Постанова № 73046568, 21.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/448/17 Головуючий у І інстанції Косович Т. П.Провадження № 22-ц/780/564/18 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 29 21.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кулішенка Ю.М.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Сушко Л.П.,

за участю секретаря: Шуляка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тетіїівського районного суду Київської області від 29 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків за договором зберігання та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 21.07.2016 року він придбав у ОСОБА_3 400 тон. ячменю за ціною 100 доларів США за тону, всього на суму 40000 доларів США, який був переданий відповідачу на зберігання до 01.10.2016 року. Вказані дії посвідчені розпискою від 21.07.2016 року. Проте ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором не виконав та повернув лише 195 тон 860 кг. ячменю з 400 тон, тим самим заподіявши ОСОБА_2 матеріальних збитків, які складають 204 тони 140 кг. ячменю на суму 20414 доларів США, що станом на 22.02.2017 року становить 552035,39 гривень.

Просив суд стягнути з ОСОБА_3 завдані йому збитки за невиконання договору зберігання з урахуванням індексу інфляції в сумі 552035,39 гривень основного боргу, три проценти річних в сумі 16561 гривня, пеню в сумі 148308,47 гривень, інфляційні витрати в сумі 90425,93 гривень та судові витрати по справі.

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди за договором купівлі - продажу ячменю. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 отримавши 195 тон. 860 кг. ячменю не оплатив отриманий товар та відмовляється добровільно відшкодувати завдану шкоду.

Просив суд, стягнути з ОСОБА_2 на його користь 523950,71 грн на відшкодування заборгованості та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 29 листопада 2017 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 збитки у розмірі 552035,39 грн. (п'ятсот п'ятдесят дві тисячі тридцять п'ять гривень тридцять дев'ять копійок). Вирішено питання про розподіл судових витрат. В інший частині позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив рішення суду змінити в частині відмови в стягненні інфляційних витрат, пені, процентів та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначає, що між сторонами було укладено договір купівлі- продажу, який не було виконано ОСОБА_3 в повному обсязі, тому з відповідача підлягають стягненню пеня, індекс інфляції та проценти.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що позивачу було передано 195 тон. 860 кг. зерна ячменю, подальший продаж товару було припинено, оскільки жодних грошових коштів від позивача в рахунок оплати за вже отриманий товар відповідач не отримував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 357 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21 липня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 придбав 400 тон ячменю за ціною 100 доларів США за тону, всього на суму 40000 доларів США.

Договір посвідчено власноручною розпискою продавця ОСОБА_3 від 21.07.2016 року (а.с. 122). Тією ж розпискою сторони уклали договір зберігання, за яким ОСОБА_3 зобов'язався зберігати проданий ячмінь до 01.10.2016 року, а у випадку незбереження його - розрахуватися пшеницею або соняшником.

В період з 20.08.2016 року по 10.11.2016 року ОСОБА_3 частинами повернув ОСОБА_2 ячмінь загальною кількістю 195 тон 860 кг. Решта 204 тони 140 кг. товару повернута не була.

В подальшому на вимогу ОСОБА_2 до ОСОБА_3 виконати своє зобов'язання в повному обсязі останній не реагував ( а.с.7).

Вирішуючи вказаний спір та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами по справі було укладено договір зберігання ячменю, який відповідачем ОСОБА_3, не було виконано тому підлягають стягненню завдані збитки у розмірі вартості втраченого на користь позивача.

З вказаним висновком погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 667 ЦК України, якщо право власності за договором зберігання переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Відповідно до ст.ст. 936-938 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст.ст. 950,951 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір зберігання, за яким ОСОБА_3 зобов'язався зберігати проданий ОСОБА_2 ячмінь в кількості 400 тон до 01.10.2016 року, а у випадку незбереження його - розрахуватися пшеницею або соняшником. Проте ОСОБА_3 в порушення вимог укладеного договору в строк до 01.10.2016 року не повернув ОСОБА_2 ячмінь в кількості 204 тони 140 кг..

Посилання апелянта на ще, що відповідно до вимог ст. 625 ЦК України на його користь підлягають стягненню пеня, інфляційні витрати та проценти безпідставні.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України індекс інфляції за весь час прострочення боргу, а також три проценти річних від простроченої суми застосовуються до вимог за порушення грошового зобов'язання За порушення договору зберігання збитки відшкодовуються відповідно до ст. 951 ЦК України: у разі втрати (нестачі) речі - в розмірі її вартості.

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення апеляційна скарга позивача не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: