

в с т а н о в и л а :

02.02. 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих руйнуванням будинку та усунення перешкод користування земельною ділянкою.

Позивач ОСОБА_3, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилається на те, що у його власності мається будинок по АДРЕСА_1. Суміжним власником частини будинку є ОСОБА_4, який у 2012 році повідомив його, що він хоче здійснити ремонт спільної внутрішньої стіни будинку. Після даної пропозиції ОСОБА_4 написав розписку, яка датована 21.09.2007 року та розпочав ремонтні роботи. ОСОБА_3 певний час був відсутній за місцем проживання, то не бачив початку ремонтних робіт, але, повернувшись через певний час, побачив, що частина його будинку демонтована, працюючі особи заливали фундамент біля суміжної стіни. ОСОБА_4 запевнив його, що все буде краще ніж було та буде відновлено. Відповідач ОСОБА_4 продовжив будівництво суміжної стіни далі на території ОСОБА_3, перенісши суміжну стіну на територію позивача. ОСОБА_3 зазначає, що неодноразово намагався вирішити питання з ОСОБА_4 щодо незаконного будівництва стіни на його земельній ділянці. Позивачем була подана заява до поліції за фактом знищення частини будинку ОСОБА_4, відомості були внесені до ЄРДР 07.05.2014 року, за ч. 1 ст. 194 КК України відкрито кримінальне провадження, яке постановою слідчого від 29.12.2016 року було закрито. ОСОБА_4 притягнено до адміністративної відповідальності, в зв'язку з тим, що сума збитків не перевищувала розміру, за яку передбачено кримінальну відповідальність.

Позивач вважає, що починаючи з 2012 року, порушено його право, як власника будинку, оскільки будинок зруйнований, спільну стіну перенесено та продовжено її будівництво на його ж земельній ділянці.

ОСОБА_3 також посилається, що звернувся до бюро судових експертиз ТОВ «Контакт-сервіс», яке провело експертне технічне дослідження зруйнованої частини належного позивачеві житлового будинку. Вартість відновлення знесеної частини будинку з урахуванням ПДВ становить 129340 грн. 80 коп. Кошторисний розрахунок був складений станом на травень 2016 року. З урахуванням індексу інфляції, станом на 01.12.2016 року, кошторисний розрахунок складає 137488 грн. 73 коп. Відповідно до ст. 625 ЦК України - сума 3% річних становить - 384 грн. 92 коп. Загальна сума збитку складає 137873 грн. 65 коп.

Упущена вигода від здачі житлового будинку в оренду за останні 3 роки становить 7200 грн.

Оплата за проведене експертне технічне дослідження зруйнованої частини житлового будинку, відповідно до квитанції № 16628641 від 2 червня 2016 р., становить 2100 грн. та 400 грн. - за 2 поїздки в ТОВ «Контакт-сервіс» до м. Черкаси, з метою складення угоди на проведення експертно-технічного дослідження на власному автотранспорті та отримання його результату.

Також, ОСОБА_3 вважає, що своїми діями ОСОБА_4 завдав йому моральної шкоди, порушивши його права, як власника домоволодіння. Розмір моральної шкоди становить 150000 грн. Позивач ОСОБА_5 просив суд стягнути з ОСОБА_4 матеріальну шкоду у сумі 137873 грн. 65 коп., втрачену вигоду в сумі 7200 грн., затрати пов'язані з проведенням експертно-технічного дослідження знесеної частини будинку в сумі 2100 грн., витрати на пальне у сумі 400 грн. та оплати юридичної допомоги в сумі 800 грн., моральну шкоду в сумі 150000 грн., зобов'язати ОСОБА_4 демонтувати незаконно збудовану стіну на земельній ділянці ОСОБА_3, стягнути з відповідача судовий збір.

До закінчення розгляду справи ОСОБА_3 подав уточнені позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_4 збитки з урахуванням суми інфляції у розмірі 146362 грн. 47 коп., затрати пов'язані з проведенням експертно-технічного дослідження знесеної частини будинку в сумі 2100 грн. та витрати на пальне у сумі 750 грн., моральну шкоду в сумі 30000 грн. Зобов'язати ОСОБА_4 здійснити до 01.05.2018 року демонтування незаконно збудованої стіни, довжина якої 9,52 м., 3,36 м. та 1,10 м. в ширину, на земельній ділянці ОСОБА_3; стягнути з відповідача судовий збір.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданих руйнуванням будинку та усунення перешкод користування земельною ділянкою - відмовлено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 до державного бюджету судові витрати в сумі 4373 (чотири тисячі триста сімдесят три) грн. 74 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. ОСОБА_3 вважає, що рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не було повно та всебічно з`ясовані обставини справи, що мають значення для справи та не була надана належна оцінка доказам, які були надані суду.

ОСОБА_3 в скарзі вказує, що представник третьої особи - Корсунь - Шевченківської міської ради не приймав безпосередньо участі в судовому засіданні, що унеможливило встановити обставини справи.

Особа, що подала апеляційну скаргу, посилається, що не погоджується з судом першої інстанції, який застосував строки позовної давності, відмовивши в задоволенні позовних вимог. Датою початку перебігу строку позовної давності суд вказав 21.09. 2007 року - дату написання відповідачем ОСОБА_4 розписки. ОСОБА_3 не погоджується з вказаною датою, так як вважає, що фактичний ремонт тягнеться і на день розгляду його позовної заяви. В зв'язку з невиконанням добровільно своїх обіцянок відповідачем, він звернувся із заявою до відповідних органів з приводу пошкодження його частини будинку. Матеріали судового розслідування внесено до ЄРДР від 08.05. 2014 року за ч. 1 ст. 194 КК України. Начальником слідчого відділення Корсунь - Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області 29.11. 2016 року винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв'язку із збитками в розмірі 129340 грн., які не відносяться до збитків, завданих у великих розмірах. Він вказує, що лише після закриття провадження у справі дізнався про дані особи, яка завдала йому збитків та після цього звернувся із позовною заявою до суду. ОСОБА_3 вважає, що його позов є обґрунтованим, та підлягає задоволенню, оскільки дозволу відповідачу на капітальний ремонт стіни він не давав. Розписка написана ОСОБА_4 підтверджує лише його наміри, а він усної згоди не давав та розписки не писав. ОСОБА_3 просить рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року, справа № 699/72/17 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

01 лютого 2018 року ОСОБА_4 подав на адресу апеляційного суду Черкаського області відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення Городищенського районного суду Черкаської області вважає законним і обґрунтованим, та прийняте у повній відповідності норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга ОСОБА_3 є безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення.

ОСОБА_4 вважає, що твердження ОСОБА_3 стосовно того, що представник третьої особи - Корсунь - Шевченківської міської ради не приймав безпосередньо участі в судовому засіданні, що унеможливило встановити обставини справи не заслуговує на увагу, оскільки сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач.

Відповідно п. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи. Також він зазначає, що судом зроблено правильний висновок в задоволенні вимог щодо демонтування незаконно збудованої стіни, оскільки позивач не надав належних доказів того, що дана стіна збудована саме на земельній ділянці позивача. ОСОБА_4 посилається, що твердження позивача про незаконність судового рішення в частині спливу строку позовної давності не знаходить свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки сам позивач визнає, що йому стало відомо про порушення його прав в 2012 році, а за їх захистом він звернувся 02.02. 2017 року з порушенням строку позовної давності. Тому у відзиві ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Городищенського районного суду Черкаської області залишити без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши суддю - доповідача, сторін, які з'явились в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду 02.02. 2017 року та відсутності належних доказі в частині позовних вимог зобов`язання ОСОБА_4 здійснити до 01.05.2018 року демонтування незаконно збудованої стіни.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_3 отримав у спадок 9/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1, на земельній ділянці, розміром 0,2156 га.

14.12.1994 року на ім'я ОСОБА_3 видано технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду (а.с.92).

На підставі державного акту на право приватної власності на землю від 11.01.2002 року, ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,1995 га, що розташована по АДРЕСА_1, для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 7122510100.08.11.004.

Згідно наявної в матеріалах справи розписки, складеної 21.09.2007 року ОСОБА_4, вбачається, що він зареєстрований та проживає АДРЕСА_2, є власником будинку за даною адресою. Планує на власний розсуд здійснити ремонт спільної стіни будинку, яка буде згідно плану на будинок, спільною для співвласників будинку.

Як вбачається з матеріалів справи лише 08.05.2014 року ОСОБА_3 звернувся до Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області із заявою про те, що за адресою по АДРЕСА_2 пошкоджено частину будинку, яка належить йому на праві власності. За даним фактом внесено відомості до ЄРДР 08.05.2014 року за № 12014250190000108, правова кваліфікація ч. 1 ст. 194 КК України, та розпочато досудове розслідування. Хоча сам позивач ОСОБА_3 не заперечує, що ще з вересня 2007 року він дізнався про початок ремонтних робіт, так і в 2012 році позивачу було відомо про порушення його прав, що він сам ствердждує в позовній заяві.

Постановою начальника СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області Слищенка А.І. від 29.11.2016 року, кримінальне провадження № 12014250190000108 від 08.05.2014 року - закрито за відсутності складу кримінального правопорушення. Вирішено направити копію постанови до голови міської ради до Корсунь-Шевченківського району Черкаської області для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, за ст. 53-1 КУпАП (а.с.18).

За повідомленням міського голови Корсунь-Шевченківської міської ради Гайдай О.В., вище зазначена постанова про закриття кримінального провадження була повернута до Корсунь-Шевченківського ВП, оскільки повноваження щодо розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (а.с.89).

Згідно даних акта Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області № 333, по АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_3, об'єкт будівництва відсутній (а.с.135).

Відповідно даних листа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області від 12.07.2017 року, за результатом проведеної перевірки по АДРЕСА_1 відсутній об'єкт будівництва (будинок, його частина), що належало ОСОБА_3. Будівельні роботи на час проведення перевірки не проводяться. З аналізу документів, наданих ОСОБА_3 та візуального огляду другої частини будинку, що належить ОСОБА_4, вбачається ймовірність захоплення частини земельної ділянки домоволодіння ОСОБА_3 за рахунок здійснення реконструкції ОСОБА_4 свого домоволодіння.

Згідно даних висновку ТОВ «Контакт-Сервіс» № 6/16/Буд., експертного будівельно-технічного дослідження, складеного 11.05.2016 року за заявою ОСОБА_3, станом на травень 2016 року, вартість будівництва (відновлення) знесеної частини будинку № АДРЕСА_1, з урахуванням ПДВ становить 129340 грн. 80 коп.(а.с.19).

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_4, на власний розсуд та під особисту відповідальність, здійснив реконструкцію стіни будинку, що поділяє власність останнього із власністю ОСОБА_3 Внаслідок такої реконструкції, частина будинку позивача була знищена і позивачу про дані обставини було відомо ще з 2012 року.

За таких обставин, позивач, маючи право на відшкодування вартості пошкодженого майна з урахуванням індексу інфляції, витрат, пов'язаних з оцінкою заподіяної шкоди, а також на відшкодування моральної шкоди звернувся до суду лише 02.02. 2017 року за захистом своїх порушених прав, однак пропустив трирічний строк позовної давності звернення до суду, про застосування якого просив відповідач в суді першої інстанції .

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову про відшкодування матеріальних збитків, однак в зв 'язку з пропуском строку звернення до суду відмовив у задоволенні позовних вимог позивача, застосувавши строк позовної давності, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що передбачено нормами ст. 257 ЦК України. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного). Перебіг загальної позовної давності, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_3, його права як власника будинку були порушені, починаючи з 2012 року, що він сам вказує в позові, про те, що про порушення його права йому стало відомо ще в 2012 році.

Як вбачається з матеріалів справи до суду позивач звернувся лише 02.02.2017 року, тобто з пропущенням строку позовної давності. Доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні зазначеної частини позовних вимог у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку. відмовивши в частині позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_4 здійснити до 01.05.2018 року демонтування незаконно збудованої стіни, довжина якої 9,52 м., 3,36 м. та 1,10 м. в ширину, в зв`язку з недоведеністю, оскільки позивач не надав належних доказів того, що дана стіна збудована саме на його земельній ділянці.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин справи (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги щодо не прийняття участі у розгляді справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області, що унеможливило встановити обставини справи не знайшли свого підтвердження, як і посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, що судом помилково застосовано строки позовної давності, є безпідставними та необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції, були предметом розгляду суду першої інстанції , яким судом дана належна оцінка, тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог позивача.

Інших доводів, які слугували підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що прийняте у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки доводи апелянта не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_3 підлягають стягнення судові витрати, а саме судовий збір за подачу апеляційної скарги, який становить 6560 грн. 61 коп.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданих руйнуванням будинку та усунення перешкод користування земельною ділянкою - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 6560 грн. 61 коп. за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Карпенко О.В.

Василенко Л.І.

Повний текст постанови виготовлений 23.03. 2018 року.