Постанова № 73041715, 23.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 129/2056/17

Головуючий у 1-й інстанції: Дєдов С.М.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

23 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання неправомірною відмови у призначенні довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі, зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

27 липня 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 довічного грошового утримання як судді у відставці з 03 червня 2017 року у розмірі 90% суддівської винагороди. Також просив зобов'язати Гайсинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити ОСОБА_2 довічне грошове утримання як судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди з 03 червня 2017 року та стягнути заборгованість по його виплати.

Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

29 січня 2018 року на адресу суду надійшов відзив позивача, в якому зазначено, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для призначення довічного грошового утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди. Також просив залишити апеляційну скаргу Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, з 05 квітня 1985 року по 12 листопада 2003 року ОСОБА_2 працював на різних прокурорських посадах у прокуратурах Вінницької та Кіровоградської областей органів прокуратури України.

Указом Президента України від 22 вересня 2005 року ОСОБА_2 призначено на посаду судді Тульчинського районного суду Вінницької області строком на п'ять років, а згідно із постановою Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року він обраний суддею цього суду безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Тульчинського районного суду Вінницької області у відставку" від 23 травня 2017 року №1217/0/15-17 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Тульчинського районного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку та відповідно до наказу голови Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 червня 2017 року №61-к ОСОБА_2 виключено зі штату суддів Тульчинського районного суду із 02 червня 2017 року.

07 червня 2017 року Тульчинським районним судом Вінницької області винесено подання про встановлення ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, який згідно із розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 34 роки 7 місяців і чотири дні, до якого також зараховано періоди часу роботи ОСОБА_2 на посадах прокурорів в органах прокуратури України з 05 квітня 1985 року по 12 листопада 2003 року (безперервний трудовий стаж) (а.с. 47-49).

Гайсинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області з 07 червня 2017 року призначено позивачу ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% від отримуваної заробітної плати судді відповідно до частини 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ та рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області з заявою про перерахунок довічного грошового утримання з 80% на 90%, так як відповідно до наданого ним розрахунку його стаж, який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, становить 34 роки 7 місяців і чотири дні (а.с.5).

Листом від 14 липня 2017 року № 759/09-31/02 Гайсинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області повідомило позивачу про відсутність підстав для проведення такого перерахунку, тим самим відмовивши позивачу в перерахунку довічного грошового утримання з 80% на 90% (а.с.6-8).

Вважаючи вищевказану відмову протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про статус суддів", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 43 Закону України "Про статус суддів" (чинного на момент призначення позивача на посаду судді) було передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Частиною 2 вищевказаної статті Закону, в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів" від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ, чинної до 31 липня 2010 року, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

30 липня 2010 року набув чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI, відповідно до частини 1 статті 131 якого було передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді, зокрема, судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України.

При цьому, пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Отже, на момент обрання позивача суддею Тульчинського районного суду Вінницької області частина 2 статті 43 Закону № 2862-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів" від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ, відповідно до якої до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Таким чином, період роботи позивача з 05 квітня 1984 року по 12 листопада 2013 року на різних прокурорських посадах у прокуратурах Вінницької та Кіровоградської областей, підлягає зарахуванню позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що Конституційний Суд України у рішенні від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Крім того, у статті 141 Закону № 2453 до внесення змін Законом № 213, тобто у редакції Закону № 192, закріплювалося, що "щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання" (абзац перший частини третьої), та встановлювалося, що "у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання" (абзац другий частини третьої).

Рішенням Конституційного суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII;

- пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

При цьому, керуючись частиною другою статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вказав такий порядок виконання цього рішення:

- частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

Таким чином, стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання, з урахуванням стажу роботи на посаді прокурора, складає 34 років 7 місяців 4 дні.

Отже, враховуючи положення частини 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, щомісячне довічне утримання позивача має становити 90 відсотків заробітної плати судді.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що 07 червня 2017 року позивач звернувся до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області з заявою про переведення на довічне грошове утримання суддів у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Розпорядженням Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області № 136701 від 08 червня 2017 року здійснено переведення позивача на довічне грошове утримання суддів у відставці.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.

Згідно з пунктом 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України днем звернення за призначенням щомісячного довічного утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне утримання, заяви та документів, перелік яких наведено в розділі IIІ цього Порядку.

Судом встановлено, що до звернення із заявою про отримання довічного грошового утримання позивач отримував пенсію за вислугу років. При цьому, суд звертає увагу, що законодавством не передбачена можливість одночасного отримання пенсії і довічного грошового утримання. Право визначитись із видом соціального забезпечення належить позивачу.

Моментом прийняття рішення про відмову від пенсії і перехід на отримання довічного грошового утримання є дата звернення з відповідною заявою до відповідача.

Саме з такою заявою позивач 07 червня 2017 року звернувся до відповідача у якій просив перерахувати пенсію з тієї, що призначена відповідно до Закону України "Про прокуратуру" на передбачену Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (а.с. 32).

Колегією суддів встановлено, що розпорядження про переведення позивача на довічне грошове утримання суддів у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" прийнято 08 червня 2017 року.

Враховуючи те, що позивач реалізував своє право на переведення шляхом подання заяви до відповідача 07 червня 2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що датою призначення довічного грошового утримання як судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди є 07 червня 2017 року.

Відтак, доводи апеляційної скарги в частині задоволення позовних вимог не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 довічного грошового утримання як судді і у відставці з 07 червня 2017 року у розмірі 90 % суддівської винагороди.

Зобов'язати Гайсинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити та виплатити довічне грошове утримання як судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди з 07 червня 2017 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 640 грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 березня 2018 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.