Рішення № 73044293, 23.03.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/160/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Мисько М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (79019, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби (79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1) про скасування постанови про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови про порушення митних правил №4993/20900/17 від 28 листопада 2017 року, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн. за порушення митних правил передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.

З винесеною постановою позивач не погоджується, вважає її необґрунтованою, винесеною з грубим порушенням чинного законодавства, викладені у ній обставини та висновки щодо підстави порушення митних правил такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а сам розгляд справи неповним та необ'єктивним. В обґрунтування позову покликається на те , що своїми діями відповідач порушив вимоги п. 7 ст. 247 КУпАП, оскільки цією нормою встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу. Окрім того, вказує, що 24.12.2016 року, перебуваючи в м. Івано- Франківськ по вул.Парковій, 20, належний йому автомобіль внаслідок пожежі знищено, своїм ходом він пересуватися не міг, тому позивач не міг вивезти його з території України. У своїй заяві уточнив підстави позовних вимог, вказавши, що при складанні протоколу про адміністративного правопорушення, посадовою особою митного органу було порушено вимоги ст. 256 та 256 КупАП, зокрема обмежено позивача у праві на захист, крім того, у нього є сумніви, щодо місця складення протоколу, оскільки жодного підтвердження того, що це було здійснено у належному місці - немає; протокол, в порушення вимог закону, направлено позивачу не було, при розгляді справи ОСОБА_1 присутнім не був. Позов підтримав в повному обсязі, просив такий задовольнити.

Відповідачем у справі подано відзив на позовну заяву, у якому вказано, що ОСОБА_2 митницею ДФС правомірно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України. Зазначено, що позивач не доставив транспортний засіб до органу доходів і зборів призначення та перевищив встановлений МК України строк доставки транспортних засобів, що перебувають під митним контролем до органу доходів і зборів призначення, більше ніж на десять діб. Щодо пропуску строку притягнення його до відповідальності, то таке вважають безпідставним, оскільки постановою від 28.11.2017 р. на позивача накладено стягнення в шестимісячний строк з моменту виявлення, і строк, передбачений ст. 467 МК України не пропущено. Окрім того, зазначили, що до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 притягується за ввезення 01.02.2017 р. транспортного засобу марки «NISSAN X- TRAIL», VIN JN1TENT30U0012251, р.н 918BSL, а тому пожежа, яка була 24.12.2016 року до даного факту відношення немає. Відтак, просять суд, відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

ОСОБА_1 та його представник – ОСОБА_3 в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі, просили такий задовольнити та скасувати постанову від 28.11.2017 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби – ОСОБА_4 проти позову заперечив та підтримав свої доводи, викладені у відзиві на позов та письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до приписів ч.1 ст.494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.

Отже, з наведених правових норм вбачається, що протокол про порушення митних правил складається у кожному випадку виявлення їх порушення, і присутність при цьому особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не є обов'язковою.

Із листа № 4647/10/13-70-71/51 від 18.07.2017 р. вбачається, що ОСОБА_1 було запрошено з'явитись 08.08.2017 р. до 16 год. 00 хв. до ОСОБА_2 митниці ДФС з метою вирішення питання щодо складання протоколу про ПМП та попереджено, що у разі неявки, буде складено протокол про порушення митних правил у відповідності до МК України без участі позивача.

Даний лист ОСОБА_1 отримав особисто 29.07.2018 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте на виклик ОСОБА_2 Митниці ДФС для надання пояснень щодо не вивезення автомобіля та участі у складенні протоколу про порушення митних правил ОСОБА_1 до митного органу не прибув.

Із протоколу про порушення митних правил від 25 вересня 2017 року №4993/20900/17 вбачається, що перевіркою інформації, що міститься в АСМО «Інспектор» та САІС ДМС України встановлено, що 01.02.2017 р. о 12:41:59, через митний пост «Мостиська» ОСОБА_2 митниці ДФС, каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»), гр. ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України автомобіль марки «NISSAN Х-TRAIL», VIN JN1TENT30U0012251, р.н 918BSL в митному режимі транзит. Одночасно встановлено, що в АСМО «Інспектор» та САІС ДФС України інформація про вивезення з митної території України вказаного автомобіля, або його поміщення в інший митний режим, станом на 25.09.2017 р. відсутня.

Відповідно до ст. 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною 1 ст. 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.

При цьому, згідно з гл.55 розділ XII МК України поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов'язання про зворотне вивезення, застосування заходів гарантування тощо).

Згідно норм п.57 ч.1 ст.4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у т.ч. ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення).

Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

У відповідності до ст.ст. 90, 93, 102 МК України та розділу І п. 4 наказу ДМСУ від 17.11.05 № 1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», вищевказаний автомобіль перебуває під митним контролем та до його переміщення повинні виконуватися наступні вимоги, а саме: перебувати у незмінному стані, крім природних змін; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку. Статтею 95 митного Кодексу України визначено строки транзитних перевезень, а саме: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб). Згідно із нормами ч. 2 ст. 95 МК України до строків зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України.

Проте, в супереч ст. 192 МК України та розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом ОСОБА_5 фінансів України від 31.05.2012 року № 657, ОСОБА_1 до найближчого митного органу до завершення визначеного митницею строку транзиту про обставини подій, у зв'язку з якими порушено ці строки, та місцезнаходження товарів і транспортних засобів у випадку порушення строку транзиту внаслідок поломки транспортного засобу та його ремонту не звернувся.

Таким чином, ОСОБА_1 не доставив транспортний засіб до органу доходів і зборів призначення та перевищив встановлений МК України строк доставки транспортних засобів, що перебувають під митним контролем до органу доходів і зборів призначення, більше ніж на десять діб.

Згідно з інформацією наявною в електронній базі даних «Реєстр порушників митних правил» ДМС України гр. ОСОБА_1, впродовж року до адміністративної відповідальності за вчинення однорідних правопорушень митного законодавства не притягувався.

Відтак, 25 вересня 2017 року державним інспектором ВМО № 2 м/п «Мостиська» ОСОБА_2 митниці ДФС ОСОБА_6 правомірно складено протокол №4993/20900/17 про порушення ОСОБА_1 митних правил.

Згідно абзацу 4 ст. 2 КУпАП питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.

В частині 1 ст. 459 МК України зазначено, що адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Тобто ст. 467 МК України не визначає виключного переліку триваючих порушень.

Відповідно до листа Мінюсту України від 17.07.2007 р. № 22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

ОСОБА_5 юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465 роз'яснено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Зважаючи на викладене, триваючі правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб'єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д.

Зокрема, не вивезення автомобілів, що перебувають під митним контролем і щодо яких існує обов’язок вивезення за межі митної території України характеризується тривалою протиправною бездіяльністю, властивою триваючим правопорушенням.

Частиною 3 статті 470 МК України передбачено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів. Тобто обов'язковим елементом складу правопорушення є перевищення строку вивезення більш як на 10 діб, що вже свідчить про триваючий характер правопорушення. А тривати дане правопорушення може як декілька днів так і декілька років, і розглядається формально закінченим з моменту фіксування такого у протоколі про порушення митних правил.

Окрім того, листом Міндоходів України від 30.08.2013 р. №16666/7/99-99-24-03- 09-17 було роз'яснено, що обґрунтованим є розгляд питання щодо накладення стягнення за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, за підстав віднесення його до категорії триваючих (зокрема, недоставляння до митниці у встановлений ст. 95 МК України строк) не пізніше, ніж через 6 місяців з дня виявлення.

Відповідно до ст. 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Таким чином, при розгляді справ про порушення митних правил, передбаченого ст. 470 МК України та вирішення питання про строк накладення адміністративного стягнення необхідно з'ясувати питання про день коли було виявлено вказане правопорушення. За змістом ст. 491 МК України вказане правопорушення може бути виявлено посадовими особами митниці безпосередньо (під час переміщення через митний кордон чи митного оформлення тощо).

Враховуючи наведені роз'яснення, порушення, передбачене ч. 3 ст.470 МК України, вчинене позивачем є триваючим та виявлене 25.09.2017 року, що зафіксовано протоколом про порушення митних правил від 25.09.2017 року № 4993/20900/17 і саме з цієї дати відраховується строк накладення адміністративного стягнення.

Також слід зазначити, що КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Аналогічна позиція наведена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 21.09.2016 року у справі № К/800/17529/16 де зазначено, що не вивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Оскільки постановою від 28.11.2017 р. на позивача накладено стягнення в шестимісячний строк з моменту виявлення, то строк, передбачений ст. 467 МК України не пропущено.

Відповідно до ст. 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

При цьому, про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Позивач був належним чином повідомлений поштовим відправленням з повідомленням про вручення (лист № 2129/13-70-20/29 від 11.10.2017 р.) про місце та дату розгляду справи, проте у визначену дату до ОСОБА_2 митниці ДФС не з'явився.

Окрім того, не заслуговують на увагу суду посилання позивача, про те, що 24.12.2016 р. його автомобіль загорівся, так як ним не вказано який саме автомобіль та не надав жодних доказів з цього приводу. Більше того, до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 притягувався за ввезення 01.02.2017 р. транспортного засобу марки «NISSAN X- TRAIL», VIN JN1TENT30U0012251, р.н 918BSL, а тому пожежа, яка була 24.12.2016 року до даного факту відношення немає.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставини, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України є законною та обґрунтованою, прийнята в межах повноважень ОСОБА_2 митниці ДФС. Вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України доведена; відтак, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 20, 73, 77, 243, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (79019, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби (79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1) про скасування постанови про порушення митних правил № 4993/20900/17 від 28 листопада 2017 року – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя І.Р.Волоско.