Ухвала суду № 73028603, 20.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 448/212/16-к Головуючий у 1 інстанції: Українець П.Ф.

Провадження № 11-кп/783/32/18 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої Гончарук Л.Я.

суддів Головатого В.Я., Партики І.В.

при секретарі Щербай В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12015140230000789 від 10.12.2015 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, відповідно до ст.89 КК України раніше не судженого, проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_3

за ч.1 ст.296 КК України,

за участю прокурора Яворського С.М.

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_4

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року, -

встановила:

вироком Городоцького районного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року визнано винним та засуджено ОСОБА_1 по ч.1 ст.296 КК України на шість місяців арешту. Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня направлення його для відбування покарання.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 о 02 год. 10.12.2015р., в стані алкогольного сп’яніння, біля входу в приміщення страхової компанії «ТАС», що при міжнародному автомобільному пункті пропуску «Шегині» у с. Шегині Мостиського р-ну Львівської обл., умисно з особливою зухвалістю, виражаючи явну зневагу до оточення, існуючих правил поведінки та моралі, грубо порушив громадський порядок, спровокувавши конфлікт із ОСОБА_4, впродовж тридцяти хвилин він прилюдно і брутально виражався, наніс останньому два удари головою в обличчя, вдарив коліном у праву руку, спричинивши тому легке тілесне ушкодження. Далі продовжуючи хуліганські дії, взявся до автомобіля НОМЕР_1, вдарив ногою у передні ліві двері і пошкодив такі, вискочив на капот, ногою розбив вітрове скло та погнув кришку капота, як наслідок пошкодив майно потерпілого ОСОБА_4

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати і закрити провадження. В разі, якщо Апеляційний суд не знайде підстав для скасування вироку, то просить звільнити його від покарання на підставі п «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році», як особу, що має неповнолітніх дітей і не позбавлена батьківських прав.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що між ним та потерпілим наявні довготривалі особисті неприязні відносини, що підтверджується його показами, показами потерпілого та про це зазначено в обвинувальному акті, наголошує, що він не мав жодних мотивів та намірів, щодо порушення громадського порядку, його дії були скеровані лише проти потерпілого, а тому вважає, що відсутня суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Звертає увагу, що під час конфлікту, що відбувся між ним та ОСОБА_5, не було зірвано роботу торгівельних та інших закладів, що розташовані неподалік місця конфлікту, не було припинено рух транспортних засобів, не було порушено роботу митних та прикордонних постів, що знаходяться неподалік, не було порушено спокій як відпочиваючих громадян, так і будь-яких випадкових перехожих, адже стороною обвинувачення, не встановлено жодного свідка чи будь-якої іншої особи, якій би було спричинено душевний дискомфорт чи будь-які інші моральні чи фізичні страждання, причиною яких міг би бути даний конфлікт.

Стороною Обвинувачення не було доведено жодними належними та допустимими доказами факт посягання з його сторони на комплекс суспільних відносин, які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті і побуті, що є складовою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст.296 КК України.

Стверджує, що стороною обвинувачення вказано, що його дії супроводжувались особливою зухвалістю, однак жодним словом не зазначено, в чому саме полягала ця "особлива зухвалість” і в чому саме вона виражалась, адже наявність такої особливої зухвалості є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного злочину і вона повинна бути доведена відповідними доказами.

Вказує, що покази потерпілого є нещирими, непослідовними та суперечливими, до таких слід ставитись критично. Клопотання його захисника про додаткову перевірку показів потерпілого, судом першої було безпідставно відмовлено, що свідчить на його думку про неповноту судового розгляду.

Апелянт звертає увагу, що факт алкогольного сп’яніння не доведений у встановленому порядку жодними належними та допустимими доказами, адже не було проведено ні медичного освідування на предмет алкогольного сп’яніння, ні судово-медичної експертизи, які б підтвердили факт сп’яніння.

Підкреслює, що стороною обвинувачення не доведено суму спричинених збитків, яка в даному випадку являється складовою інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки зазначені матеріальні збитки на суму 6265 грн., які не доведені жодними належними та допустимими доказами.

Стосовно протоколу огляду місця події та додатків до нього вказує, що при складанні було допущено істотні порушення, оскільки такий складався в темну пору доби, зазначено, що слідча дія відбувається в селі Шегині, а як вбачається з доданої фототаблиці, там зображена зовсім інша місцевість. Усе це свідчить про внесення неправдивих відомостей у даний процесуальний документ. Крім цього, на фототаблиці не зафіксовані номерні знаки транспортного засобу, який оглядався, що не дає можливості його ототожнити з машиною потерпілого, а також фототаблиця не підписана понятими та іншими учасниками слідчої дії, окрім слідчого, чим порушено вимоги ст.ст. 104-105 КІІК України. Як вбачається зі самого протоколу, на ньому стоїть 4 (чотири підписи), а в додатках (фототаблиці), дише підпис 1 особи, отже є усі підстави вважати, що троє інших учасників слідчої дії не погодились із змістом додатків, а тому не підписали їх.

Вважає, що огляд транспортного засобу проведено не уповноваженою на те посадовою особою, оскільки інспектор Карпюк В.М., який складав протокол, не є слідчим, не є членом слідчої групи, та йому не надавалось доручення слідчого, в порядку ст.40 КПК України, на проведення слідчих дій у даному кримінальному провадженні.

Щодо поданих прокурором медичних документів, вказує, що не давав своєї згоди на збір інформації про стан його здоров'я, а тому подання таких документів є порушенням Закону України "Про поширення конфіденційної інформації".

Наголошує, що в судовому засіданні не досліджувався речовий доказ, а суд першої інстанції виніс щодо такого рішення.

Звертає увагу, що сторона обвинувачення не відкрила йому та не надала доступу до речового доказу і до матеріалів, що містяться у кримінальному провадженні і які були подані в суд як докази.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та захисників, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора та потерпілого, які заперечили апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіркою матеріалів справи та доводів апеляційної скарги встановлено, що судове рішення відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, підстав для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідають фактичним обставинам і підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені та викладені у вироку.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 22.12.2006 року, хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Так, зокрема оцінюючи злочинні діяння обвинуваченого, суд вірно прийняв до уваги те, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковані його дії, оскільки, ОСОБА_1 в стані алкогольного сп’яніння, умисно з особливою зухвалістю, виражаючи явну зневагу до оточення, існуючих правил поведінки та моралі, грубо порушив громадський порядок, та кваліфікував його дії за ознаками ч.1 ст.296 КК України

При цьому судом у вироку вірно встановлено, що ОСОБА_1 о 02 год. 10.12.2015р., в стані алкогольного сп’яніння, біля входу в приміщення страхової компанії «ТАС», що при міжнародному автомобільному пункті пропуску «Шегині» у с. Шегині Мостиського р-ну Львівської обл., умисно з особливою зухвалістю, виражаючи явну зневагу до оточення, існуючих правил поведінки та моралі, грубо порушив громадський порядок, спровокувавши конфлікт із ОСОБА_4, впродовж тридцяти хвилин він прилюдно і брутально виражався, наніс останньому два удари головою в обличчя, вдарив коліном у праву руку, спричинивши тому легке тілесне ушкодження. Далі продовжуючи хуліганські дії, взявся до автомобіля НОМЕР_1, вдарив ногою у передні ліві двері і пошкодив такі, вискочив на капот, ногою розбив вітрове скло та погнув кришку капота, як наслідок пошкодив майно потерпілого ОСОБА_4

Такі висновки суду підтверджуються показами потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 наданих в судовому засіданні суду першої інстанції, іншими доказами дослідженими в суді, яким суд дав оцінку, а саме: заяву ОСОБА_4 до правоохоронних органів від 10.12.2015р. (а. 126) з якої вбачається, що близько 02 год. 10.12.2015р., поруч із приміщенням страхової компанії «ТАС», що при МАПП «Шегині» у с. Шегині Мостиського р-ну Львівської обл., ОСОБА_1 побив його і пошкодив його автомобіль НОМЕР_2, розбив вітрове скло, погнув капот і передню ліву дверку; висновок судово-медичного експерта №203/2015 від 11.12.2015р. (а. 141) з якого вбачається, що, у ОСОБА_4 при судово-медичному огляді виявлено синець на правій руці, що спричинений 10.12.2015р. від удару тупим предметом та відноситься до легкого тілесного ушкодження; протокол огляду місця події від 10.12.2015р. з фототаблицею в додатку (а. 132-135) з якого вбачається, що таким є автомобіль НОМЕР_2, який знаходиться на тимчасовій стоянці для автомобілів поруч із приміщенням страхової компанії «ТАС», що при МАПП «Шегині» у с. Шегині Мостиського р-ну Львівської обл., в автомобілі розбите вітрове скло, погнуті капот і передні ліві двері; протокол огляду предмету від 18.12.2015р. (а. 136) згідно якого, таким є автомобіль «Ford Mondeo» р.н. ВС 1190 ЕН, в автомобілі пошкоджено переднє вітрове скло - розбите, погнуті передні ліві двері і капот автомобіля, що ці пошкодження утворені від ударів ногами; рапорт інспектора Управління патрульної поліції ОСОБА_9 від 08.05.2016 року, в якому зазначено, що при патрулюванні міста ним та інспектором Лисовичем М.М. була отримала інформація про бійку на вул. Городоцькій. Після прибуття на місце потерпілий повідомив про прикмети зловмисників та те, що його вдарили битою. Неподалеку на цій же вулиці патрульними були виявлені особи, які підходили під прикмети. Один з них, як стало відомо пізніше – ОСОБА_10, ніс в руках биту. Вказані особи були доставлені до Галицького відділу поліції; даними, що містяться у протоколі огляду від 08.05.2016 року, в якому зафіксований огляд дерев’яної бити; даними виписки з медичної карти хворого № 6048, де зафіксовано тілесні ушкодження у ОСОБА_11 – забійна рана тем’яної ділянки голови праворуч; висновком судово-медичної експертизи № 875 від 11.05.2016 року, в якому зазначено, що у потерпілого ОСОБА_11 виявлено забійну рану тем’яної ділянки голови праворуч, крововилив і садно на кінчику язика. Вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені дією тупого предмету, та виникнути від ударів битою по волосяній частині голови та головою в ділянку обличчя 07.05.2016 року. Такі тілесні ушкодження відносяться до легких.

На переконання колегії суддів, покази свідків узгоджуються з показами потерпілого і не вірити у правдивість яких у апеляційного суду нема підстав, оскільки ці показання є несуперечливі та послідовні, свої покази потерпілий підтримав і в суді апеляційної інстанції.

Не є підставними доводи обвинуваченого ОСОБА_1, про те, що відсутні ознаки хуліганства у його діях, оскільки такі доводи не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, не спростовують фактичних обставин справи та не ставлять під сумнів, як покази потерпілого, так і інші зібрані у справі належні і допустимі докази, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності.

Отже, суд першої інстанції належно дослідив і перевірив усі наявні в матеріалах провадження докази, в тому числі, відносно їх належності та допустимості, надав об'єктивну оцінку доказам в їх сукупності та узгодженості між собою, на підставі чого дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1, який вчинив умисно з особливою зухвалістю, виражаючи явну зневагу до оточення, існуючих правил поведінки та моралі, грубо порушив громадський порядок, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України.

При цьому, в своїй апеляційній скарзі апелянт зазначив, що в разі, якщо Апеляційний суд не знайде підстав для скасування вироку, то просить звільнити його від покарання на підставі п «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році», як особу, що має неповнолітніх дітей і не позбавлена батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році», питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.

Як встановлено колегією суддів, обвинувачений ОСОБА_1 до суду першої інстанції не подавав заяви щодо застосування до нього амністії, що і підтвердив в суді апеляційної інстанції, при апеляційному перегляді вироку обвинувачений ОСОБА_1 теж не подав заяви про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», з належними підтверджуючими документами наявності підстав для застосування, а відтак підстав для застосування амністії, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно й всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване рішення, у справі не встановлено.

На підставі наведеного керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів ,-

постановила :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Городоцького районного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14