Постанова № 73045395, 28.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/7132/15 Головуючий у 1-й інстанції: Баруліна Т.Є.

Провадження № 22-ц/778/1117/18 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Онищенка Е.А.

Крилової О.В.

При секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.07.2008 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 55 000оларів США, зі сплатою процентів 15,89 % річних, з кінцевим строком повернення до 20.07.2023 року.

За умовами договору повернення кредиту здійснюється шляхом внесення чергового мінімального платежу в розмірі 808,69 дол. США щомісячно до 20 числа поточного місяця.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 31.07.2008 року, банк уклав з ОСОБА_3 договір іпотеки, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, в зв'язку з чим станом виникла заборгованість в сумі 51 108,95 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 08.07.2015 року дорівнює 1 109 083,74 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» суму боргу в розмірі 51 108,95 доларів США що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 08.07.2015 року дорівнює 1 109 083,74 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 108,95 доларів США що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 08.07.2015 року дорівнює 1 109 083,74 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 640 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання , перед судовим засіданням апеляційного суду надіслала заяву про перенесення слухання справи у зв"язку з неможливістю присутності в судовому засіданні внаслідок її участі у іншому судовому засіданні.. Апеляційне провадження по справі відкрито за скаргою ОСОБА_3 29.01.2018 року і судова колегія ,з урахуванням приписів ч.1,п.10 ч.2 ст.2 ЦПК України щодо обов"язку суду та учасників процесу керуватися завданням цивільного судочинства, до складу якого входить своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, вважає зазначені причини неявки до суду неповажними і розглядає справу за відсутності особи яка подала апеляційну скаргу та її представника.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 16/2008/1673Фкз. (а.с.7-8, 102-103).

Згідно п.1.1 кредитного договору Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 55 000,00 доларів США, з відсотковою ставкою у розмірі 15,89% відсотків річних та кінцевим строком повернення кредиту 20 липня 2023 року.

Відповідно до п.п.3.3.1-3.3.3 договору повернення кредиту здійснюється шляхом внесення чергового мінімального платежу в розмірі 808,69 дол. США на рахунок №29099400012501 щомісячно до 20 числа поточного місяця.

Згідно до п. 5.1. Договору, у разі прострочення позичальником строків сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначених у п. 3.3.3.цого договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно п. 5.2. договору, за порушення зобов'язань, що витікають з Договору, позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту за кожен випадок.

В якості забезпечення виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, інших платежів передбачених Договором, а також можливих штрафних санкцій, 31.07.2008 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки №16/2008/1673Фкз, предметом якого є нерухоме майно, а саме: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. (а.с.12-13)

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Банк свої зобов'язання за договором виконав.

Між тим, ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, в зв'язку з чим станом на 08.07.2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 1 109 083,74 грн.

Вказана сума заборгованості визначена Банком з додержанням умов кредитного договору, та підтверджується детальним розрахунком про рух коштів по рахунку відкритому ОСОБА_3. (а.с.9-11, 54-84)

Відповідач не спростував вказаний розрахунок заборгованості, не надав свій розрахунок, хоча такий процесуальній обов'язок передбачений ст. ст. 12, 13 ЦПК України.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов обґрунтованого висновку, про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 51 108,95 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 08.07.2015 становить 1 109 083,74 грн.

Посилання ОСОБА_6 в апеляційні скарзі на не застосування судом першої інстанції позовної давності до вимог Банку про стягнення з нього кредитної заборгованості є неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення.

Проте, матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про те, що ОСОБА_6 звертався до суду із заявою про застосування строку позовної давності до винесення судом оскаржуваного рішення, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

З огляду на наведеневбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2017 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 29.03.2018 року.

Головуючий:

Судді: