Постанова № 73040823, 27.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року справа №812/74/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Терзі Д.А., за участю представника відповідача Матусевича Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 р. у справі № 812/74/18 (головуючий І інстанції Свергун І.О.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУНП в Луганській області), в якому з урахуванням уточнень просив: визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області в частині не зарахування ОСОБА_2 в наказі № 19 о/с від 19.01.2016 року про звільнення відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" за статтею 77 частиною 1 пунктом 7 (за власним бажанням) з 22.01.2016 року, до календарної вислуги років (22 роки 1 місяць 4 дні) на пільгових умовах час участі в АТО (4 роки); зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області обчислити вислугу років ОСОБА_2 з урахуванням Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", та внести зміни до наказу № 19 о/с від 19.01.2016 про звільнення ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" за статтею 77 частиною 1 пунктом 7 (за власним бажанням) з зарахуванням йому до вислуги років (22 роки 1 місяць 4 дні) на пільгових умовах час участі в АТО (4 роки); зобов'язати відповідача оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (а.с.6-7,26-28).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 січня 2018 року адміністративний позов було залишено без руху для усунення недоліків шляхом надання суду уточненої позовної заяви та її копій відповідно до кількості учасників справи (а.с.25).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі (а.с.5).

09 лютого 2018 року від відповідача до Луганського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, яке мотивовано тим, що відповідно до наказу ГУНП в Луганській області № 19 о/с від 19.01.2016 ОСОБА_2 був звільнений зі служби в поліції з 22.01.2016 року, витяг з наказу про звільнення та трудову книжку позивач отримав 22.01.2016, про що свідчить особисто зроблений запис позивача на першій сторінці його послужного списку, отже позивач 22.01.2016 був ознайомлений з записами про підстави звільнення та з вислугою років у календарному обчисленні на час звільнення (а.с.39-40).

19 лютого 2018 позивач до Луганського окружного адміністративного суду надав відзив на клопотання про залишення позову без розгляду, в якому зазначив, що 22.01.2016 року він був ознайомлений з записами в наказі ГУНП в Луганській області № 19 о/с від 19.01.2016. Разом з цим, не був обізнаний, що відповідач у наказі про звільнення не обрахував вислугу років у пільговому обчисленні та не роз'яснив йому право на оформлення пенсії, хоча повинен був це зробити. Відповідач про порядок застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" позивачу не роз'яснив. Позивач не заперечував звернення із заявами 16.02.2017, 12.05.2017 та 06.11.2017 з питання обрахунку вислуги років на які отримав відповіді. Проте, про порушення свого права позивач дізнався лише з судових рішень про розрахунок вислуги років у пільговому обчисленні, з якими він ознайомився на початку 2017 року (а.с.42-44).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року задоволено частково клопотання Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення без розгляду позову. Суд залишив без розгляду позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області в частині вимог про визнання протиправними дій в частині не зарахування ОСОБА_2 в наказі № 19 о/с від 19.01.2016 до календарної вислуги років на пільгових умовах часу участі в АТО (4 роки), зобов'язання обчислити вислугу років ОСОБА_2 з урахуванням Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", та внести зміни до наказу № 19 о/с від 19.01.2016 про звільнення ОСОБА_2 з зарахуванням йому до вислуги років на пільгових умовах часу участі в АТО (4 роки). У задоволенні решти клопотання відмовив (а.с.2-4).

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про залишення без розгляду позову в цій частині, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та розглянути справу по суті. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не був обізнаний, що відповідач у наказі про звільнення повинен був обраховувати вислугу років у пільговому обчисленні та роз'яснити право на оформлення пенсії. Про порушення свого права позивач дізнався лише з судових рішень про розрахунок вислуги років у пільговому обчисленні, з якими він ознайомлювався в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Також, судом першої інстанції в порушення вимог КАС України адміністративний позов не був залишений без руху з наданням позивачу строку для подання клопотання про поновлення строку звернення до суду (а.с.51-56).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Позивач у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Наказом ГУНП в Луганській області від 19.01.2016 № 19 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за статтею 77 частиною 1 пунктом 7 (за власним бажанням) з 22.01.2016, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 22 роки 01 місяць 04 дні (а.с.10).

Витяг з наказу позивач отримав 22.01.2016 року (а.с. 57).

Позивач звернувся до ГУНП в Луганській області із заявою від 16 лютого 2017 року, в якій просив надати довідку про вислугу років та внести зміни до наказу ГУНП в Луганській області від 19.01.2016 № 19 о/с, зазначивши вислугу років як у календарному, так і в пільговому обчисленні (а.с.17).

ГУНП в Луганській області листом від 10.03.2017 № 855/111/19-2017 повідомив, що для перерахунку вислуги років на пільгових умовах та внесення відповідних змін до наказу ГУНП відсутні правові підстави (а.с.18).

12 травня 2017 року позивач звернувся до Міністра внутрішніх справ України з заявою щодо надання довідки про пільгове обчислення років та внесення змін до наказу ГУНП України в Луганській області від 19.01.2016 № 19 о/с, зазначивши вислугу років, як у календарному, так і в пільговому обчисленні (а.с. 19).

Відповідач листом від 03.07.2017 № 3861/111/19/05-2017 повідомив, що для перерахунку вислуги років на пільгових умовах та внесення відповідних змін до наказу ГУНП відсутні правові підстави (а.с.20).

07 вересня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати витяг про його звільнення, довідку про проходження служби в органах внутрішніх справ, довідку про кількість місяців, коли позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції (а.с.20).

ГУНП в Луганській області листом від 29.09.2017 № 3686/111/19-2017 направив витяг з наказу ГУНП від 19.01.2016 № 19 о/с, довідку про проходження служби в ОВС і НП України, довідку про безпосередню участь в АТО (а.с.21).

03 листопада 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій наполягав додатково зарахувати до вислуги років на пільгових умовах час участі в антитерористичній операції, додавши 02 роки 08 місяців 10 днів, та внести відповідні зміни до наказу ГУНП в Луганській області від 19.01.2016 № 19 о/с. Також просив оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду України для призначення йому пенсії за вислугу років (а.с.22).

Відповідач листом від 28.11.2017 № 4446/111/19-2017 повідомив, що у позивача відсутня календарна вислуга років для призначення пенсії по лінії МВС, визначена Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у ГУНП в Луганській області відсутні правові підстави для перерахунку вислуги років на пільгових умовах і внесення відповідних змін до наказу ГУНП від 19.01.2016 № 19 о/с та оформлення матеріалів для призначення пенсії за вислугу років по лінії МВС (а.с.23).

Позивач звернувся з позовною заявою до суду 02 січня 2018 року.

Залишаючи частину позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом місячного строку звернення до адміністративного суду з вимогами, що стосуються проходження публічної служи, і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

За частиною 1, 2, 4, 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час прийняття ухвали, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що в даному випадку спірне питання не стосується прийняття позивача на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Предметом оскарження у даній справі є питання щодо обчислення вислуги років позивача з зарахуванням йому до вислуги років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції та внесення відповідних змін до наказу.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню строк, визначений частиною 2 статті 122 КАС України, а саме шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач отримав наказ ГУНП в Луганській області від 19.01.2016 № 19 о/с з зазначенням вислуги років на день звільнення у календарному обчисленні 22 роки 01 місяць 04 дні, 22.01.2016 року. Позивач не був обізнаний про необхідність зарахування до вислуги років часу участі в АТО, що не спростовувалось відповідачем.

Позивач звертався до відповідача з заявами 16.02.2017 року та 12.05.2017 року з питання обрахунку вислуги років та надання довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, та отримав відмову на вказані звернення.

Матеріали справи свідчать, що довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України позивачем було отримано листом відповідача від 29.09.2017 № 3686/111/19-2017.

Після отримання довідки позивач 03 листопада 2017 року звернувся із заявою до ГУНП в Луганській області з проханням зарахувати до вислуги років на пільгових умовах час участі в АТО додавши 02 роки 08 місяців 10 днів, та внести відповідні зміни до наказу від 25.07.2016 № 482 о/с.

28 листопада 2017 року ГУНП в Луганській області було надано відповідь, якою зазначено про відсутність правових підстав для внесення змін до наказу, оскільки у позивача відсутня календарна вислуга років.

З огляду на предмет позову, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини є триваючими в часі, до Луганського окружного адміністративного суду позивач звернувся 02 січня 2018 року, тобто в межах шестимісячного строку, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.

Отже, позивачем визначений ст.122 КАС України строк звернення до суду не пропущено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було з'ясовано обставини порушення відповідачем прав позивача, для з'ясування питання застосування строків звернення до суду, що передбачені статтею 122 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для залишення без розгляду позовних вимог в частині визнання протиправними дій в частині не зарахування ОСОБА_2 в наказі № 19 о/с від 19.01.2016 до календарної вислуги років на пільгових умовах часу участі в АТО (4 роки), зобов'язання обчислити вислугу років ОСОБА_2 з урахуванням Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", та внести зміни до наказу № 19 о/с від 19.01.2016 про звільнення ОСОБА_2 з зарахуванням йому до вислуги років на пільгових умовах часу участі в АТО (4 роки).

Зазначене зумовлює необхідність скасування ухвали.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 р. у справі № 812/74/18- задовольнити частково.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 р. у справі № 812/74/18 - скасувати.

Справу направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Повне судове рішення складено та підписано 27 березня 2018 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: А.В. Гайдар

Л.В. Ястребова