Постанова № 73032733, 20.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р. Справа№ 910/17586/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Самборський В.М. - представник за довіреністю від 30.01.2018 р. № 359;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 р.

у справі № 910/17586/17

(суддя Мудрий С. М., м. Київ, повний текст складено - 12.12.2017 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про зобов'язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що нормами Цивільного кодексу України визначено обов'язок первісного кредитора передавати новому кредитору документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. Крім того, апелянт зазначив, що права позивача по відношенню до ТОВ «Карінда» наразі не може бути реалізовано фактично, оскільки для з'явлення своїх вимог позивач має підтвердити не лише перехід до нього певної вимоги, а і існування первісного зобов'язання боржника, в той час як Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» визначений договором поруки обов'язок не виконує.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" по справі № 910/17586/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 року у складі головуючого судді: Дідиченко М. А., суддів: Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А. відкрито провадження у справі № 910/17586/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" та зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 р. у справі № 910/17586/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" призначено до розгляду на 20.02.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 року в розгляді справи було оголошено перерву до 13.03.2018 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 року в розгляді справи було оголошено перерву до 20.03.2018 р.

Представник позивача у судове засідання 20.03.2018 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.03.2018 р. заперечив проти апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.10.2016 р. між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", як кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд", як поручителем, укладено договір поруки № 4К13749Д/П.

Відповідно до п. 1 договору поруки, його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Карінда" (код за ЄДРПОУ 33771343) своїх зобов'язань за:

кредитним договором від 20.11.2013 року № 4К13749Д (кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та плати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 1;

кредитним договором від 21.11.2013 року № 4К13761Д (кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та плати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 2;

кредитним договором від 21.01.2014 року № 4К14035И (кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та плати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 3;

кредитним договором від 02.09.2014 року № 4К14295И (кредитний договір 4), а саме: з повернення кредиту та плати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 4.

Пунктом 2 договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

За змістом п. 4 Договору, у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

У відповідності до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Пунктом 10 Договору поруки передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів Банку з моменту виконання обов'язку належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.10.2016 року ним на виконання умов Договору поруки в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Карінда" було перераховано відповідачу кошти в розмірі 547 864 757,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2329 від 21.10.2016 р. на суму 23 798 205,44 грн. (призначення платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4К14295И від 02.09.2014 р. згідно договору поруки № 4К13749Д/П від 20.10.2016 р.), платіжним дорученням № 2328 від 21.10.2016 р. на суму 16 306 299,88 грн. (призначення платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4К14035И від 21.01.2014 р., згідно договору поруки № 4К13749Д/П від 20.10.2016 р.), платіжним дорученням № 2327 від 21.10.2016 р. на суму 402 101 737,76 грн. (призначення платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4К13761Д від 21.11.2013 р., згідно договору поруки № 4К13749Д/П від 20.10.2016 р.), платіжним дорученням № 2326 від 21.10.2016 р. на суму 105 658 514,19 грн. (призначення платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4К13749Д від 20.11.2013 р., згідно договору поруки № 4К13749Д/П від 20.10.2016 р.).

Спір виник внаслідок того, що відповідач, на думку позивача, повинен надати йому оригінали документів, які підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Однак, позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку визначеного ним відповідача.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Порука, як спосіб забезпечення зобов'язань врегульована нормами параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Сторони узгодили у пунктах 2 та 4 договору поруки №4К13749Д/П від 20.10.2016 р., що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, позивач повинен довести обставини, на які посилається у позові щодо виконання замість боржника зобов'язання за кредитними договорами, погашення всієї заборгованості, зокрема зі сплати кредиту та відсотків по кредитним договорам.

Як передбачено ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість ТОВ "Карінда" за кредитними договорами становила саме 547 864 757,27 грн.

Крім того, позивачем не надано належних доказів того, що за рахунок коштів в сумі 547 864 757,27 грн. було в повному обсязі погашено заборгованість за боржника за кредитними договорами.

Так, часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитними договорами не породжує перехід до нього прав кредитора за цими договорами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 р. у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 р. у справі № 6-932цс15.

Зі місту договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником пункту 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (пункти 5 та 6 договору поруки).

Однак, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано жодних доказів направлення банком та отримання від банку письмових вимог, адресованих позивачу, як поручителю, щодо погашення заборгованості за боржника за кредитними договорами.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8 укладеного договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем перераховано відповідачу кошти в розмірі 547 864 757,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2329 від 21.10.2016 р. на суму 23 798 205,44 грн. (призначення платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4К14295И від 02.09.2014 р. згідно договору поруки № 4К13749Д/П від 20.10.2016 р.), платіжним дорученням № 2328 від 21.10.2016 р. на суму 16 306 299,88 грн. (призначення платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4К14035И від 21.01.2014 р., згідно договору поруки № 4К13749Д/П від 20.10.2016 р.), платіжним дорученням № 2327 від 21.10.2016 р. на суму 402 101 737,76 грн. (призначення платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4К13761Д від 21.11.2013 р., згідно договору поруки № 4К13749Д/П від 20.10.2016 р.), платіжним дорученням № 2326 від 21.10.2016 р. на суму 105 658 514,19 грн. (призначення платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4К13749Д від 20.11.2013 р., згідно договору поруки № 4К13749Д/П від 20.10.2016 р.).

Згідно з п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Разом з тим, нормами чинного законодавства не передбачено передачі кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 ЦК України та ч. 3 ст. 556 ЦК України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Крім того, ні умовами договору поруки, ні чинним законодавством України не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Укладеним між сторонами договором поруки передбачено у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю саме належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, а не їх оригінали. Позивачем не наведено жодного акту чинного законодавства України, з якого б безпосередньо виникав обов'язок відповідача виконати дії, про зобов'язання вчинення яких просить позивач, а також не доведено існування будь-яких інших підстав виникнення у відповідача обов'язку передати позивачу оригінали відповідних документів.

Окрім цього, позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, як і не надано доказів відмови банку у наданні документів.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про зобов'язання відповідача надати позивачу оригінали кредитних договорів від 20.11.2013 р. № 4К13749И, від 21.11.2013 р. № 4К13761Д, від 21.01.2014 р. № 4К14035И, від 02.09.2014 р. № 4К14295И, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року у справі № 910/17586/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року у справі № 910/17586/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року у справі № 910/17586/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).

4. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року у справі № 910/17586/17.

5. Матеріали справи № 910/17586/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 26.03.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко