Рішення № 73032603, 20.03.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Черкаси справа № 925/38/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю представників сторін: від позивача – ОСОБА_1, за довіреністю, від відповідача – не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу за позовом Приватного підприємства «КИТ-3» до Комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради про стягнення 175834,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «КИТ-3» подано до господарського суду Черкаській області позовну заяву про стягнення з Комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради 175834,46 грн. , із яких: 55473,24 грн. основного боргу, 5129,37 грн. 3% річних, 51611,18 грн. інфляційних та 63620,67 грн. пені за договором №142 від 29.07.2014. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору позивачем були виконані роботи по промивці системи опалення в житлових будинках, які знаходяться на балансі та обслуговуванні відповідача, однак, у встановлений договором строк відповідач за виконані роботи не розрахувався, тому станом на 13.11.2017 за ним рахується заборгованість у сумі 55473,24 грн., яку позивач просить стягнути у примусовому порядку. На основну заборгованість в порядку ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані 5129,37 грн. 3% річних, 51611,18 грн. інфляційних та 63620,67 грн. договірної пені.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. Відповідач (його представник), належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у судове засідання не з’явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.01.2018, та ухвала про повідомлення про наступне судове засідання від 22.02.2018 направлялись відповідачу за вказаною у позові та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою його місцезнаходження,однак повернуті до суду поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відтак, суд прийшов до висновку, що відповідач повідомлений належним чином, тому відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. У разі неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, судом встановлено наступне. 29 липня 2014 року між на Комунальним підприємством «Служба утримання будинків «Митниця» (замовник – відповідач у справі) та Приватним підприємством «КИТ-3» (виконавець – позивач у справі), було укладено договір №142 (далі – договір), предметом якого є виконання робіт з промивки систем опалення, які розташовані у житлових будинках та які знаходяться на балансі та обслуговуванні Комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» (пункт 1.1. договору). Термін проведення робіт сторонами визначений пунктом 1.2 договору, за яким виконавець зобов’язувався провести роботи в термін з 29 липня 2014 по 15 серпня 2014 року. Відповідно до пункту 2.1 договору вартість робіт є договірною та становить 36473,24 грн. Оплата виконаних робіт здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок виконавця протягом 15 днів після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт, які після завершення робіт виконавець надає замовнику, а замовник протягом п’яти днів зобов’язується підписати або відмовляє від їх підписання мотивуючи причини (пункти 2.2, 3.2 договору). Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання, але не пізніше ніж до 16.08.2014 (пункт 9.8 договору).

Виконавець виконав обумовлені договором роботи, що підтверджується актом здачі-приймання робіт №648 від 30.09.2014, який підписаний Комунальним підприємством «Служба утримання будинків «Митниця» та підрядником та скріплений їх печатками. Згідно вказаного акту відповідач підтвердив надання передбачених договором робіт – послуг з промивки системи опалення житлових будинків за вересень 2014, вартість робіт становить 55473,24 грн. За доводами позивача, відповідач свої зобов’язання в частині оплати виконаних позивачем робіт не виконав, тому позивач просить стягнути із відповідача суму заборгованості за виконані роботи, пеню, 3% річних та інфляційні за порушення строків оплати, у примусовому порядку.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем є відносинами підряду, які унормовані у §1 Загальні положення про підряд Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписом п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України, замовник зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом. Згідно п. 2.2. договору оплата виконаних робіт здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок виконавця робіт протягом 15 днів після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт. Таким чином, з урахуванням вимог п. 2.2. договору та акту виконаних робіт від 30.09.2014, за виконані роботи відповідач повинен був розрахуватися не пізніше 14 жовтня 2014 року. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за виконані роботи, відтак вимога позивача про примусове стягнення цієї заборгованості у розмірі вартості виконаних робіт у сумі 55473,24 грн. є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та підлягає до задоволення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Стаття 230 ГК України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. А частина ч. 4 ст. 231 ГК України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідальність за порушення строків розрахунку за виконані роботи передбачена у п. 5.2 договору, відповідно до якого у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення платежу. На підставі вказаного пункту договору позивач нарахував відповідачеві 63620,67 грн. пені за період з 15.10.2014 по 13.11.2017. Разом з тим, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та відсутність визначення строку нарахування пені у договорі, суд вирішив, що вказана вимога позивача підлягає до часткового задоволення у сумі 10181,24 грн. за шість місяців, тобто з 15.10.2014 по 15.04.2015.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань також передбачена у ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної норми права позивачем заявлено до стягнення 5129,37 грн. - 3% річних та 51611,18 грн. інфляційних втрат нарахованих за період з 15.10.2014 по 13.11 2017 на суму боргу 55473,24 грн. Суд, перевіривши розрахунки інфляційних та річних встановив, що розрахунки проведені вірно, відтак, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати примусового стягнення з відповідача на свою користь 5129,37 грн. - 3% річних та 51611,18 грн. інфляційних. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 55473,24 грн. основного боргу, 5129,37 грн. трьох процентів річних, 51611,18 грн. інфляційних та 10181,24 грн. пені.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення 1835,93 грн. витрат на сплату судового збору.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради (бул.Шевченка, 345, м. Черкаси, ідентифікаційний код 36701739) на користь Приватного підприємства «КИТ-3» (пров. Піщаний, 6, м. Черкаси, ідентифікаційний код 34661245) - 55473,24 грн. основного боргу, 5129,37 грн. трьох процентів річних, 51611,18 грн. інфляційних, 10181,24 грн. пені та 1835,93 грн. витрат на сплату судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня ухвалення судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 29.03.2018

Суддя О.І.Кучеренко