Вирок № 73046593, 29.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/11872/17 Головуючий у І інстанції Омельченко М. М.Провадження № 11-кп/780/135/18 Доповідач у 2 інстанції Гриненко О. І.Категорія 18 29.03.2018

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Гриненка О.І.,

суддів - Зіміної В.Б., Семенцова Ю.В.,

за участю:

прокурора - Сагей Л.І.,

обвинуваченої - ОСОБА_2,

секретаря судових засідань - Чорнобривця В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами, поданими першим заступником прокурора Київської області Грабцем І.Н. та прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Прокоповичем Р.І. на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку смт. Баришівка, Київської області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

- визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, та призначено їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за наступних обставин.

24 жовтня 2017 року, приблизно о 13 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні торгівельного залу магазину «АТБ-Маркет», який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Молодіжна, 76, реалізуючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, намагалася таємно викрасти належну ТОВ «АТБ-Маркет» товарно-матеріальну цінність, а саме лікер, вартістю 211 гривень 16 копійок, який поклала до внутрішньої кишені свого піджака. Після цього, утримуючи при собі вказаний товар, ОСОБА_2 пройшла через касову зону, не розрахувавшись за нього, та направилась до виходу з магазину, виконавши усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, однак не змогла закінчити злочин з причин, які не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками охорони.

Не погоджуючись із вказаним вироком суду в частині призначення покарання ОСОБА_2, апеляційні скарги на нього подали заступник прокурора Київської області та прокурор, який брав участь під час судового розгляду в суді першої інстанції.

В апеляційних скаргах прокурори просять вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року - скасувати в частині призначення покарання ОСОБА_2 та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік; на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік з покладенням на неї на підставі ст. 76 КК України обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; в решті вирок залишити без змін.

Підставою для скасування оскаржуваного вироку прокурори в апеляційних скаргах зазначають неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке, на їх переконання, виразилося в тому, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, такий вид покарання, який взагалі не передбачений санкцією ч.1 ст.185 КК України, а саме обмеження волі.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційні скарги прокурорів, доводи обвинуваченої, яка заперечила проти апеляційних скарг, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами, в їх сукупності, які не заперечувались також і обвинуваченою, досліджувались за згодою учасників судового провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, а тому згідно із ч.2 ст.394 КПК України апеляційному оскарженню та перегляду не підлягають.

Однак, на переконання колегії суддів, заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг прокурорів щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно із п. п.1, 2 ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Як видно з вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року, ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, призначене покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, тобто покарання, вид якого не передбачений санкцією ч.1 ст.185 КК України. При цьому, судом першої інстанції не було прийняте рішення при призначенні покарання ОСОБА_2 перейти до іншого, більш м'якого виду покарання на підставі ст. 69 КК України, тим більше, що санкція ч.1 ст.185 КК України містить більш м'які, ніж позбавлення волі, альтернативні покарання.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме п.1 ч.1 ст.65 КК України. Виправлення зазначеного порушення судом апеляційної інстанції зумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку в частині призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_2 та застосування більш суворого покарання шляхом ухвалення свого вироку на підставі п.2 ч.1 ст.420 КПК України.

Згідно із п.3 ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_2 колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, визнає та враховує щире каяття винної, обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України, колегією суддів не встановлено. Крім того, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченої, зокрема те, що обвинувачена ОСОБА_2 раніше не судима, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується посередньо, а також враховує причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.

Враховуючи в сукупності відповідно до ст. 65 КК України зазначені вище обставини, колегія суддів вважає правильним призначити покарання обвинуваченій ОСОБА_2 у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.1 ст.185 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчиненню нею інших злочинів.

Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_2 раніше не судима, а також її негативне відношення до вчиненого, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування покарання, у зв'язку з чим приходить до висновку про її звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України зі встановленням іспитового строку та покладенням на неї обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурорів підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року, ухвалений відносно ОСОБА_2, - скасувати в частині призначеного ОСОБА_2 покарання.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 засудити за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Судді:

_____ _______ ______

Гриненко О.І. Зіміна В.Б. Семенцов Ю.В.