Ухвала суду № 73030364, 22.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/2631/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22.03.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської обалсті в складі суддів :

ОСОБА_1 (головуючої),

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_4,

з участю перекладача ОСОБА_5,

з участю прокурора П`ятки Р.З., захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_8, його законного представника - батька ОСОБА_9, розглянув судове провадження № 11 сс/777/193/18 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.03.2018 у кримінальному провадженні ЄРДР за 12018007000000129 від 14.03.2018 щодо підозрюваного за ч.1 ст. 115 КК України ОСОБА_8.

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_10 та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою

неповнолітньому ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та мешканцю с. Нижня Апша, вул. Дібрівська (Леніна), 22, Тячівського району, Закарпатської області, румуну, громадянину України, учню 7 класу Нижньоапшайської ОСОБА_11 ступенів, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

строком до 13 квітня 2018 року без визначення грошової застави.

Органом досудового розслідування неповнолітній ОСОБА_8 підозрюється у тому, що він 14 березня 2018 року, близько 18 години знаходячись за місцем свого проживання у кімнаті, розташованій на другому поверсі будинку № 22 по вул. Дібрівській (Леніна), в с. Нижня Апша Тячівського району, в ході сварки із своїм знайомим ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканцем с.Нижня Апша, вул. Прислоп, 8, учнем 9 класу Нижньоапшанської ЗОСШ, діючи умисно, з метою заподіяння смерті останньому, із столової кімнати, розташованої на першому поверсі вищевказаного будинку, взяв ніж, та, повернувшись до кімнати на другому поверсі будинку, наніс сидячому на той час за комп’ютерним столом неповнолітньому ОСОБА_12, удари ножем та, не зупиняючись на цьому і бажаючи довести свій злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя потерпілого до кінця, переслідуючи ОСОБА_12, який намагався втекти та врятуватися, наздогнав останнього в столовій кімнаті, розташованій на першому поверсі вказаного будинку, та завдав останньому множинних ( не менше 27) колото-різаних ран голови, шиї, тулуба та кінцівок. Смерть ОСОБА_12 настала внаслідок геморагічного шоку, масивної крововтрати, поєднаної травми голови, тулуба і кінцівок, з пошкодженням кровоносних судин шиї і внутрішніх органів.

15.03.2018 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно ухвали слідчого судді, підставою для застосування неповнолітньому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стала наявність в матеріалах провадження обґрунтованої підозри у вчиненні ним особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, а також існування ризиків неналежної процесуальної поведінки, а саме, як зазначив слідчий суддя, підозрюваний може особисто, чи шляхом використання інших осіб незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань, а враховуючи місце вчинення злочину – за місцем проживання підозрюваного, зможе знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів. З наведених підстав, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування більш м’яких запобіжних заходів буде недостатньо ефективними для забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити апеляційний суд нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту із застосування електронних засобів контролю. Захисник ставить під сумнів обґрунтованість пред’явленої його підзахисному підозри та правильність кваліфікації його дій. Вказує, що у матеріалах провадження відсутні висновки відповідних судових експертиз, які б підтвердили обставини злочину, за яких ОСОБА_8 заподіяв потерпілому ножові поранення, їх характер та механізм їх утворення. Необгрунтованим є на думку сторони захисту і посилання слідчого судді на доведеність ризиків, про які вказує орган досудового розслідування. Вказує, що ОСОБА_8 після вчинення злочину не намагався сховатися, знаходився вдома та не намагався уникнути відповідальності. ОСОБА_12 увагою слідчого судді залишилось і те, що згідно висновку лікаря Тячівського ІТТ ОСОБА_13 ОСОБА_8 через психологічний стан здоров'я не може бути поміщений до ІТТ. Не враховано наявність постійного місця проживання та відсутність попередніх судимостей. Безпідставним вважає і посилання щодо наявності ризику переховування ОСОБА_8 від слідства. Зазначає, що всі докази, в тому числі знаряддя вчинення злочину, вилучені з місця події у день вчинення злочину, а тому відсутній ризик їх знищення. Вважає, що слідчий суддя дійшов хибного висновку про можливий вплив ОСОБА_8 на свідків у кримінальному провадженні, оскільки таких взагалі немає. Захисник переконаний, що сукупність наведених обставин свідчить про те. що до неповнолітнього ОСОБА_8 невиправдано застосовано найсуворіший запобіжний захід і таке рішення слідчого судді суперечить вимогам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 492 КПК України затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Як вбачається з матеріалів судового провадження 15.03.20118 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який є особливо тяжким і передбачає покарання у виді реального позбавлення волі на строк до 15 років.

Зазначена підозра, всупереч доводам апелянта вірно визнана слідчим суддею обґрунтованою виходячи з того, що сам підозрюваний не заперечив факт нанесенням ним потерпілому ножових поранень, що стали наслідком його смерті. Зазначені обставини узгоджуються з дослідженими в суді: протоколом огляду місця події (а.с 18-36), протоколом допиту свідка ОСОБА_14 (а.с 37-41), свідоцтвом про смерть (а.с 14-15) та іншими матеріалами кримінального провадження, які вказують про причетність підозрюваного до події злочину та вчинення ним кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Тому апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність доказів вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, який йому інкриміновано та невірну кваліфікацію його дій, оскільки такі питання входять в предмет дослідження на стадії судового розгляду кримінального провадження.

Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого, належним чином та з достатньою повнотою дослідив обставини, з якими закон пов’язує можливість обрання такого запобіжного заходу до неповнолітнього підозрюваного. Крім того, слідчим суддею вірно встановлено доведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Апеляційний суд вважає висновок суду про їх наявність, з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним, а також з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу підозрюваного, є такими, що дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування; впливатиме на потерпілих, свідків, співучасників злочину, в тому числі на свідка ОСОБА_15, який в день події відпочивав разом із підозрюваним ОСОБА_8 та покійним потерпілим ОСОБА_12 удома в підозрюваного, де власне і відбулась подія злочину та який, слід зауважити, ще наразі слідством не допитаний; може спотворити, сховати чи знищити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, а з врахуванням місця вчинення злочину, який є місцем проживання підозрюваного - то цей ризик є очевидним; що може перешкодити кримінальному провадженню.

Посилання захисника на важкий психологічний стан підозрюваного ОСОБА_8, що унеможливлює його утримання під вартою не заслуговують на увагу, оскільки матеріали провадження не містять ґрунтовних доказів з цього приводу. Не надано таких доказів захисником і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Поряд з цим, відповідно до ст. 49 Конституції України, підозрюваний не обмежений у реалізації права на охорону здоров'я.

Щодо посилання сторони захисту про наявність у ОСОБА_8 постійного місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3 та можливість йому застосування за цією адресою домашнього арешту, то таке меншою мірою є непереконливим з огляду на те, що власне там відбулась подія злочину.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, при цьому слід зауважити, що суд застосував ОСОБА_8 запобіжний захід з визначенням якомога коротших термінів тримання під вартою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає .

Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 16.03.2018 про застосування запобіжного заходу неповнолітньому ОСОБА_8 у кримінальному провадженні ЄРДР за 12018007000000129 від 14.03.2018 за ознаками ч.1 ст. 115 КК України - залишити без зміни.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: