Постанова № 7304061, 24.02.2009, Святошинський районний суд міста Києва

Справа №2а-17-1/09

2а-84-1/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2009 року

Святошинський районний суд м. Києва

у складі головуючого Миколаєць І.Ю.

при секретарі Співакову І.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу

за позовом ДПІ у Святошинському районі м. Києва до товариства з обмеженою

відповідальністю „Сталкер-К", ОСОБА_2, Святошинської

районної в м. Києві державної адміністрації про визнання недійсними установчих,

реєстраційних документів та свідоцтва платника податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсними установчих, реєстраційних документів ТОВ „Сталкер-К" та свідоцтва платника податку на додану вартість, мотивуючи позов тим, що за результатами перевірки обставин реєстрації відповідача Управлінням Служби Безпеки України в м. Києві було встановлено, що ТОВ „Сталкер-К" було зареєстровано з порушенням норм діючого законодавства. Волевиявлення займатися господарською діяльністю відповідач ОСОБА_2 не мав, у всіх державних установах дане товариство не реєстрував, звітні документи товариства не підписував, звітності до податкових органів не складав та не подавав, ніяких дій по здійсненню підприємницької діяльності не вчиняв та нікого на це не уповноважував.

Позивач вказує, що статут ТОВ „Сталкер-К" не відповідає вимогам законодавства України, оскільки відповідач насправді не є власником товариства, зареєстрував підприємство за грошову винагороду, управління товариством безпосередньо або через уповноважені органи не здійснював, юридична та фактична адреса підприємства йому не відома, невстановлені особи поза його волевиявленням, користуючись його прізвищем та реквізитами товариства проводили протиправну підприємницьку діяльність.

На підставі викладеного просить визнати недійсними установчі, реєстраційні документи ТОВ „Сталкер-К" та свідоцтво платника податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення по суті позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з"явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ТОВ „Сталкер-К" у судове засідання не заявився, про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем знаходження, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації у судове засідання не заявився, справу просить розглядати за відсутністю свого

представника.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України., правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних правда обов'язків.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Стаття 87 ЦК України визначає, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками);

Згідно ч.1 ст. 88 ЦК України у статуті вказується найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреса, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього.

Частина 1 ст. 92 ЦК України вказує, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ст. 93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Стаття 57 ГК України, визначає, що установчими документами суб'єктами господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут суб'єкта господарювання.

Згідно ч.3 ст. 62 ГК України, підприємство, якщо законом не встановлено інше діє на основі статуту.

Стаття 65 ГК України, визначає - управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважений ним орган відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

У судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 075727 сер.А00 від 20.03.2007 р., що видана державним реєстратором виданого за місцем проведення такої реєстрації у Святошинській районній у м. Києві державній адміністрації, зареєстровано ТОВ „Сталкер-К", місцезнаходження: м. Київ, вул. Булгакова, 6 ідентифікаційний код суб"єкта підприємницької діяльності в ЄДРПОУ 34999012. Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків, підприємство з 22.03.2007 р. взято на податковий облік в ДПІ Святошинського району м. Києва. 06.04.2007 р. підприємству було видане свідоцтво №100033810 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва ТОВ „Сталкер-К" за адресою своєї реєстрації не знаходиться.

Як свідчать надані ОСОБА_2 пояснення, що були у нього відібрані співробітником управління Департаменту фінансових розслідувань Комітету державного контроля Республіки Білорусь він разом із своєю знайомою під час відвідування м. Києва погодився за винагороду підписати документи у тому числі завірити їх нотаріально щодо відкриття підприємства без мети здійснення господарської діяльності і подальша доля цього підприємства йому

не відома.

Протягом діяльності вказаного підприємства гр. ОСОБА_2 не було підписано жодної податкової декларації, банківські рахунки він не відкривав, первинних бухгалтерських документів, договорів, актів виконаних робіт не підписував, внесків в статутний фонд ТОВ „Сталкер-К", особистого майна чи коштів не здійснював, свідоцтва платника ПДВ та печатку підприємства не отримував.

Вищенаведене свідчить про те, що гр. ОСОБА_2 не мав на меті здійснення будь-якої господарської діяльності і не має ніякого відношення до ТОВ „Сталкер-К".

Таким чином, можна стверджувати, що установчі документи ТОВ „Сталкер-К" є такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки містять неправдиві відомості щодо засновника підприємства і місцезнаходження підприємства.

Фактично підприємницька діяльність ТОВ „Сталкер-К" проводилась невідомими особами, статут містить недостовірні дані щодо засновника і місцезнаходження підприємства чим створені умови для здійснення іншими фізичними особами діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків, а тому установчі документи не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Оцінивши всі докази в їх сукупності суд вважає, що позивач довів свої позовні вимоги і позов підлягає задоволенню, так як реєстрація та діяльність ТОВ „Сталкер-К" здійснювалась невідомими особами, які діяли з використанням документів відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 80, 87, 88, 93, 92 Цивільного кодексу України, ст. ст. 56, 57 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 17, 69, 71, 160 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним статут товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер-2" (код ЄДРПОУ 34999012) з моменту його державної реєстрації, тобто з 20.03.2007 року.

Визнати недійсним свідоцтво про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Стакер-2"( код ЄДРПОУ 34999012).

Визнати свідоцтво № 100033810 про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю „Стакер-2" ( код ЄДРПОУ 34999012) недійсним з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість..

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.