Ухвала суду № 73039132, 28.03.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/11861/17

провадження №2-п/243/18/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю

секретаря судового засідання Мирошниченко А.О.

представника заявника адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 м. Слов’янська заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 18.12.2012 року по цивільній справі №2/0521/3123/12, провадження №0521/11086/12 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк” в особі філії ПАТ “ПУМБ” в м. Донецьк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року до суду звернувся ОСОБА_2 з заявою про перегляд заочного рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 18.12.2012 року по цивільній справі №2/0521/3123/12, провадження №0521/11086/12 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк” в особі філії ПАТ “ПУМБ” в м. Донецьк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, обґрунтувавши свої вимоги тим, що, у провадженні Калінінського районного суду м. Горлівки знаходилась цивільна справа 2/0521/3123/12 за позовом ПАТ «Перший Український ОСОБА_3 банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. 18 грудня 2012 року по зазначеній цивільній справі було прийнято заочне рішення про яке ОСОБА_4 дізнався 17 листопада 2017 року, відповідно до данного рішення було вирішено стягнути заборгованість перед банком. Дане цивільне провадження відновлено Слов’янським міськрайонним судом Донецької області 19.02.2018 року справа 2-в/243/5/2018 унікальний номер 243/11861/17. Приймаючи заочне рішення, Калінінський районний суд м. Горлівка виходив з того, що відповідач був належним чином повідомлений про день та час судового розгляду справи, однак до судового засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив. Однак ні відповідач ОСОБА_4, ні його представник, судових повісток про призначення справи на 18.12.2012 року не отримували. Крім того, вважає, що рішення суду постановлено на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими,зокрема виходячи із вищенаведеного:

-суд в своєму рішення посилається на договір №А-037/1-14/31 від 07.08.2008 року не вказую відповідно до якого пункту договору позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики;

-суд в рішення постійно зазначає, не кредитні правовідносини, а відносини позикодавця та позичальника, а це на нашу думку є зовсім різні правовідносини в розумінні Цивільного кодексу;

-суд посилаючись на договір №А-037/1-14/31 від 07.08.2008 року вказує кінцевий строк 06.08.2015 року, але виносить рішення 18.12.2012 року з’ясування суттєвих обставин по справі;

-суд не з’ясував, а може відповідач до кінця дії договору зможе повністю все виплатити таким чином позбавляє права відповідача окрім іншого, повернути кредит у визначені даним договором терміни, а отже борг повинен бути сплачений, як сам суд зазначає до 06.08.2015 року;

Тому вважає обґрунтування позивачем своєї вимоги є хибним, оскільки боржник приступив до виконання зобов’язання, а також строк виконання зобов’язання (06.08.2015 р.) не настав, тому не можна стверджувати про невиконання зобов’язання.

Крім того, під час винесення заочного рішення в частині стягнення матеріальних збитків на користь позивача суд не дослідив обставини, які за законом (ст. 511 та ч. 2 ст. 985 ЦК України) мають бути підтверджені певними засобами доказування та не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Таким чином, стягнувши на користь позивача матеріальні збитки, суд вирішив питання на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, рішення суду постановлено на підставі неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, що підтверджується наступним. У описовій та мотивувальній частинах рішення суд вказує, що загальна сума заборгованості відповідача станом на 21.05.2012 року становить 27 095,99 доларів США та еквівалент 489,40 доларів США і не вказує еквівалент за офіційним курсом НБУ. При цьому судом не вказано не тільки еквівалент, а і дату станом на яку враховано курс валют НБУ, безпосередньо співвідношення курсу валют, не обґрунтовано, чому при розрахунку суми боргу враховувалася дата 21.05.2012 року. Таким чином судом при постановленні рішення мало бути враховано, що кінцевим днем платежу за кредитом є 06.08.2015 pік, та гривневим еквівалентом іноземної валюти, має бути визначена сума за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, а не розмір боргу в доларах США станом на 21.05.2012 року та без гривневого еквіваленту даної суми станом не відомо на яку дату, чого не було зроблено, тим самим і порушено ст.533 ЦК України. В судовому засіданні не було встановлено, що з метою виконання кредитного договору №А-03/1-14/31 від 07.08.2008 р. між сторонами - позивачем та відповідачем додатково було укладено договір застави автомобіля «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль знаходився в користуванні та розпорядженні відповідача таке звернення не можливе раніше ніж наступить строк виконання зобов’язання - в даному випадку - 06.08.2015 року.

У зв’язку з вищезазначеним просить суд скасувати заочне рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 18.12.2012 року по цивільній справі №2/0521/3123/12, провадження №0521/11086/12 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк” в особі філії ПАТ “ПУМБ” в м. Донецьк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та призначити справу до розгляду у загальному порядку.

Представник відповідача – заявника адвокат ОСОБА_1, що діє на підставі договору про надання правової допомоги від 17.11.2017 року (а.с.5) та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4123 від 16.11.2011 року (а.с.6) в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив заяву задовольнити.

В судове засідання інші сторони не з’явились, про час, дату та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином, їх не явка не є перешкодою у вирішенні питання про перегляд заочного рішення.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 18.12.2012 року по цивільній справі №2/0521/3123/12, провадження №0521/11086/12 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк” в особі філії ПАТ “ПУМБ” в м. Донецьк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “Перший Український ОСОБА_3” заборгованість за кредитним договором у розмірі 27095 доларів США 99 центів та еквівалент 489 доларів США 40 центів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “Перший Український ОСОБА_3” судовий збір у сумі 2204 грн. 76 коп.(а.с.40).

Дане рішення набрало законної сили та було видано виконавчий лист (а.с.41).

Ухвалою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 19.02.2018 року заява ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 про відновлення втраченого судового провадження по зазначеній справі – задоволено. Провадження відновлено в частині заочного рішенням.

Вирішуючи питання про наявність підстав щодо скасування заочного рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Крім того, у відповідність до ч.4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін “строк на оскарження рішення”, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76, 77 ЦПК України, визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання та ст. 81 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до абзацу 3 описової частини рішення суду від 18.12.2012 року зазначено: “Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, але до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.”

В той же час, суд вважає, що заявник та його представник не навели достатніх та обґрунтованих доказів про їх неналежне повідомлення про дату, час та місце судового засідання при розгляді цивільної справи 18.12.2012 року Калінінським районним судом м. Горлівки, інших будь-яких доказів, які б впливали на висновки суду, представником позивача в судовому засіданні наведено не було.

Також, суд вважає, що посилання відповідача, що заочне рішення суду постановлено на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими в обґрунтуванні заяви про перегляд заочного рішення є непогодженням з винесеним рішенням по суті та обґрунтуванням апеляційної скарги.

У зв’язку з вищевикладеним, суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку – відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 287 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 18.12.2012 року по цивільній справі №2/0521/3123/12, провадження №0521/11086/12 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк” в особі філії ПАТ “ПУМБ” в м. Донецьк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити, у зв’язку з відсутністю підстав.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_5