Рішення № 73032498, 20.03.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

20 березня 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Боброва Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Степаненко К.В.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу 927/19/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-груп",

вул. Аерофлотська, б. 28, м. Кропивницький, 25014;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ніжинський дослідно-механічний завод", вул. Носівський шлях, 56, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;

про: стягнення 535859,36 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1 – адвокат, ордер серії КР 036556 від 01.02.2018;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 30.01.2018.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-груп" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідно-механічний завод» про стягнення 535859,36 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач в позовній заяві посилається, на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 46 від 19.10.2015, своєчасно та в повному обсязі не здійснив оплату за поставлений товар, відповідно до накладних № 299 від 09.06.2017, № 95 від 02.03.2017, № 17 від 19.01.2017, у зв’язку з чим у останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 275943,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 275943,00 грн основного боргу, 6432,94 грн 3% річних та 253483,42 грн пені, всього 535859,36 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву (а.с.145-146) відповідач, зокрема, посилається на те, що договірні відносини між позивачем та відповідачем були погоджені строком до 31.12.2015 та пролонговані на 1 рік до 31.12.2016., тобто строк дії договору закінчився 31.12.2016. Відповідач зазначає, що видаткові накладні, за якими, на думку позивача, у відповідача існує заборгованість, були оформлені в 2017 році, тобто за межами договірних відносин, а тому посилання позивача на наявність договірних відносин на підставі Договору поставки № 46 від 19.10.2015 є безпідставними. Відповідач вважає, що договір фактично виконаний, всі зобов’язання по ньому виконані в повному обсязі, поставки, які були здійснені в межах даного договору, повністю оплачені. Посилаючись на ст.530 ЦК України, відповідач вказує на те, що жодних вимог позивача про негайне перерахування коштів за позадоговірні поставки, що були здійснені в 2017 році, від позивача не надходило, а отже строк негайної сплати не настав.

Крім того, відповідач вважає, що у позивача відсутні законні підстави щодо нарахування пені за порушення умов Договору поставки № 46 від 19.10.2015, строк дії якого закінчився.

Позивач у відповіді на відзив (а.с.153-155), у свою чергу, вважає доводи відповідача безпідставними, оскільки відповідач неодноразово протягом 2017 року належним чином підтверджував чинність договору, а саме засвідчував підписом та печаткою видаткові накладні на постачання товару в 2017 році, які містили чітке посилання на Договір поставки № 46 від 19.10.2015, при оплаті вартості отриманого товару в 2017 році у своїх платіжних дорученнях посилався на вищевказаний договір як на підставу платежу.

Щодо заперечень відповідача про те, що строк негайної оплати заборгованості не настав, позивач посилається на ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, згідно з якою покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розглянувши справу по суті, суд встанови наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсталь-Груп» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідно-механічний завод» (Покупець) 19.10.2015 укладено договір поставки № 46 (далі – Договір) (а.с.14-17), згідно з умовами якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей Товар (п.1.1 Договору).

Сторони у п. 1.2 Договору визначили, що найменування, асортимент, одиниця виміру та загальна кількість Товару, зазначені в специфікації, рахунках і накладних, які є невід’ємними частинами цього Договору.

Загальна ціна Договору, згідно з п.2.2 Договору, складається з сум всіх видаткових накладних, наданих Постачальником Покупцю відповідно до умов Договору.

Покупець сплачує Товар на підставі видаткових накладних або виставлених рахунків (п.2.3 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору поставка Товару проводиться за погодженням сторін.

Відповідно до п.3.2 Договору, Постачальник здійснює поставку Товару Покупцю в термін до 3-х робочих днів з моменту отримання заявки в письмовій або усній формі. Датою поставки вважається дата оформлення відвантажувальних документів.

Постачальник одночасно з Товаром передає Покупцеві оригінали наступних товаросупровідних документів: рахунок, видаткову накладну (2 екз.), податкову накладну, виписку з сертифікату якості (п.3.4 Договору).

Сторони домовилися (п.4.1 Договору), що розрахунки за цим Договором повинні бути здійснені шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в національній валюті України з рахунку Покупця на рахунок Постачальника.

Моментом виконання зобов’язань Покупця перед Постачальником за цим Договором щодо розрахунків є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.4.3 Договору).

Згідно з п.9.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2015.

У п.9.2 Договору Сторони передбачили, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявила про своє бажання розірвати договір, цей договір вважається пролонгованим на 1 (один) рік.

Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання зобов’язань, взятих на себе за цим Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час терміну дії Договору (п.9.3 Договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, у 2015 році позивач здійснив відповідачу поставку товару за Договором.

Оскільки за 30 днів до закінчення 31.12.2015 строку дії Договору жодна із Сторін не заявила про своє бажання розірвати Договір, він був автоматично пролонгований до 31.12.2016. при цьому, Додаткової угоди до Договору Сторонами не укладалося.

У 2016 році, по закінченню строку дії пролонгованого Договору, а саме за 30 днів до закінчення 31.12.2016 строку дії Договору, жодна із сторін Договору знову не заявила про своє бажання розірвати Договір, що вказує на автоматичну його пролонгацію ще на 1 рік – до 31.12.2017.

Позивач у 2017 році продовжував поставку відповідачу товару на умовах Договору, що підтверджується матеріалами справи. Зокрема відповідач отримав від позивача, але не сплатив за товар: по податковій накладній № 17 від 19.01.2017 на загальну з ПДВ суму 246000,00 грн (а.с.23); податковій накладній № 95 від 02.03.2017 на загальну суму з ПДВ 232000,00 грн; по податковій накладній № 299 від 09.06.2017 на загальну суму з ПДВ 27500,00 грн (а.с.18), за якою частково не сплачено 16443,00 грн.

При оплаті отриманого у 2017 році товару у платіжних дорученнях відповідач, як на підставу отриманого товару, зазначав (призначення платежу) про оплату згідно з договором № 46 від 19.10.2015.

Жодних заперечень (зауважень) щодо безпідставності поставленого йому позивачем у 2017 році товару, щодо його найменування, асортименту, кількості та якості, строку поставки, відповідачем до позивача не направлялось.

Отже, загальна сума основного боргу за поставлений за Договором, товар станом на 18.12.2017, складає 275943,00 грн (а.с.10-13).

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на положення ст. 530 ЦК України, то до правовідносин купівлі-продажу (поставки) не можуть бути застосовані загальні положення ст. 530 ЦК України, оскільки термін виконання зобов’язання, що випливає з таких правовідносин, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме ст.692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 30.09.2014 у справі № 3-121гс14).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є правомірними, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повній сумі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 253483,42 грн пені, а саме:

- 14880,92 грн за прострочення виконання зобов’язання за видатковою накладною № 17 від 19.01.2017 за період з 20.01.2017 по 19.07.2017;

- 213440,00 грн за прострочення виконання зобов’язання за видатковою накладною № 95 від 02.03.2017 за період з 03.03.2017 по 02.09.2017;

- 25192,50 грн за прострочення виконання зобов’язання за видатковою накладною № 299 від 09.06.2017 за період з 10.06.2017 по 09.12.2017.

Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 та ч. 6 ст. 232 ГК України.

У п.6.3 Договору сторони визначили, що прострочення оплати Товару, Покупець виплачує Постачальнику, на вимогу останнього, пеню у розмірі 0,5% суми від вартості Товару, оплату якого Покупець прострочив, за кожний день прострочення після терміну, обумовленого в п.4.3 Договору.

Позивачем в позовній заяві нараховано та пред’явлено до стягнення 253483,42 грн.

Розглянувши наданий розрахунок, суд вважає, що позивачем невірно нараховано відповідачу пеню виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною ставкою Національного банку України, незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені (див. постанову Верховного суду України від 24.10.2011р. та постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2011р. у справі № 25/187).

За таких обставин, за розрахунком суду пеня, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 35812,37 грн. Тобто, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню частково в сумі 35812,37 грн.

Також позивачем в позовній заяві заявлені вимоги про стягнення з відповідача 6432,94 грн 3% річних за загальний період з 20.01.2017 по 18.12.2017.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок позивача, враховуючи, що сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу та пред’явлено до стягнення 6432,94 грн 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд вважає, що відповідачем не надано суду належних, допустимих доказів, які б спростовували викладені у позовній заяві обставини. Отже, доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідно-механічний завод» (вул. Носівський шлях, 56, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 35505991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсталь-Груп» (вул. Аерофлотська, б. 28, м. Кропивницький, 25014, код ЄДРПОУ 38693422) 275943,00 грн основного боргу, 35812,37 грн пені та 6432,94 грн 3% річних, всього 318188,31 грн, та 4772,82 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Чернігівської області.

В судовому засіданні 20.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено та підписано 29.03.2018.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Ю.М. Бобров