Постанова № 73041004, 27.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8927/16 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило:

- рішення (лист) Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11 грудня 2015 року вих. №31914/10/26-55-11-02 визнати незаконним та скасувати;

- рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04 лютого 2016 року вих. №2161/10/26-15-08-02-14 про результати розгляду первинної скарги визнати незаконним та скасувати;

- рішення Державної фіскальної служби України від 06 квітня 2016 року №7560/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги визнати незаконним та скасувати;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві включити відомості з поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць листопад 2015 року, доповнення та додатків 2, 3, 4 та 5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року в задоволенні даного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

26 березня 2018 року представником позивача було подано до суду клопотання про відкладення судового засідання по справі №826/8927/16. Дане клопотання обґрунтоване неможливістю явки в судове засідання представника товариства у зв'язку з необхідністю його участі у справі, що призначено до розгляду в Київському окружному адміністративному суді на 27 березня 2018 року о 10 год. 00 хв.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що декларація з ПДВ за звітний період - листопад 2015 року подана позивачем з порушенням вимог п. 49.4 статті 49 ПК, тому у відповідачі були наявні правові підстави для відмови позивачу у прийнятті декларації. Рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 2161/10/26-15-08-02-14 від 04 лютого 2016 року; рішення ДФС України № 7560/6/99-99-11-02-02-15 від 06 квітня 2016 року не є юридично значеними для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея - ЛТД» 09 грудня 2015 року особисто у паперовій формі подало до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року разом з додатками.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві листом від 11 грудня 2015 року №31914/10/26-55-11-02 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея - ЛТД» про те, що подана вказаним товариством податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2015 року разом з додатками, подана у спосіб, що суперечить п. 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: на паперових носіях, а тому вказана звітність не прийнята.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного, позивачем подано відповідні скарги до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної фіскальної служби України, розглянувши які Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 04 лютого 2016 року вих. №2161/10/26-15-08-02-14, а Державною фіскальною службою України - рішення про результати розгляду скарги від 06 квітня 2016 року №7560/6/99-99-11-02-02-15, якими рішення (лист) Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11 грудня 2015 року вих. №31914/10/26-55-11-02 залишено без змін, а скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея - ЛТД» - без задоволення.

Вважаючи оскаржувані рішення відповідачів протиправним та такими, що підлягають скасуванню, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до п. 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Згідно з пп.пп. «а» і «б» п. 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

26 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Доказів розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку зазначеного Договору не надано, а тому підстави подавати позивачем податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України відсутні.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів доходить висновку, що рішення (лист) Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 11 грудня 2015 року вих. №31914/10/26-55-11-02 є правомірним.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04 лютого 2016 року вих. №2161/10/26-15-08-02-14 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної фіскальної служби України від 06 квітня 2016 року №7560/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги, колегією суддів встановлено наступне; зобов'язання включити відомості з поданої ТОВ «Нікея-ЛТД» податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць листопад 2015 року, доповнення та додатків 2, 3, 4 та 5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних ДФС України, колегією суддів встановлено наступне.

До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято суб'єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

У зв'язку з тим, що рішення про результати розгляду скарг не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні його права та обов'язки шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, вони не породжують для нього настання будь-яких юридичних наслідків.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, зокрема, в ухвалі від 22 червня 2015 року у справі № 2а/0370/675/11, у постановах від 12 січня 2015 року у справі № 2а/0470/2350/11 та від 20 травня 2015 року у справі № 2а-6970/12/1370.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.