Постанова № 73041740, 22.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2149/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

22 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

Позивача: ОСОБА_2

Представника відповідача: Піткова І.Л.

Представника відповідача: Цехмайструка А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2017 року позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що йому протиправно відмовлено відповідачем у наданні інформації запитуваної ОСОБА_2 в адвокатському запиті від 01.11.2017 року №370.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання договору про надання правової допомоги, який 01.11.2017 року був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, позивач звернувся до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України із адвокатським запитом вих. № 370 від 01 листопада 2017 року із проханням надати відповідну інформацію з приводу чи був утриманий із суми нарахованої його довірителеві вищенаведеної грошової допомоги податок на прибуток з доходів фізичних осіб у розмірі 18 %, військовій збір у розмірі 1,5% та чи був врахований під час обрахунку грошової допомоги при звільненні повний розмір грошового забезпечення останнього.

Листом № 11/Б-65 від 10 листопада 2017 року Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України повідомило, що запит задоволенню не підлягає. Інформація, яка зазначена у запиті стосується третіх осіб та може бути надана лише при умові дотримання вимог чинного законодавства України, а саме: ч.1 ст. 10 та ч. 1 ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних" та п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що адвокат ОСОБА_2 не був наділений повноваженнями, не була надана згода його клієнта на отримання інформації, а тому інформація про фізичну особу є інформацією з обмеженим доступом, а саме конфіденційною.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Підпунктами 1, 2 пункту 1 статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Стаття 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", маючи на меті забезпечення реалізації конституційних завдань адвокатури по захисту законних прав, свобод та представництву інтересів громадян і юридичних осіб, наділяє адвокатів спеціальними правами при здійсненні професійної діяльності, зокрема, правом звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Таким чином, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення не врахував та не надав належної оцінки вищевказаним нормам права, а тому дійшов передчасного та помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову з підстав, що адвокат ОСОБА_2 не був наділений повноваженнями, не була надана згода його клієнта на отримання інформації, оскільки відповідач не мав права вимагати договору про надання правової допомоги та надавати йому будь-яку оцінку, так як надання вказаного договору не передбачено законом, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Позивач звернувшись із адвокатським запитом та в подальшому з позовом до суду про визнання протиправною відмову у наданні інформації на адвокатський запит, посилається на Закон України «Про інформацію» та Закону України "Про доступ до публічної інформації", згідно якого всі громадяни України мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, а тому адвокат ОСОБА_2 як належний представник ОСОБА_5 має право на отримання запитуваної інформації.

Однак, відповідно до ст. 4 Закону України "Про інформацію" суб'єктами інформаційних відносин є:

- фізичні особи;

- юридичні особи;

- об'єднання громадян;

- суб'єкти владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що із змісту вказаної статті Закону України "Про інформацію" вбачається, що дія даного закону не розповсюджується на спеціальних суб'єктів, таких як адвокати, посадові особи органів прокуратури, дізнання, досудового слідства та суди, оскільки їхнє право на доступ до інформації, у тому числі і конфіденційної, врегульовано спеціальними законами.

Згідно статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Враховуючи зазначене, колегія суддів відхиляє доводи позивача стосовно того, що в силу приписів ч.5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувана ним інформація не може бути віднесена до інформації із обмеженим доступом, оскільки, як вказують вищевказані норми, із письмовим запитом на інформацію ОСОБА_2 до відповідача не звертався.

Положення статті 20 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у тому числі, щодо права адвоката на отримання інформації, документів, необхідних останньому при здійсненні професійної діяльності, є спеціальними законодавчими нормами, які мають переважну силу над нормами загальної дії, зокрема Закону України „Про інформацію", тому слід зробити висновок, що адвокат ОСОБА_2 є спеціальним суб'єктом, адвокатська діяльність якого регулюється положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому положення Закону України «Про інформацію» та Закону України "Про доступ до публічної інформації" на нього при зверненні з адвокатським запитом не розповсюджуються.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 звернувшись із адвокатським запитом згідно Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та з позовом до суду, посилаючись на норми Закону України «Про інформацію» та Закону України "Про доступ до публічної інформації" обрав невірний спосіб захисту порушеного права, яке підлягає захисту відповідно до норм Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно було встановлено обставини справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 березня 2018 року.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Загороднюк А.Г.