Ухвала суду № 73030406, 27.03.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

27.03.2018 Справа №607/1408/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Зарічної О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Тернопільського місьькрайонного суду Тернопільської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Перший Український ОСОБА_2”, третя особа – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

26 березня 2018 року від позивача ОСОБА_1 надійшла до суду заява про забезпечення позову шляхом зупинення виконання виконавчого напису від 23 травня 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №1916 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», який виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55429872 від 22 грудня 2017 року та Постанову ВП №55429872 від 27 грудня 2017 року (про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника), на час розгляду справи судом до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили; заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії по примусовому виконанню виконавчого напису, вчиненого 23 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого за №1916. В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 22 грудня 2017 року приватним виконавцем ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55429872 з примусового виконання виконавчого напису №1916 вчиненого 23 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року в розмірі 53025,53 гривень та 600 гривень за вчинення виконавчого напису нотаріуса, а загалом – 53625,53 гривень. 27 грудня 2017 року приватним виконавцем ОСОБА_5 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №55429872, згідно якої звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1, зокрема постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20% з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій до виплати загальної суми боргу 59378,08 гривень. Позивач вважає, що вчинення нотаріусом ОСОБА_3 вказаного виконавчого напису на кредитному договорі є незаконним, оскільки при його вчиненні нотаріус не пересвідчилась у безспірності суми заборгованості боржника. З цих підстав переконаний, що обраний ним вид забезпечення позову є необхідним для запобігання незаконному стягненню грошових коштів із його заробітної плати в сумі 20% від його заробітку, а відтак, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду у разі його задоволення.

Згідно із вимогами ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно із вимогами ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: забороною вчиняти певні дії; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 151 ЦПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п.4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року за № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» існує спір щодо заборгованості за кредитним договором №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року. Предметом позову є вимоги про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за №1916 від 23 травня 2017 року, яким стягнуто з нього на користь банку заборгованість за договором №GP-7095620 у розмірі 53025,53 гривень за період з 19 квітня 2016 року по 18 квітня 2017 року та 600 гривень за вчинення виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню.

Постановою приватного виконавця ОСОБА_5 від 22 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження ВП №55429872 щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за №1916 від 23 травня 2017 року.

Постановою приватного виконавця ОСОБА_5 від 27 грудня 2017 року звернено стягнення на дохід боржника ОСОБА_1, який він отримує у тернопільському академічному обласному Українському драматичному театрі шляхом здійснення відрахування із його доходів у розмірі 20% з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій до виплати загальної суми боргу у розмірі 59378,08 гривень.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що предметом спору є визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за №1916 від 23 травня 2017 року таким, що не підлягає виконанню та, оскільки при примусовому виконанню вказаного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 у розмірі 20% з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій до виплати загальної суми боргу у розмірі 59378,08 гривень, суд приходить до переконання, що заява про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за №1916 від 23 травня 2017 року.

При цьому, суд враховує те, що саме такий вид забезпечення позову, як зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа – виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за №1916 від 23 травня 2017 року, який оскаржується боржником у судовому порядку, є достатнім і співмірним із заявленими позивачем вимогами та в той же час не буде порушувати прав відповідача.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії по примусовому виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 23 травня 2017 року, та зареєстрованого за №1916, суд зазначає наступне.

Диспозиція ст. 149 – 153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певні дії, носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Суд звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову.

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить заборонити невизначеному колу осіб вчиняти у невизначений спосіб дії, а тому вказані вимоги заяви є нечіткими, крім того позивачем не обґрунтовано належними та достовірними доказами доцільність забезпечення позову кількома заходами забезпечення та не наведено доводів щодо недостатності забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 149-150, 153, 259-261, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі №607/1408/18 за позовом ОСОБА_1 (адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства “Перший Український ОСОБА_2” (адреса місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, ЄДРПОУ 14282829, МФО 334851) третя особа – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (вул. Московська, 46/2, м. Київ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за №1916 від 23 травня 2017 року.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову несуть відповідальність, встановлену законом.

Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати заявнику – ОСОБА_1, відповідачу – Публічному акціонерному товариству “Перший Український ОСОБА_2”, третій особі – приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та приватному виконавцю ОСОБА_4.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

СуддяОСОБА_6