Постанова № 73045382, 28.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №331/5517/17-ц Головуючий у 1-й інстанції: Світлицька В.М.

Провадження № 22-ц/778/445/18 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

Суддів: Крилової О.В.

Онищенка Е.А.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2017 року ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову зазначала, що ій на праві приватної власності належить автомобіль НОМЕР_1, 2011 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію вищезазначеного транспортного засобу серії НОМЕР_4. Вона мала намір продати автомобіль, про що неодноразово розповідала своїм друзям та знайомим.

В березні 2017 року до неї звернулись ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які повідомили, що займаються бізнесом, пов'язаним з купівлею та перепродажем автомобілів преміум класу по Україні, та запропонували свої послуги посередника.

27 березня 2017 року вона надала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_6 та ОСОБА_3 бути її представниками зі всіма необхідними повноваженнями у всіх компетентних органах, підприємствах та установах щодо розпорядження та експлуатації належного їй автомобіля. В подальшому відповідачі повідомили, що потенційний покупець оглянув автомобіль, але не прийняв остаточного рішення з приводу придбання автомобіля, тому ще певний час автомобіль буде знаходитись в м. Києві на автомайданчику, на що вона погодилась. Через три тижні вона зателефонувала ОСОБА_6 з вимогою повернути автомобіль, оскільки договір купівлі-продажу автомобіля не було укладено, але автомобіль їй не повернули.

27 квітня 2017 року їй стало відомо, що 28.03.2017 року в територіальному сервісному центрі МВС України №8044 (м. Київ, вул. Братиславська, 52) автомобіль Ferrari 599 F1, державний номер НОМЕР_2 був знятий з обліку. У зв'язку із вказаними обставинами, усвідомивши що дії відповідачів можуть мати злочинний умисел спрямований на заволодіння належним їй автомобілем, 27.04.2017 року у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Якиб’юк Ю.А., вона написала заяву про припинення дії своєї довіреності, виданої 27.03.2017 року, про що повідомила відповідачів. Під час з'ясування місцезнаходження автомобіля, їй стало відомо, що 13.05.2017 року територіальним сервісним центром МВС України № 8046 було здійснено реєстрацію її автомобіля за новим власником ОСОБА_4 з новим державним номером НОМЕР_5

Враховуючи вищевикладене просила суд визнати недійсними договір комісії від 12.05.2017 року укладений між ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_3 та договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12.05.2017 року, укладений між ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_4; витребувати у ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 автомобіль марки Ferrari 599 F1, 2011 року випуску та передати його їй; зняти автомобіль з державної реєстрації в МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України в м. Києві.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір комісії від 12.05.2017 року автомобіля марки Ferrari 599 F1, 2011 року випуску, укладений між ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_3 що діяв від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності серії від 27.03.2017 року.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12.05.2017 року автомобіля марки Ferrari 599 F1, 2011 року випуску, укладений між ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_4

Витребувано у ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та передано власнику ОСОБА_8 автомобіль марки Ferrari 599 F1, 2011 року випуску.

В інший частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 є власником автомобіля марки «Ferrari 599 F1», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 7, т.1).

27 березня 2017 року, позивач видала довіреність на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_3, за якою уповноважила останніх бути її представниками зі всіма необхідними повноваженнями у всіх компетентних органах, підприємствах та установах щодо розпорядження та експлуатації належного їй автомобіля марки «Ferrari 599 F1», 2011 року випуску (а.с. 8, т.1).

28 березня 2017 року діючи від імені ОСОБА_8 спірний автомобіль знятий з реєстраційного обліку в територіальному сервісному центрі МВС України № 8044, що підтверджується копією заяви № 115319184 від 28.03.2017 року (а.с. 43, т.1).

27 квітня 2017 року на підставі заяви позивача приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Якиб’юк Ю.А. було скасовано вказану довіреність, про припинення дії довіреності були внесені відомості до Єдиного реєстру довіреностей, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей за № 33755410 від 27.04.2017 року (а.с. 45, т.1).

12 травня 2017 року ОСОБА_3 діючи від імені позивача уклав з ФОП ОСОБА_11 договір комісії, відповідно до якого, комісіонер зобов'язаний за дорученням комітента виконати в інтересах останнього, але від свого імені дії пов'язані з продажем транспортного засобу Ferrari 599F1. Ціна продажу автомобіля зазначена 90 000 гривень (а.с. 40-41, т.1).

Згідно договору купівлі-продажу № 5616/17/001641 від 12.05.2017 ФОП ОСОБА_12, діючи відповідно до умов договору комісії № 5616/17/001641 від 12.05.2017 в інтересах ОСОБА_8 уклав договір купівлі-продажу транспортного засобу з ОСОБА_4 предметом якого є автомобіль Ferrari 599 F1, 2011 року випуску, чорного кольору, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_6 (а.с.37-38, т.1).

13 травня 2017 року ОСОБА_4 зареєстрував за собою право власності на спірний автомобіль у територіальному сервісному центрі МВС України №8046 (а.с.35, т.1).

В справі відсутні докази того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які були уповноважені представляти інтереси позивачки, на виконання вимог ст.ст. 237,244 ЦК України, будь яки кошти отримані від продажу транспортного засобу їй були ними передані.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до змісту ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтями 248 та 249 ЦК України передбачено умови припинення представництва за довіреністю та скасування довіреності. Так, представництво за довіреністю припиняється у разі, зокрема, закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.

Згідно до п.2 ч.1 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Відповідно з ч.1 ст.249 цього Кодексу особа, яка видала довіреність, може в будь-який час скасувати довіреність. Відмова від цього права є нікчемною.

Доказом відкликання довіреності є витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей.

В матеріалах справи наявна копія витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, з якого вбачається, що 27.04.2017 року о 13 год. 55 хв. ОСОБА_8 скасувала довіреність, видану ОСОБА_6 та ОСОБА_3, в зв'язку з чим припинились їх повноваження розпоряджатись майном позивача (а.с. 45).

Згідно ч.ч. 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1, 3, 5,6 ст. 203 ЦК України

Відповідно до ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У пункті 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договором купівлі-продажу від 12.05.2017 року, порушені права та інтереси позивача щодо її права власності на автомобіль.

Так, під час розгляду справи судом було встановлено, що довіреність видана 27.03.2017 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якиб’юк Ю.А., про уповноваження ОСОБА_8 - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на експлуатацію та розпорядженням автомобілем, припинила свою дію - 27.04.2017 року.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_8 видавала довіреність на ім'я ФОП ОСОБА_11, якою б вона уповноважила останнього розпоряджатись її автомобілем. Отже, відчуження автомобіля ФОП ОСОБА_11 було вчинено поза волевиявленням позивача. Зазначені обставини свідчать про те, що договір купівлі-продажу автомобіля від 12.05.2017 року суперечить вимогам ч. 1 ст. 319 ЦК України.

Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до вимог ст..ст.330,388 ЦК України якщо майно відчужено поза волею власника, то право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребувано. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою цього майна.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Згідно матеріалів справи, покупцем спірного автомобіля за договором купівлі-продажу № 5616/17/001641 від 12.05.2017 є ОСОБА_4 (а.с. 37-38,т.1).

Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України витребувати спірне майно можливо тільки у набувача майна, в даному випадку яким є ОСОБА_4

Крім того, використання спірного автомобіля саме ОСОБА_4 підтверджується проведенням 25.01.2018 року прилюдних торгів з реалізації автомобіля Ferrari 599 F1, 2011 року випуску в порядку виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 07.11.2017 року, за яким ОСОБА_4 є боржником у справі №376/2617/17.(а.с. 78-80,96-98, т.2).

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що спірний автомобіль вибув з володіння дійсного власника ОСОБА_8 поза її волею, тому зазначене нерухоме майно підлягає витребуванню на її користь саме від ОСОБА_4., і тому посилання суду в резолютивній частині рішення про витребування транспортного засобу також у ОСОБА_6 та ОСОБА_13 є помилковим, і може призвести до юридичної невизначеності при виконанні судового рішення.

Доводи, наведені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2017 року у цій справі - залишити без змін, виключивши з резолютивної частини посилання суду щодо витребування автомобілю марки Ferrari 599 F1, 2011 року випуску у ОСОБА_6 та ОСОБА_3.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 29.03.2018 року

Головуючий:

Судді: