Постанова № 73032743, 21.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2018 р. Справа№ 925/797/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Вдовиченко Ю.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Луговий О.С. - представник за довіреністю;

від третьої особи 1: Луговий О.С. - представник за довіреністю;

від третьої особи 2: Галіцька І.Є. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 р.

у справі № 925/797/17 (головуючий суддя - Довгань К.І., судді - Дорошенко М.В., Потапенко В.В.)

за позовом Позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси»

до Черкаської міської ради

третя особа 1 без самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради

третя особа 2: ТОВ "Лесор"

про визнання недійсним свідоцтва про право власності,

В С Т А Н О В И В:

Позашкільний навчальний заклад "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.11.2015 р. індексний номер 46831475.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.08.2017 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.08.2017 р., з урахуванням ухвали Господарського суду Черкаської області від 18.10.2017 р., було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог ТОВ «Лесор».

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 р. у задоволенні позову Позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси» відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Позашкільний навчальний заклад "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмінність форми оскаржуваного свідоцтва від форми свідоцтва, на заміну якого воно було видане, не перетворює його на нове свідоцтво, як вважає місцевий господарський суд. Також, апелянт зазначив, що свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 03.04.2007 р. серія ЯЯЯ № 596337 не визнано недійсним. Крім того, апелянт вказав, що місцевим господарським судом неодноразово безпідставно відмовлялось в задоволенні мотивованих заяв позивача про відвід судді Довганя К.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 р. апеляційну скаргу Позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 р. у справі № 925/797/17 було прийнято до провадження у складі колегії суддів Коротун О.М. - головуючий суддя, судді Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М. та призначено до розгляду на 18.12.2017 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 розгляд апеляційної скарги у даній справі було відкладено на 17.01.2018 р.

11.01.2018 р. через канцелярію суду надійшла заява апелянта про відвід суддів Коротун О.М. та Майданевича А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 року заяву Позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси» про відвід суддів Коротун О.М. та Майданевича А.Г. у справі № 925/797/17 - задоволено.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 17.01.2018 року, справу № 925/797/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 року апеляційну скаргу Позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча) судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М. А. та призначено до розгляду на 20.02.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 року в розгляді справи було оголошено перерву до 21.03.2018 р.

Представник позивача у судовому засіданні 21.03.2018 р. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представники відповідача та третіх осіб у судовому засіданні 21.03.2018 р. заперечили проти апеляційної скарги, просили її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 13.01.2004 р. рішенням виконкому Черкаської міської Ради № 16 було зареєстровано Статут комунального позашкільного навчального закладу м. Черкаси "Центр дитячої та юнацької творчості", затверджений наказом управління освіти від 20.09.2002 р. № 174. В ньому вказано, що Центр дитячої та юнацької творчості є правонаступником Державного позашкільного навчально-виховного закладу "Черкаський Центр дитячої та юнацької творчості", засновником Центру є Черкаська міська рада, уповноваженим органом є управління освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради. Центр дитячої та юнацької творчості є юридичною особою і належить до комунальної власності міста, має самостійний баланс. У складі Центру творчості як структурний підрозділ у Статуті був названий Кінотеатр "Салют". В Статуті також вказано, що майно Центру творчості складають основні фонди (приміщення, обладнання тощо), виділені засновником, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі закладу. Майно належить йому на правах, визначених законодавством України.

10.12.2004 р. був зареєстрований Статут комунального позашкільного навчального закладу м. Черкаси "Центр дитячої та юнацької творчості", а 26.03.2005 - Статут позашкільного навчального закладу м. Черкаси "Центр дитячої та юнацької творчості", в яких у складі Центру творчості як структурний підрозділ був названий Кінотеатр "Салют".

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 306 від 20.03.2007 р. "Про оформлення права власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради" дозволено оформити право власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради на нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться в оперативному управлінні позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси", а саме будівлю кінотеатру літ. А-2, а, а1.

03.04.2007 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно, в якому вказано, що будівля кінотеатру літ. літ. А-2, а, а1, що по вул. Хрещатик, 170 в м. Черкаси знаходиться у власності територіальної громади міста в особі Черкаської міської ради та перебуває в оперативному управлінні позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси" та зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.04.2007 р.

В преамбулі рішення Черкаського міськвиконкому № 306 від 20.03.2007 вказано, що воно прийняте відповідно до пред'явлених матеріалів на право власності, зокрема рішення Черкаської міської ради від 26.06.2003 р. № 3-531 "Про перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління". Вказаним рішенням Черкаської міської ради від 26.06.2003 р. № 3-531 було затверджено перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління, в новій редакції згідно з додатками 1, 2. В пункті 3.2. додатку 1 до рішення № 3-531 вказана будівля та майно кінотеатру "Салют" по вул. Хрещатик, 170 та зазначене Управління освіти міськвиконкому як орган, якому передано цю будівлю в оперативне управління.

Рішення Черкаської міської ради про передачу будівлі кінотеатру "Салют" по вул. Хрещатик, 170 в оперативне управління позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості" не приймалося.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 686 від 03.06.2008 р. "Про внесення змін до рішення міськвиконкому від 20.03.2007 р. № 306 "Про оформлення права власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради" внесено зміни до п. 1 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 20.03.2007 р. № 306 виключивши слова: "що знаходяться в оперативному управлінні позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси".

Вказані обставини, зокрема, встановлені в ході розгляду Господарським судом Черкаської області справи № 925/695/16 за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави до виконавчого комітету Черкаської міської ради (перший відповідач), до Черкаської міської ради (другий відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Позашкільний навчальний заклад "Центр дитячої та юнацької творчості" та Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінолюкс", про визнання незаконними та скасування рішення № 686 від 03.06.2008 р. та п.п. 47 п.1 рішення № 3-506 від 29.12.2011 р.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.03.2017 р., яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 р., у позові відмовлено повністю.

В матеріалах справи міститься свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.11.2015 р. індексний № 46831475 на об'єкт нерухомості - будівлю кінотеатру № А-2, а, а1, загальною площею 1654,6 кв.м., розташовану за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 170, згідно якого власником об'єкту є Черкаська міська рада.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проведення Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області наприкінці 2015 року планової ревізії фінансово-господарської діяльності позивача стало відомо про існування у відповідача Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.11.2015 р. індексний № 46831475, виданого, за твердженням позивача, на заміну втраченому Свідоцтву про право власності, серії ЯЯЯ № 596337 від 03.04.2007, тоді як оригінал вказаного Свідоцтва не втрачено, оскільки він знаходиться у позивача.

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

В преамбулі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вказано, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з положень частини 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

В абаці 15 частині 1 ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватись і розпоряджатись на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Приписами ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад: в пунктах 30, 31 цієї статті вказано, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності тощо; прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до статуту позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси», затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 19.07.2007 р. № 2-914, позивач є комунальним комплексним позашкільним навчально-виховним закладом, заснованим на комунальній власності міста, розміщений за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 33. Він є правонаступником Державного позашкільного навчально-виховного закладу "Черкаський Центр дитячої та юнацької творчості", засновником якого є Черкаська міська рада. В пункті 7.1. Статуту вказано, що майно позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси» складають основні фонди (приміщення, обладнання тощо), виділені засновником, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі закладу.

Із матеріалів справи також вбачається, що рішенням Черкаської міської ради від 26.06.2003 р. № 3-531 було затверджено перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів. В пункті 3.3. додатку 1 до названого рішення вказана спірна будівля та майно кінотеатру "Салют", яке передано в оперативне управління освіти міськвиконкому.

У подальшому рішенням Черкаської міської ради № 2-684 від 14.06.2007 р. "Про внесення змін та доповнень до рішення Черкаської міської ради від 26.06.2003 р. № 3-531 "Про перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління" будівлю кінотеатру "Салют" було передано в оперативне управління Управлінню власністю міста. Вказані рішення Черкаської міської ради не скасовані та не визнані недійсними в установленому законом порядку.

Рішення Черкаської міської ради про передачу будівлі кінотеатру "Салют" по вул. Хрещатик, 170 в оперативне управління позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості" не приймалося.

Отже, будівля кінотеатру "Салют" знаходилася в оперативному управлінні Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, який є правонаступником ліквідованого Управління власністю міста.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 686 від 03.06.2008 р. "Про внесення змін до рішення міськвиконкому від 20.03.2007 № 306 "Про оформлення права власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради" внесено зміни до п. 1 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 20.03.2007 р. № 306, де виключено слова "що знаходяться в оперативному управлінні позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси".

Колегія суддів зазначає, що текст рішення міськвиконкому від 20.03.2007 р. № 306, із змінами, внесеними рішенням міськвиконкому № 686 від 03.06.2008 р., відповідає змісту рішення Черкаської міської ради від 26.06.2003 р. № 3-531 "Про перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління", на яке є посилання у преамбулі рішення № 306, оскільки в додатку до рішення № 3-531 було зазначено, що Управлінню освіти міськвиконкому передано в оперативне управління будівлю та майно кінотеатру "Салют", а не позашкільному навчальному закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси".

Таким чином, прийняті рішення Черкаської міської ради відповідають повноваженням, передбаченим у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" та не суперечить положенням Статуту позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси».

Частиною 2 статті 39 Закону України "Про освіту" визначено, що порядок надання позашкільним навчальним закладам спортивних об'єктів, культурних, оздоровчих та інших закладів визначається місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Аналогічні положення викладені і в частині 1 статті 27 Закону України "Про позашкільну освіту".

Отже, засновником (Черкаською міською радою) позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси» приміщення будівлі кінотеатру не виділялося в оперативне управління. Знаходження будівлі кінотеатру "Салют" на балансі позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси» не може свідчити про знаходження цієї будівлі в оперативному управлінні позивача, оскільки останнє визначається не балансом, а рішенням засновника позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси». Наявність свідоцтва про право власності від 03.04.2007 р., в якому вказано, що будівля кінотеатру знаходиться в оперативному управлінні позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси», не може змінювати волю засновника Черкаської міської ради - власника майна, який такого рішення не приймав та будівлю кінотеатру в оперативне управління Центру творчості не передавав.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що будівля кінотеатру "Салют" по вул. Хрещатик, 170 є власністю територіальної громади м. Черкаси відповідно до названих вище рішень відповідача і ніколи в оперативне управління позивачу не передавалась.

Зазначене, зокрема, встановлено в рішенні Господарського суду Черкаської області від 24.03.2017 р., яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 р., у справі № 925/695/16 за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави до виконавчого комітету Черкаської міської ради (перший відповідач), до Черкаської міської ради (другий відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Позашкільний навчальний заклад "Центр дитячої та юнацької творчості" та Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінолюкс", про визнання незаконними та скасування рішення № 686 від 03.06.2008 та п.п. 47 п.1 рішення № 3-506 від 29.12.2011 р.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання позивача на порушення при оформлені спірного свідоцтва Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та те, що спірне свідоцтво є дублікатом, колегія суддів вважає безпідставним, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 48 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. №868, яка була чинна на момент видачі спірного свідоцтва, для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, реєстрація якого проведена до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, у зв'язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку заявник подає органові державної реєстрації прав:

1) завірену в установленому порядку органом, що видавав документ, копію примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа;

2) оголошення про втрату документа у регіональних друкованих засобах масової інформації за місцем розташування нерухомого майна, в якому повинні бути зазначені назва документа, його номер і дата видачі, на чиє ім'я виданий, яким органом (крім випадків пошкодження чи зіпсування документа).

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор органу державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію права власності з видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа. У свідоцтві зазначається серія, номер, назва, дата видачі та суб'єкт, який здійснив видачу втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа.

Як вбачається з матеріалів справи, у газеті «Нова доба» № 82-83 (1697) від 15.10.2015 р. було оголошено про втрату свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія ЯЯЯ № 596337), видане Виконавчим комітетом Черкаської міської ради 03.04.2007 р. на будівлю кінотеатру по вул. Хрещатик, 170, власник - Територіальна громада міста.

Отже, відповідачем були вчинені всі передбачені Порядком дії для видачі свідоцтва на право власності на нерухоме майно.

Крім того, колегія суддів зазначає, що дублікат документа повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа, тобто видача дубліката документа полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 46831475 від 03.11.2015 р., видане Черкаським міським управлінням юстиції Черкаської області, не є дублікатом свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 596337 від 03.04.2007 р., оскільки вказані документи відрізняються по змісту та інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 46831475 від 03.11.2015 р. відповідає прийнятим рішенням Черкаської міської ради, як власником майна.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Водночас статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, правовою підставою для звернення до суду позивач вважав порушення його законного права та інтересу у зв'язку з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 46831475 від 03.11.2015р.

Видача свідоцтва про право власності передбачена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. №868 (в редакції видачі спірного свідоцтва), що визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, у пункті 24 якого встановлено, що у випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно .

Пунктом 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

З аналізу вказаних норм вбачається, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Як вже зазначалось вище, жодне з рішень Черкаської міської ради та її виконавчого комітету, що стали підставами для видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності та реєстрації речових прав на нерухоме майно, не скасоване та є чинними.

При зверненні з даним позовом до суду про визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке лише видається при оформлені права та не є правочином, позивач не зазначив норму закону, що передбачає захист цивільних прав та інтересів вказаним способом.

Стосовно твердження апелянта про те, що місцевим господарським судом неодноразово безпідставно відмовлялось в задоволенні заяв позивача про відвід судді Довганя К.І., колегія суддів зазначає наступне.

Обставинами для відводу судді Довганя К.І. позивач вказав на те, що суддею Довганем К.І. була розглянута справа № 925/965/16, предметом якої було майнове право на той самий об'єкт нерухомості - будівлю кінотеатру, право власності на який засвідчує оскаржуване в цій справі свідоцтво про право власності та дружина судді Довганя К.І. - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. посвідчувала договір купівлі-продажу від 15.08.2013 р. № 1962 нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 170, за якою знаходиться будівля кінотеатру, свідоцтво про право власності на яку є предметом спору.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява №7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено наступне. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26.10.1984 у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, №86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява №65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Відповідно до ст. 20 ГПК України в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 сказано: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.11.2015 р., а саме будівлю кінотеатру А-2, а, а' загальною площею 1654,6 кв.м., яка розташована за адресою м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 170.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи Технічного паспорта на будівлю за адресою м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 170 та витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Довгань О.Я. було посвідчено договір купівлі-продажу № 1962 від 15.03.2013 р. нежитлового приміщення кінозалу літ. А'-2, а {2}, загальною площею 364,2 кв.м.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що нежитлове приміщення, що було предметом договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Довгань О.Я., не є частиною приміщення, право власності на яке оформлено за спірним свідоцтвом. Договір купівлі-продажу № 1962 від 15.03.2013 р. нежитлового приміщення кінозалу літ. А'-2, а {2}, загальною площею 364,2 кв.м., не переглядається судом у даній справі.

Тому, нотаріус Довгаль О.Я. не вчиняла реєстраційних дій щодо нерухомого майна - будівлі кінотеатру А-2, а, а' загальною площею 1654,6 кв.м., яке розташовано за адресою м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 170.

До того ж, предметом даної справи є визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.11.2015 р., а не оскарження договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 1962 від 15.03.2013 р.

Отже, позивачем не доведено наявності приватного інтересу нотаріуса Довгаль О.Я. стосовно спірного майна та відповідно упередженості судді при розгляді даної справи.

Також, колегія суддів зазначає, що участь судді Довганя К.І. в розгляді іншої справи з тими ж самими сторонами, що і у даній справі, не є обставиною, яка свідчить про упередженість судді Довганя К.І. по відношенню до позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси при розгляді даної справи.

Враховуючи викладене, суд не вбачає наявність обставин, які б свідчили про упередженість судді Довганя К.І. у розгляді справи № 925/797/17, а тому судом першої інстанції було правомірно відхилено заяви позивача про відвід судді Довганя К.І.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 року у справі № 925/797/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості м. Черкаси" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 року у справі № 925/797/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 року у справі № 925/797/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).

4. Матеріали справи № 925/797/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 27.03.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко