Постанова № 73040994, 28.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року справа №812/1626/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Блохіна А.А. суддів: Гаврищук Т.Г. Сухарька М.Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача – ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя – Ірметова О.В.) від 29 січня 2018 року (повне рішення складено 02 лютого 2018 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/1626/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, в якому просив визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Луганській області у видачі дозволу і зобов’язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 гектара для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, землі сільськогосподарського призначення, угіддя рілля, розташованої за межами населених пунктів на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, КОАТУУ НОМЕР_1, зона 18, квартал 002. В обґрунтування позовних вимог зазначив, шо він - ОСОБА_2 (далі - позивач) неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі – відповідач, Головне управління) з заявами про виділення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 гектара для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, землі сільськогосподарського призначення, угіддя рілля, розташованої за межами населених пунктів на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, КОАТУУ НОМЕР_1, зона 18, квартал 002. Також зазначив, що звертався до відповідача із заявою про виділення земельної ділянки у власність двічі листами від 28.02.2017 та 06.05.2017. Своїми листами від 13.04.2017, 09.06.2017 відповідач відмовив позивачу у задоволені заяв. Під час телефонної розмови відповідачем було зачитано текст відмови, у якій зазначено підставою відмови те, що за інформацією відділу у Сватівському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області встановлено, що витребувана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, які можливо реалізувати на земельних торгах у випадку запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні. Але у відмові не зазначено жодного посилання на норми чинного законодавства, які б обґрунтовували зазначені підстави у відмові, а також не зазначено назви, дати та номеру документу, на підставі якого і коли саме земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, які можливо реалізувати на земельних торгах у випадку запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі № 812/1626/17 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги положення частини 3 статті 134 Земельного кодексу України якою встановлено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Крім того, в апеляційній скарзі апелянт звертає увагу на той факт, що видання наказу вже після звернення с заявою до органу Держкомзему, і що цей наказ виданий з метою перешкоджання у реалізації законних прав на отримання земельної ділянки у власність, оскільки виданий після повторного звернення до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області із повторною заявою від 05.05.2017, якою просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 гектара для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, землі сільськогосподарського призначення, угіддя рілля, розташованої за межами населених пунктів на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, КОАТУУ НОМЕР_1, зона 18, квартал 002 (а.с.40-42). До заяви позивачем додано копію паспорта, ідентифікаційного коду, викопіювання із Публічної кадастрової карти України із визначенням земель Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області та позначенням земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яку бажає отримати заявник. Головне управління Держгеокадастру у Луганській області листом від 09.06.2017 відмовило ОСОБА_2 у задоволенні заяви (а.с.68). В листі зазначено, що за інформацією Відділу у Сватівському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганської області витребувана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, які можливо реалізувати на земельних торгах у випадках запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні. З посиланням на п.3 ст.136 Земельного кодексу України відповідач відмовив позивачу. Відділ у Сватівському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області листом від 05.05.2017 № 22-28-99.1-599/15-17 повідомив Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, що земельна ділянка площею 15,6900 га (біля земельної ділянки з кадастровим номером 4424085500:18:002:0054) розташована за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується у Петрівській сільській раді Сватівського району Луганської області. Цільове призначення – землі запасу, склад угідь – рілля, яку включено у перелік земельних ділянок, які можливо реалізувати на земельних торгах у випадку запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні(а.с.38). Головне управління Держгеокадастру у Луганській області наказом від 15.05.2017 № 114 “Про внесення змін до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами” додатково включено 3 земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення земельною площею 34,6950 га до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, зокрема земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів на території Петровської сільської ради Сватівського району орієнтованою площею 15,6900 га. та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою з кадастровим номером 4424085500:18:002 (а.с.35-37) Наведені обставини сторонами не оспорюються. Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. За приписами пункту "в" частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 ЗК, згідно з положеннями частини шостої якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно частини 7 статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки є невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам ч.3 ст.136 Земельного кодексу України (бажана земельна ділянка перебуває у складі земельної ділянки, включеної до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами). У частині першій статті 134 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до абзацу шістнадцятого частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Частиною 3 статті 134 Земельного кодексу України також встановлено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Згідно частини другої статті 135 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що земельні торги не проводяться за умови надання земельної ділянки громадянам у відповідності до вимог ст. 121 Земельного Кодексу, зокрема, безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара. Таким чином, той факт, що спірна земельна ділянка після звернення позивача з заявою про безоплатну передачу земельної ділянки у відповідності до вимог ст. 121 Земельного кодексу України, була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, не позбавляє позивача права на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо цієї ділянки.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення по цій справі не було надано оцінку положенням частини 3 статті 134 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача у листі від 09 червня 2017 року за № Ч-1057/0-854/6-17 на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам ч.3 ст.136 Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, а тому вимоги позивача про визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області (КОАТУУ НОМЕР_1, зона 18, квартал 002) підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд апеляційної інстанції зазначає, що право надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні є дискреційним повноваженням відповідача по справі.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, для повного захисту прав та законних інтересів позивача, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що повні вимоги задоволено задоволенню, тому на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 гривень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача – ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі № 812/1626/17 - задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі № 812/1626/17 - скасувати. Позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Луганській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, землі сільськогосподарського призначення, угіддя, рілля, розташованої за межами населених пунктів на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, КОАТУУ НОМЕР_1, зона 18, квартал 002, викладену у листі від 09 червня 2017 року за № Ч-1057/0-854/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 05 травня 2017 року б/н про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, землі сільськогосподарського призначення, угіддя, рілля, розташованої за межами населених пунктів на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, КОАТУУ НОМЕР_1, зона 18, квартал 002, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на користь ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Повне судове рішення складено 28 березня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 28 березня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: А.А. Блохін

Судді: Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_4