Постанова № 73041071, 27.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/496/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Затолочного В.С., Сапіги В.П.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 року (постанова ухвалена у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Осташа А.В., повний текст судового рішення виготовлено 29.11.2017 року) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Тернопільській області від 10.10.2017 №ТЕ151/19-01-57/424.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що оспорювана постанова винесена з порушенням чинного законодавства та в супереч існуючому порядку притягнення до відповідальності за порушення трудового законодавства. Вважає, що механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст. 265 КЗпП України визначений в постанові Кабінету міністрів України від 17 липня 2013 р. N 509 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення". Позивач вважає, що в порушення п. 7 Порядку № 509, розгляд акту перевірки був здійснений без її присутності. Крім того, всупереч положенням пункту 6 Порядку № 509, вона жодним чином не була письмово повідомлена не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи про такий розгляд. Позивач не знала і не могла дізнатися про розгляд справи про накладення на неї фінансових санкцій, а відтак, не могла надати пояснення чи спростування, щодо її невинуватості у вчиненні вказаних правопорушень, передбачених трудовим законодавством. А відтак накладення санкцій фінансового характеру на позивача є необґрунтованим, має неправомірний характер з точки зору процедури притягнення до відповідальності, порушує норми Порядку № 509. Просив позов задоволити.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила фізична особа-підприємець ОСОБА_1. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою адміністративний позов задоволити.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним Управлінням Держпраці у Тернопільській області на підставі було здійснено позапланову перевірку на предмет додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

За результатами перевірки було складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 19-01-57/424, в якому зафіксовані порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства, а саме: ч. 1 та ч. 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» (за період з квітня по серпень 2017 року заробітна плата виплачувалась підприємцем один раз на місяць з порушенням строків виплати (в період з 07 по 09 число кожного місяця. Так, заробітна плата за квітень 2017 року виплачена в період з 07.05.2017 по 09.05.2017 єдиним платежем, а за травень 2017 року - в період з 07.06.2017 по 09.06.2017 єдиним платежем, а за червень 2017 року - в період з 07.07.2017 по 09.07.2017 єдиним платежем, а за липень 2017 року - в період з 07.08.2017 по 09.08.2017 єдиним платежем і за серпень 2017 року - в період з 07.09.2017 по 09.09.2017 єдиним платежем, згідно відомостей нарахування та видачі заробітної плати), ч.1 ст. 83 КЗпП України (при звільненні працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підприємцем не нараховано і не виплачено грошової компенсації за всі невикористанні ними дні щорічної відпустки, згідно відомостей нарахування та видачі заробітної плати за травень, липень, серпень), ч. 1 ст. 116 КЗпП України (при розірванні трудового договору зі швачкою ОСОБА_2 30.05.2017 (останній робочий день) належні їх при звільненні суми, в тому числі грошова компенсація за всі невикористанні нею дні щорічної відпустки, не виплачено в день звільнення, аналогічне порушення мало місце при звільненні продавця-консультанта ОСОБА_3 та столяра ОСОБА_4 згідно табелів обліку використання робочого часу за травень, липень, серпень 2017 року) (аркуш справи 7-16).

На підставі акту перевірки Головним Управлінням Держпраці у Тернопільській області винесено постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № ТЕ151/19-01-57/424 від 10.10.2017, якою накладено штраф на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 у розмірі 9600,00 грн.

Частиною 1 ст. 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295).

Наведений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що інспекційне відвідування позивача проведено головними державними інспекторами Пастух Г.М. та Гриньківською І.В. на підставі наказу Управління Держпраці у Тернопільській області від 18.09.2017 №496 та направлення на перевірку від 18.09.2017 №4.1/057/317, у зв'язку із надходженням листа Управління Держпраці у Хмельницькій області від 28.08.2017 №4830/17, заяви ОСОБА_5 від 23.08.2017.

Пунктом 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку №509). Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку №509).

Пунктом 6 Порядку № 509 встановлено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Разом з тим, відповідачем належним чином (рекомендованим листом від 29.09.2017 №3183/01-05-12.2/17) повідомлено позивача про час і місце розгляду справи, призначене на 10.00 год. 10.10.2017.

Пунктом 7 Порядку № 509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якою її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 належним чином була поінформовано про час і місце розгляду справи про накладення штрафу, проте вона не з'явилась на розгляд справи та від неї не надійшло обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду. Тому рішення за результатами розгляду справи було прийнято без її участі.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги частини 1 статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України "Про оплату праці" в частині строків та періодичності виплати заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Апеляційним судом встановлено, що заробітна плата підприємцем виплачувалась раз на місяць в період з 07 по 09 число кожного місяця.

А саме, заробітна плата за квітень 2017 року виплачена в період з 07.05.2017 по 09.05.2017 єдиним платежем, а за травень 2017 року - в період з 07.06.2017 по 09.06.2017 єдиним платежем, а за червень 2017 року - в період з 07.07.2017 по 09.07.2017 єдиним платежем, а за липень 2017 року - в період з 07.08.2017 по 09.08.2017 єдиним платежем і за серпень 2017 року - в період з 07.09.2017 по 09.09.2017 єдиним платежем, що підтверджується відомостями нарахування та видачі заробітної плати.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про відпустки» встановлено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Частиною 1 та 10 статті 6 Закону України «Про відпустки» передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Положення цієї статті щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою, за передбачену частинами першою, сьомою і восьмою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Однак, судова колегія звертає увагу, що при звільненні працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підприємцем не нараховано і не виплачено грошової компенсації за всі невикористанні ними дні щорічної відпустки, згідно відомостей нарахування та видачі заробітної плати за травень, липень, серпень, що підтверджується відомостями нарахування та видачі заробітної плати.

Згідно частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Так, при розірванні трудового договору зі швачкою ОСОБА_2 30.05.2017 (останній робочий день) належні їх при звільненні суми, в тому числі грошова компенсація за всі невикористанні нею дні щорічної відпустки, не виплачено в день звільнення, аналогічне порушення мало місце при звільненні продавця-консультанта ОСОБА_3 та столяра ОСОБА_4, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу за травень, липень, серпень 2017 року.

Факт порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частини 1 статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України "Про оплату праці" та ч.1. ст.83 КЗпП України, ч.1 ст.116 КЗпП України підтверджується долученими до матеріалів справи відомостями нарахування та видачі заробітної плати, а квітень - серпень 2017 року та табелями обліку використання робочого часу за травень, липень і серпень 2017 року, а також постановою Тернопільського міськрайонного суду від 17.10.2017 справа №607/12208/17 про визнання ОСОБА_1 її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУПАП і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 510,00 грн., яка набрала законної сили.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплати їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 року у справі №819/1938/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді В. С. Затолочний В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 28.03.2018 року