Постанова № 73032548, 27.03.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2018 справа № 908/4337/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя судді: серктар судового засідання: за участю представників сторін від апелянта: від позивача: від відповідача: від третіх осіб:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 не з'явився не з'явився ОСОБА_6розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київна ухвалу господарського суду Запорізької області від25.01.2018р. (повний текст складено та підписано 26.01.2018р.) за скаргоюПублічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод”, м. Дружківка, Донецька областьна дії та бездіяльністьВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниу справі№ 908/4337/14 (суддя – Смірнов О.Г.)за позовомПублічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод”, м. Дружківка, Донецька областьдо треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, м. Вугледар, Донецька область Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область Управління державної казначейської служби України у Маріїнському районі Донецької області, м. Мар’їнка, Донецька областьтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Корум Дружківський Машинобудівний завод”, м. Київпростягнення заборгованості в сумі 17550000,00 грн. В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство “Дружківський машинобудівний завод” звернулося до господарського суду Запорізької області зі скаргою в порядку ст. 1212 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій з урахуванням заяви в порядку ст.22 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, просив:

- визнати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 від 22.06.2017 року про повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 по стягненню з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” основного боргу в розмірі 17550000,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 грн. за виконавчим провадженням № 46453291 недійсною;

- зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 по стягненню з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” основного боргу в розмірі 17550000,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 грн.;

- зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04.2017 року № 2021-VІІІ в частині зупинення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 по стягненню з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” основного боргу в розмірі 17550000,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилався на те, що державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.06.2017 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” до закінчення місячного терміну, який відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” надано Міністерству юстиції України для того, щоб привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, тобто не чекаючи внесення змін у нормативно-правові акти, якими виконавець повинен керуватися у своїй діяльності; державний виконавець посилався на відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, оскільки боржник у справі є державним підприємством і все його майно забезпечує ведення виробничої діяльності та зазначав про здійснені ним заходи щодо розшуку такого майна, які виявилися безрезультатними, однак документи, що підтверджують відсутність у боржника майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності та документи, складені під час розшуку майна боржника державним виконавцем не складалися.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.01.2018р. у справі № 908/4337/14 скаргу Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено.

Визнано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 від 22.06.2017 року про повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 по стягненню з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” основного боргу в розмірі 17550000,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 грн. за виконавчим провадженням № 46453291 недійсною.

Зобов’язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 по стягненню з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” основного боргу в розмірі 17550000,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 грн.

Зобов’язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04.2017 року № 2021-VІІІ в частині зупинення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 по стягненню з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” основного боргу в розмірі 17550000,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована доведеністю та обґрунтованістю вимог, викладених у скарзі Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за вих.№908/4337/14/03-03 від 02.02.2018р. на ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.01.2018р. у справі № 908/4337/14, в якій просить її скасувати та залишити без задоволення скаргу ПАТ «Дружківський машинобудівний завод».

Апелянт вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби посилається на приписи:

- Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04.2017 р. № 2021-VІІІ, яким зупиняються виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств;

- Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29.11.2001 р. № 2864-ІІІ, яким встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 %, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна;

- ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено зупинення виконавчих дій, але не передбачено підстав для зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств;

- п. 9 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено повернення виконавчого документа стягувачу.

Апелянт вважає, що державним виконавцем правомірно винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство “Дружківський машинобудівний завод” вважає доводи апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ необґрунтованими, а ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права з повним з’ясуванням усіх обставин справи.

Публічне акціонерне товариство “Дружківський машинобудівний завод” вважає, що державний виконавець при прийнятті оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” дійшов передчасного висновку про відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, при цьому державний виконавець не посилається на будь-які документи, що підтверджують відсутність у боржника майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності, складені ним під час вчинення виконавчих дій за місцезнаходженням боржника та документи, складені під час розшуку майна боржника.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2018 року було визначено склад колегії суддів: Геза Т.Д.- головуючий суддя, судді: Дучал Н.М., Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.18 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.01.2018р. у справі № 908/4337/14.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2018 р. призначено апеляційну скаргу до розгляду на 27.03.2018р.

Про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма Донецького апеляційного господарського суду.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України).

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні апеляційної інстанції представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Запорізької області від 12.12.2014 року у справі № 908/4337/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” до Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” задоволено, зокрема, стягнено з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” 17550000,00 грн. заборгованості за договором на виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання за державні кошти № 406Т від 25.09.2012 року та 73080,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення 16.01.2015 року господарським судом був виданий відповідний наказ.

Наказ господарського суду Запорізької області пред’явлено до виконання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

13.02.2015 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 46453291, копія якої міститься в матеріалах справи (т. 4, а.с. 39, 116).

В процесі здійснення виконавчих дій з виконання наказу № 908/4337/14 від 16.01.2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанови, а саме:

- постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 31.03.2015 року в сумі 1762308,00 грн.;

- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.03.2015 року в межах суми звернення стягнення 19385388,00 грн.;

- постанова про арешт коштів від 21.07.2015 року в межах суми 19385388,00 грн.;

- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.07.2015 року в межах суми звернення стягнення 19385388,00 грн.;

- постанова про об’єднання у зведене виконавче провадження від 24.07.2015 року;

- постанова про арешт коштів боржника від 25.05.2016 року у зведеному виконавчому провадженні № 51233374.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.08.2016 року замінено сторону у справі № 908/4337/14 - стягувача у виконавчому провадженні ВП № 46453291 щодо виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року з Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” на Товариство з обмеженою відповідальністю “Корум Дружківський машинобудівний завод”.

В подальшому державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.06.2017 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

Копія вказаної постанови направлена на адресу Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод”, та отримана скаржником 11.07.2017 року згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції.

Не погодившись із вказаною постановою, Публічне акціонерне товариство “Дружківський машинобудівний завод” звернулося до суду першої інстанції зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в порядку ст. 1212 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року.

У відповідності до п.п.1,3 частини 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності. (ст.7,13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов’язковість рішень суду.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч.1. ст.326 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. (ч.1,3 ст.327 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004р. у справі “Півень проти України” зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди однієї із сторін.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження”, як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.05.10.2016р. набрав чинності Закон України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р. №1404-VІІ, у п. 7 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Законом України “Про виконавче провадження” регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-XVIII від 02.06.2016 року (далі – Закон №1404-XVIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-XVIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-XVIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Матеріали справи свідчать, що стягувач у справі - Публічне акціонерне товариство “Дружківський машинобудівний завод” звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання наказу № 908/4337/14 від 16.01.2015 року, виданого Господарським судом Запорізької області.

13.02.2015 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 46453291 з примусового виконання наказу № 908/4337/14 від 16.01.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження ВП № 46453291 з виконання наказу у справі № 908/4337/14 від 16.01.2015 року перебувало у складі зведеного виконавчого провадження № 51233374 про стягнення коштів з боржника - Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.08.2016 року замінено сторону у справі № 908/4337/14 - стягувача у виконавчому провадженні ВП № 46453291 щодо виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року з Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” на Товариство з обмеженою відповідальністю “Корум Дружківський машинобудівний завод”.

У виконавчому провадженні № 46453291 не відбулося заміни стягувача - ПАТ “Дружківський машинобудівний завод” на ТОВ “Корум Дружківський машинобудівний завод”.

Зі змісту постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” від 22.06.2017р. вбачається, що державний виконавець посилався на те, що Законом України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” № 2021-VІІІ від 13.04.2017 року зупиняються виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, при цьому ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вичерпний перелік підстав, за яких виконавець зобов'язаний зупинити вчинення виконавчих дій, та яким не передбачено можливості для зупинення виконавчого провадження, а отже, підстави для зупинення виконавчого провадження відсутні. Крім того, Законом України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” № 2864-ІІІ від 29.11.2001 року встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна, а ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” не передбачено підстав для зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, однак п. 9 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв’язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 2 ст. 2 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” Кабінету Міністрів України доручено забезпечити у місячний строк з дня набрання сили цим Законом приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” № 3166-VI від 17.03.2011 року систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України в п. 1 Постанови від 21.01.2015 року № 17 “Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції” постановив ліквідувати Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)...”.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” № 1403-VIII від 02.06.2016 року примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України “Про виконавче провадження” випадках - на приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 2 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” визначено, що правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Виходячи з норм діючого законодавства, Міністерство юстиції України, яке є центральним органом виконавчої влади, на який покладено завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів, відповідно до п.2 ст.2 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств”, повинно було в місячний строк з дня набрання чинності даного Закону: розробити та затвердити програму відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Закон України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04.2017 року № 2021-VIII набрав чинності 24.05.2017 року. При цьому, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням ВП № 46453291 була винесена 22.06.2017 року.

Таким чином, державний виконавець виніс зазначену постанову до закінчення місячного терміну, який відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” надано Міністерству юстиції України для того, щоб привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, тобто не чекаючи внесення змін у нормативно-правові акти, якими виконавець повинен керуватися у своїй діяльності.

Зі змісту постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 46453291 від 22.06.2017 року вбачається, що державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до п.9 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Статтею 1 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” № 2864-ІІІ від 29.11.2001 року встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З аналізу змісту вказаної статті Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” вбачається, що заборонено відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств.

Державний виконавець при прийнятті постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” дійшов висновку про відсутність у боржника у справі майна, на яке можливо звернути стягнення, оскільки боржник є державним підприємством і все його майно забезпечує ведення виробничої діяльності.

При цьому, державний виконавець не посилався на будь-які документи, що підтверджують відсутність у боржника майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності, складені ним під час вчинення виконавчих дій за місцезнаходженням боржника та документи складені під час розшуку майна боржника.

Частиною 2 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті (в тому числі щодо відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення), виконавець складає акт.

Крім того, державним виконавцем не надано доказів на підтвердження відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, в тому числі доказів складання акту на виконання ч. 2 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

Щодо тверджень державного виконавця про те, що законодавством встановлено мораторій на реалізацію майна боржника - ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, слід зазначити наступне.

Згідно з нормами Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” мораторій встановлено щодо відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності.

До матеріалів справи державним виконавцем не надано доказів на підтвердження відсутності у боржника іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, в т.ч. майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності.

Враховуючи вищенаведене, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не здійснено усі необхідні та можливі дії, направлені на встановлення наявності чи відсутності у боржника іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення, що свідчить про бездіяльність останнього.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.06.2017 року ВП № 46453291 є передчасною.

За таких обставин, постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.06.2017 року про повернення наказу господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 про стягнення з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” основного боргу в розмірі 17550000,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 грн. за виконавчим провадженням № 46453291 обгрунтовано визнана недійсною.

Вимога про зобов’язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 та зобов’язати виконати вимоги ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04.2017 року № 2021-VІІІ в частині зупинення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 обгрунтовано задоволена судом першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 343 ГПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Оскільки постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 22.06.2017 року ВП № 46453291 визнана недійсною, вимоги скарги Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” про зобов’язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.12.2017 року основним видом діяльності боржника - Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” є (Код КВЕД 05.10) “Добування кам’яного вугілля”.

Отже, Державне підприємство “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” є вугледобувним підприємством, на якого поширюють свою дію норми Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств”.

Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” встановлено, що тимчасово до 1 січня 2019 року підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв’язку з трудовими відносинами, відшкодуванням матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров’я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Оскільки боржник - ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” є вугледобувним підприємством, тому, в силу приписів ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств”, виконавче провадження № 46453291 з примусового виконання наказу № 908/4337/14 від 16.01.2015 року підлягає зупиненню до 1 січня 2019 року.

Таким чином, вимоги скарги Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” про зобов’язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04.2017 року № 2021-VІІІ в частині зупинення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що скарга Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України обґрунтовано задоволена судом першої інстанції в повному обсязі.

Доводи, викладені Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваному процесуальному документі.

За таких обставин, апеляційна скарга Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.01.2018р. у справі № 908/4337/14 не підлягає задоволенню.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 25.01.2018р. у справі № 908/4337/14 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271,273, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.01.2018р. у справі № 908/4337/14 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.01.2018р. у справі № 908/4337/14 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

У судовому засіданні 27.03.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 29.03.2018 року

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Судді Н.М. Дучал

ОСОБА_3