Постанова № 73040751, 28.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 березня 2018 рокусправа № 804/3940/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Щербака А.А.

судді: Малиш Н.І. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017р. (головуючий суддя Павловський Д.П., судді Врона О.В., Ільков В.В., м. Дніпро) у справі за позовом ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017р. позов задоволено частково.

Суд вирішив визнати протиправним рішення Антимонопольного комітету України, яке міститься у листі від 02.06.17 року № 128 - 17/02 - 6034 щодо не задоволення вимог скарги ОСОБА_1 від 26.04.2017 року, та зобов'язати Антимонопольний комітет України розглянути лист ОСОБА_1 від 02.06.17 року № 128 - 17/02 – 6034 об'єктивно, всебічно, по суті, прийняти відповідні заходи та надати обгрунтовану відповідь, згідно вимог чинного законодавства України.

В частині позовних вимог про стягнення з Антимонопольного комітету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн. + 20,00 грн. за кожен наступний день, починаючи із 21.06.2017 р., тобто, дати даної позовної заяви, і до винесення судового рішення у справі, або до усунення Антимонопольним комітетом України порушень законодавства, якщо це буде раніше та винесення Окремої ухвали і направлення її Адміністрації Президента України, ОСОБА_2 України та Кабінету Міністрів України для притягнення до відповідальності винних співробітників Антимонопольного комітету України – відмовити.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було належним чином сповіщено відповідача про дату, час, місце розгляду справи. Також зазначено, що судом першої інстанції не було враховано те, що питання щодо єднання (технічного доступу) до газових мереж, щодо Ліцензійних умов суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на енергетичних ринках, щодо якості послуг відносяться до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції, що питання про вжиття заходів щодо відновлення газопостачання квартири позивача відноситься до компетенції Комітету.

Також зазначено, що позивачем не було надано жодних документів, на підставі яких можна зробити висновки щодо наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях ПАТ «Дніпрогаз», а суд першої інстанції повинен був керуватись не лише Законом України «Про звернення громадян» а й Законом України «Поло антимонопольний комітет України» та Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав.

Позивач не з'явився, про дату, місце розгляду апеляційної скарги повідомлений.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом першої інстанції, 26.04.2017 року за вхідним від 04.05.2017 № 14-01/547, ОСОБА_1 звернувся до Антимонопольного комітету України із скаргою щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Публічного акціонерного товариства «Дміпрогаз», що полягає у неправомірному відключенні квартири від газопостачання, у порушені процедури складання актів про порушення та безпідставному нарахуванні плати за спожитий природний газ, в межах компетенції.

Листом від 02.06.2017 № 128 - 17/02 – 6034 «Про розгляд звернення», Антимонопольний комітет України повідомив позивачу, що Дніпропетровське обласне територіальне відділенням Антимонопольного комітету України здійснювало розгляд його попередніх аналогічних за змістом звернень та повідомляло, що Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» надало документи, які засвідчують виїзд робочої групи до житлового будинку позивача з метою відновлення газопостачання, а також акт, складений представниками Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», завірений підписами незацікавлених осіб, та печаткою балансоутримувача, яким було зафіксовано відсутність вільного доступу до квартири ОСОБА_1 з метою проведення огляду встановленого газового обладнання та проведення опресування газопроводу, що унеможливлює пуск газу у систему.

Також, у листі відповідач зазначив, що встановлення достовірності наданого Публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз» акту, а також контроль за дотриманням Правил безпеки систем газопостачання не відноситься до компетенції органів Антимонопольного комітету України, крім того, Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України пропонувало позивачу надати, зокрема, копію договору на постачання природного газу укладеного між ним та Публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз». Відсутність документів, які б підтверджували факти та обставини, зазначені у зверненнях не дають можливості органам Комітету зробити відповідні висновки щодо наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», тобто, при розгляді звернень, Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України діяло в межах компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Щодо нарахування заборгованості за послуги газопостачання відповідач у листі зазначив, що згідно зі статтею 17 Закону України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг”, до функцій та повноважень НКРЕКП належать, зокрема: контроль за додержанням ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов; захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та врегулювання спорів, надання роз'яснень з питань застосування нормативно-правових актів Регулятора; участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг. Тому, з метою врегулювання питань, пов'язаних з неправомірним нарахуванням плати за послуги з газопостачання, позивач може звернутися до НКРЕКП або до суду (а.с. 35).

Разом з тим, відповідачем зазначено, що, у разі наявності у ОСОБА_1 документів, що можуть свідчити про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях ПАТ «Дніпрогаз», він може звернутися до органів Антимонопольного комітету України із заявою, яка має відповідати вимогам викладеним у пункті 18 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р (із змінами) (а.с. 35).

Не погодившись з зазначеною відповіддю, позивач звернувся до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції в межах задоволених позовних вимог зазначив, що позивач звертався до Антимонопольного комітету України зі скаргою, яка містила всі необхідні вимоги, передбачені частиною 7 статті 5 Закону України «Про звернення громадян», не була анонімною, тому, суд не вбачає підстав щодо не вжиття відповідних заходів, з метою прийняття відповідного рішення та захисту прав позивача, який вже досить тривалий час перебуває у квартирі, в якій відсутнє газопостачання.

За висновками суду першої інстанції, відповідачем протиправно не було надано обґрунтованої відповіді та не вжито всіх передбачених законом заходів, отже, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Антимонопольний комітет України розглянути лист ОСОБА_1 від 02.06.17 року № 128 - 17/02 – 6034 об'єктивно, всебічно, по суті, прийняти відповідні заходи та надати обґрунтовану відповідь, згідно вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною 1 статті 3 вказаного Закону визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

У статті 8 Закону України «Про звернення громадян» міститься вичерпний перелік випадків коли звернення не розглядається, а саме звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про звернення громадян», скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Згідно із статтею 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

Судом першої інстанції зроблено вірні висновки, що відповідачем протиправно не було надано обґрунтованої відповіді та не вжито всіх передбачених законом заходів.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують, оскільки судом першої інстанції вірно було зазначено, що ОСОБА_1 звертався до Антимонопольного комітету України на підставі Закону України «Про звернення громадян», тому, відповідач, надаючи відповідь на скаргу повинен був керуватись положеннями саме вказаного Закону.

Вірно судом першої інстанції було враховано і те, що позивач звертався до Антимонопольного комітету України зі скаргою, яка містила всі необхідні вимоги, передбачені частиною 7 статті 5 Закону України «Про звернення громадян», та яка не була анонімною, тому, відсутні підстави щодо не вжиття відповідних заходів, з метою прийняття відповідного рішення та захисту прав позивача, який вже досить тривалий час перебуває у квартирі, в якій відсутнє газопостачання.

Доводи апеляційної скарги стосовно неповідомлення судом першої інстанції відповідача про дату, час, місце судового засідання, колегія суддів вважає помилковими, оскільки матеріали справи містять телефонограму, якою відповідач повідомлявся про дату судового засідання за номером телефону, якій міститься на бланку Антимонопольного комітету України (а.с.32).

Таким чином, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 28 березня 2018року.

Головуючий суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник