Ухвала суду № 73051292, 29.03.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/4435/18

н/п 1-кп/640/579/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2018 р. Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючої судді Бородіної Н.М.,

суддів – Нев’ядомського Д.В., Шмадченко С.І.,

за участю секретаря - Давіденко Н.В.,

прокурора – Мозгового М.Л.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження №12017220490003567 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, не судимого, який зареєстрований за адресою: 61013, м.Харків, пров. Мозирський, б.1/3, -

в скоєні злочинів передбачених ч.1 ст. 310, ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 147 КК України, -

встановив:

До суду надійшов обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню №12017220490003567 за обвинуваченням ОСОБА_2, в скоєні злочинів, передбачених ч.1 ст. 310, ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 147 КК України.

Під час досудового розслідування обвинуваченому ухвалою слідчого судді обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався до 29 березня 2018 року.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу з підстав наявності ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений та захисник проти продовження строку запобіжного заходу не заперечували.

При вирішенні питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_2 суд оцінює сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 злочинів, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватими у скоєні злочинів у вчиненні яких обвинувачується - від двох до п’ятнадцяти років позбавлення волі, вік обвинуваченого, його стан здоров’я, відсутність законних джерел доходу, стійких соціальних зав’язків, а також ті обставини, що обвинуваченому 13.12.2017р. було повідомлено про підозру у вчинені злочинів передбачених ч.1 ст. 310, ч.2 ст. 309 КК України, після цього обвинуваченому повідомили про підозру у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст. 147 КК України, який за обвинувальним актом він скоїв 30.12.2017р., що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення, переховатися від суду.

Ризик заявлений прокурором - п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, на теперішній час не доведений.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочини у вчинені яких звинувачується ОСОБА_2, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою до 60 днів, тобто до 27.05.2018 року.

Застосування більш м’яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачуються у скоєні злочину, вчиненого із погрозою застосування насильства, суд на підставі ч.4 ст. 183 КПК України не визначає обвинуваченому розмір застави.

При цьому враховуючи повідомлення обвинуваченого про наявність у нього захворювання, суд вважає за необхідне направити запит до Харківської установи виконання покарань №27, де утримується обвинувачений, про стан здоров’я та надання медичної допомоги обвинуваченого.

Стосовно прохання обвинуваченого про проведення засідань за його участю із триманням його у залізній клітці, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні “СВІНАРЄНКО ТА СЛЯДНЄВ проти РОСІЇ” від 17 липня 2014 року - тримання людини в металевій клітці під час судового процесу само по собі є образою людської гідності в порушення статті 3 Конвенції, враховуючи об’єктивно принизливу природу такого поводження, яка є несумісною із стандартами цивілізованої поведінки, що є провідною ознакою демократичного суспільства, тому прохання обвинуваченого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182,183,184, 331 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання прокурора задовольнити. Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без змін – у виді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 27.05.2018 року.

Направити до Харківської установи виконання покарань №27 запит про стан здоров’я та надання медичної допомоги обвинуваченому.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Бородіна Н.М.

Судді: Нев’ядомський Д.В.

ОСОБА_3