Рішення № 73028511, 28.03.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3521/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

секретаря Шаповалової Ю.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 «Кредитні ініціативи»- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_3 "Кредитні ініціативи", з участю третіх осіб-Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

11.04.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_3 "Кредитні ініціативи", з участю третіх осіб-Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просить суд ухвалити рішення, яким визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1335 та посвідчений 25.01.2016 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 "Кредитні ініціативи" боргу на загальну суму 1565637,73 грн. – таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 22.03.2016 року ОСОБА_1 було передано постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 14.03.2016 року про відкриття виконавчого провадження (ВП №50428584) щодо примусового виконання виконавчого напису №1335, виданого 25.01.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 "Кредитні ініціативи" боргу на загальну суму 1565637,73 грн.

07.04.2016 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження представник позивача отримав копію виконавчого напису, виданого 25.01.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за №1335, згідно якого запропоновано стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» з ОСОБА_1 заборгованість за період з 01.03.2013 року по 06.12.2015 року включно у розмірі: 924543,43 (Дев’ятсот двадцять чотири тисячі п’ятсот сорок три гривні 43 копійки) грн. - заборгованості за тілом кредиту; 641094,30 (Шістсот сорок одна тисяча дев’яносто чотири гривні 30 копійок) грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, що становить загальну суму 1 565 637,73 грн. (один мільйон п’ятсот шістдесят п’ять тисяч шістсот тридцять сім гривень 73 копійки).

Однак, позивач не погоджується з вказаним вище виконавчим написом з наступних підстав.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Так, в п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів зазначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Згідно п. 1.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Відповідно до Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-17414св15 від 23.09.2015 року, в якій вказано, що: «Tа обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує висновок апеляційного суду про безспірність заборгованості боржника. Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-141цсІ4 і відповідно до cm. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України. Наведеного суд апеляційної інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про безспірність кредитної заборгованості при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом. Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що розмір кредитної заборгованості у виконавчому написі значно перевищує розмір заборгованості, стягнутої судовим рішенням, а також не врахував того, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не довело факту інформування про збільшення розміну кредитної заборгованості, забезпеченої іпотекою.

Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника, вимога кредитора-заставодержателя вважається безспірною.

Те, шо відносини мають спірний характер свідчив той факт, що 12.08.2013 р. ОСОБА_3 «Кредитні ініціативи» бура подана позовна заява до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в розмірі 530 111,51 грн.

При ньому, сума боргу ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 «Кредитні ініціативи» відповідно до виконавчого напису № 1335 виданого 25.01.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу визначена в розмірі вже 1 565 637, 73 грн.

Крім того, позивач вказує, що 10 серпня 2015 року Шевченківський районний суд м. Львова ухвалив рішення у справі № 466/4753/14-ц за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_1, третіх осіб органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської Ради, публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним договору іпотеки.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволені позову ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_1, третіх осіб органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської Ради, публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним договору іпотеки.

Однак, Рішенням Апеляційного суду Львівської області від «11» грудня 2015 року згадане рішення Шевченківського районного суду м. Львова скасовано і ухвалене нове рішення яким визнано недійсним з моменту укладення договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від «12» грудня 2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 12634, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (код СДРПОУ 00039002), правонаступником прав вимоги котрого за вказаним договором є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПОУ — 35326253).

Відтак, всупереч вимогам ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п. 1.2, п. 2.3 «глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, який вчинив виконавчий напис, належним чином не перевірив, чи подані відповідачем документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника, а тому вчинив виконавчий напис всупереч вимогам закону, чим порушив права позивача, незважаючи на те, що згідно ст. 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу надано право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Окрім того, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувана виникло право примусового стягнення боргу.

Відповідно до положень зазначеного Порядку, у разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, він вправі відкласти вчинення нотаріальної дії стоком до одного місяця для витребування додаткових відомостей або документів, а також, відповідно до закону нотаріус повинен упевнитись у відсутності в зацікавлених осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Відповідно до роз'яснення МЮ України щодо вчинення нотаріусами виконавчих написів, до зазначених у Переліку документів, затв. постановою КМУ № 1172, необхідно надати докази письмового попередження боржника про погашення заборгованості. Доказом безспірності вимог кредитора може бути заява кредитора, яку передано нотаріусом боржникові у порядку ст. 84 Закону України „Про нотаріат, або претензія (лист) кредитора з доказами її відправлення (наявність зворотного повідомлення з підписом боржника про одержання або його розписка при особистому врученні). При цьому, плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису не може бути зарахована до загальної суми стягнення за виконавчим написом, якщо це прямо не передбачено в договорі.

На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що відповідачем не було вжито усіх дій, наданих йому в межах повноважень ЗУ "Про нотаріат" та Порядком, щодо перевірки необхідних і обов'язкових умов, за яких може бути вчинено виконавчий напис нотаріуса, а саме - підтвердження безспірності заборгованості боржника перед стягувачем, а також що з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року.

Так, подані заявником документи для вчинення виконавчого напису не підтверджували безспірності заборгованості боржника, що не відповідає вимогам підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку та ст. 88 ЗУ " Про нотаріат".

Разом з тим, відповідачем не було повідомлено нотаріуса про існування такого спору, щодо суми заборгованості, отже, зазначене свідчить про те, що на момент вчинення виконавчого напису заборгованість не була безспірною, а також про те, що поведінка відповідача була недобросовісною та спрямованою на зловживання своїм правом, щодо стягнення заборгованості за договором, шо є недопустимим відповідно по загальних засад цивільного права.

Наявність спору в суді свідчить про відсутність безспірності вимог при вчиненні

оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, при наданні нотаріусу вичерпного переліку документів, якими підтверджується безспірність заборгованості, передбаченого п. 2 Постанови КМУ № 1172, відповідач зобов’язаний був констатувати безспірність вимог стягувана, адже не вимагалося в обов'язковому порядку надання будь-яких інших документів.

Проте, і наведеними положеннями ЗУ "Про нотаріат" щодо загальних положень по вчиненню нотаріальних дій, і безпосередньо спеціальними нормами щодо правил вчинення виконавчого напису і нотаріусом, законодавчо закріплений обов'язок нотаріуса пересвідчитись у наявності усіх необхідних умов для вчинення нотаріальної дії, для чого йому надані певні повноваження, тому числі і відкласти вчинення нотаріальної дії для перевірки відповідності наданих заявником документів та перевірки відсутності у зацікавлених осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Нотаріус не тільки не позбавлений можливості, а навіть зобов’язаний перевіряти належність і достовірність поданих до вчинення нотаріальної дії документів заявником, ретельно вивчити їх зміст, відповідність викладених в них фактів дійсним правовідносинам сторін та вимогам діючого законодавства України. З врахуванням вищевикладеного, позивач змушений звернутися до суду.

Представник позивача ОСОБА_1- адвокат ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях до позову. Просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 «Кредитні ініціатив» ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності №421 від 29.12.2016 року, в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях від 09.06.2017 р. та заяві про неналежність доказів у справі від 09.11.2017 р., що знаходяться в матеріалах справи. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, надіслав письмову заяву, долучену до матеріалів справи, в якій просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник третьої особи Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області та третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції та наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення.

Заслухавши пояснення представників сторін,експерта ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що 12.12.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1189 (т. 1 а.с. 36-43).

Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» надав ОСОБА_1 кредит у сумі 42,000.00 Євро, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування ним у сумах, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір відступлення прав вимоги. Згідно вищезазначеного Договору, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1189 від 12.12.2007 року на користь ОСОБА_3 «Кредитні ініціативи»(а.с.61 т.1).

Станом на 06.12.2015 року ОСОБА_1 не повернув отриманий кредит у встановлений кредитним договором термін та не сплатив нараховані відсотки на загальну суму 1 565 637,73 грн.

25.01.2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 з заявою про вчинення виконавчого напису по кредитному договору №1189 від 12.12.2007 року (т. 1 а.с.34).

На підставі вищевказаної заяви ОСОБА_3 «Кредитні ініціативи», приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 25.01.2016 року вчинений виконавчий напис за реєстровим номером №1335, згідно якого запропоновано стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість, що виникла по Кредитному договору №1189 від 12 грудня 2007 року з ОСОБА_1 заборгованість за період з 01.03.2013 року по 06.12.2015 року включно у розмірі: 924543,43 (Дев’ятсот двадцять чотири тисячі п’ятсот сорок три гривні 43 копійки) грн. - заборгованості за тілом кредиту; 641094,30 (Шістсот сорок одна тисяча дев’яносто чотири гривні 30 копійок) грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, що становить загальну суму 1 565 637,73 грн. (один мільйон п’ятсот шістдесят п’ять тисяч шістсот тридцять сім гривень 73 копійки (т. 1 а.с. 33,64).

На підставі оскаржуваного виконавчого напису від 25.01.2016 року, постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Львова ГТУЮ у Львівській області від 14.03.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №1335 від 25.01.2016 року (а.с.7т.1).

Згідно з пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Статтями 87,88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ (ст.18 ЦК України,ст.87 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно положень глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, виконавчий напис може бути вчинений на кредитному договорі, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б)засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.

Так, TOB «Кредитні ініціативи», на виконання вищезазначених вимог Закону та Порядку, надано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 документи передбачені Переліком, в тому числі:

1. оригінал кредитного договору №1180 від 12 грудня 2007 року;

2. засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

3. розрахунок заборгованості за кредитним договором, з якого вбачається заборгованість 1 565 637,73 грн.;

4. копії повідомлення боржника про усунення порушень та попередження про вчинення виконавчого напису нотаріуса з доказами відправки;

5. документи представника стягувача;

Отже, безспірність заборгованості підтверджують саме два обов’язкові документи, передбачені законодавчо-встановленим переліком: оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов"язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Відтак, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999р, а тому при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному переліку.

Таким чином, за змістом п.1 вказаного Переліку, а також Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, та ст. ст. 87 та 88 ЗУ «Про нотаріат» заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та підтверджують безспірність заборгованості. При цьому, дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.

Враховуючи, що за своєю суттю виконавчий напис є розпорядженням нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника, тобто в основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника, тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.

На адресу суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було надіслано копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис №1335 від 25.01.2016 року.

Аналізуючи надані нотаріусом копії вказаних документів, суд приходить до висновку, що стягувачем для вчинення виконавчого напису були надані всі документи, зазначені в п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому судом враховується, що позивачем не надано жодного доказу або власного розрахунку, який би спростував безспірність заборгованості, що є її процесуальним обов'язком.

А отже, посилання представника позивача на Висновок №7 економічного експертного дослідження від 01.09.2017 р., предметом якого були розбіжності у двох розрахунках боргу – розрахунку станом на 30.06.2013 р. та розрахунку заборгованості станом на 06.12.2015 р., враховуючи також дати їх складення, жодним чином не спростовує та не впливає на обов’язковий документ, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку – на виписку з рахунка із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, та відповідно не спростовує безспірність заборгованості боржника.

Так, згідно правової позиції, висловленої в постанові Верховного суду України №6-887цс17 від 05.07.2017 року, для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змісту ч.4 ст.82 ЦПК України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що жодних обгрунтованих доводів стосовно безпідставності документу, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку – виписки, боржником суду наведено не було, як і не було надано доказів спростування такої, стягнення заборгованості вчиненим виконавчим написом за №1335 від 25.01.2016 року проведено у безспірному порядку.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи представника позивача ОСОБА_2 стосовно судових процесів, котрі на думку позивача спростовують безспірність заборгованості боржника.

Так, як вбачається з рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2015 у справі №466/4753/14-ц, предметом позову був саме договір іпотеки з застереженнями про задоволення вимог іпотекодержателя від 12 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за №12634, та укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним промислово-інвестиційним банком, правонаступником прав кредитної вимоги котрого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи». Висновки Апеляційного суду Львівської області у справі №466/4753/14-ц стосуються виключно договору іпотеки, і жодним чином не стосуються кредитного договору №1180 від 12 грудня 2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1, на котрому був вчинений оскаржуваний виконавчий напис від 25.01.2016 за реєстровим №1335. Також, у справі за №466/6347/13-ц ОСОБА_1 не заперечував суми боргу по кредитному договору №1180 від 12 грудня 2007 року та не подав жодного доказу на спростування суми боргу.

Окрім цього, на час вчинення виконавчого напису за реєстр.№1335 від 25.01.2016 року по кредитному договору №1180 від 12 грудня 2007 р., провадження у справі №466/6347/13-ц було зупинено до набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Львова у цивільній справі № 466\4753\14-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 «Кредитні ініціативи», ОСОБА_1, за участю третіх осіб: Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання недійсним договору іпотеки. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23 березня 2017 р. у справі №466/6347/13-ц позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, третіх осіб: ОСОБА_6, Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишено без розгляду. Дана ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили 29.03.2017 р.

Оскільки позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" у справі №466/6347/13-ц по суті так і не почала розглядатися судом, на час вчинення виконавчого провадження у такій було зупинено, та ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23 березня 2017 р. позов ОСОБА_3 "Кредитні ініціативи" був залишений судом без розгляду, суд не вбачає підстав спростування безспірності заборгованості боржника.

Верховний суд України в постанові від 05.07.2017 року у справі №6-887цс17 визначив, що спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, при ухваленні рішення суд також враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 20 травня 2015 року (справа № 6-158цс15).

Таким чином, на підставі вищезазначеного, судом встановлено, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 були дотримані вимоги ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Встановивши, що ОСОБА_3 «Кредитні ініціативи» надано нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень, а також те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1, а відтак відсутні правові підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, у зв'язку із ненаданням позивачем належних доказів на підтвердження свої вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,263,265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

у задоволенні позовною заявою ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_3 "Кредитні ініціативи", з участю третіх осіб-Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису, який зареєстровано в реєстрі за № 1335 та посвідчено 25 січня 2016 року приватним нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_5, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 «Кредитні ініціативи» боргу на загальну суму 1 565 637,73 грн. - таким, що не підлягає виконанню, - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_9