Рішення № 73028409, 06.03.2018, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/33/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Бережанський районний суд Тернопільської області

"06" березня 2018 р.

В складі:

Головуючого судді Німко Н.П.

При секретарі судового засідання Олексів О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за участі третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на премет спору Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів ПАТ «Укрсоцбанк» ( далі – Банк) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 ( далі – нотаріус), вказавши третьою особою без самостійних вимог на премет спору Бережанський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області (далі - Бережанський ВДВС) і просив суд постановити рішення, яким визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 10 липня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №13409, таким, що не підлягає виконанню; усі понесені ним судові витрати стягнути із відповідачів на його користь.

В обґрунтування позову послався на те, що 22 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_4, було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії; для забезпечення виконання зобов’язань за цим договором того ж дня між ними також було укладено іпотечний договір щодо нерухомого майна. В подальшому, рішенням третейського суду від 03 серпня 2010 року, стягнуто з нього (позивача) заборгованість за згаданим договором - за тілом кредиту в розмірі 23 095,89 доларів США й процентами в розмірі 1 066,44 доларів США, що в загальному на той час становило 191365,65 гривень та пеню в розмірі 2064,80 гривень. На виконання зазначеного рішення суду, Дніпровським районним судом м. Києва за заявою ОСОБА_4 було видано виконавчий лист №6-3327 від 12 серпня 2011 року і звернено до виконання у ДВС Бережанського районного управління юстиції. Внаслідок неможливості реалізації об»єкта іпотеки на прилюдних торгах зазначаний виконавчий лист було повернуто стягувачу (ОСОБА_4). У подальшому, 10 липня 2017 року, за заявою стягувача ( ОСОБА_4), відповідачем нотаріусом вчинено виконавчий напис, яким констатовано факт, що строк платежу за згаданим кредитним договором настав, загальна сума заборгованості за ним становить 49 231,01 дол. США, із яких 23 095,89 дол. США, як тіло кредиту, а 26 135, 12 дол. США – заборгованість за відсотками користування кредитом. Зазначений документ перебуває на виконанні у третьої особи Бережанського ВДВСу. Вважає, що з приводу заборгованості за згаданим кредитним договором всупереч вимогам закону фактично є два виконавчі документи – виконавчий лист суду і виконавчий напис нотаріуса. Також вважає, що факт наявності з приводу виконання такого зобов»язання судового рішення свідчить про наявність спору, а відтак, заборгованість за таким договором не є безспірною; позивачем також не отримано від ОСОБА_4 письмової вимоги про усунення порушень внаслідок виконання згаданого зобов»язання. Окрім цього вважає, що строк користування згаданим кредитом взагалі сплив ще у 2010 році ( дата звернення до суду із позовом до третейського суду), виходячи з положень п.4.4 ст. 4 Договору внаслідок неналежного виконання позивачем як позичальником умов п.п.3.3.7, 3.3.8 Договору. Вважає 03 серпня 2010 року ( дата згаданого рішення третейського суду) днем виникнення у відповідача ОСОБА_4 права вимоги дострокового погашення суми тіла кредиту та нарахованих відсотків за його користування. Оскільки із вказаної дати до 10 липня 2017 року (день вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса) пройшло більше як три роки, такий виконавчий напис не підлягає виконаню.

У судове засідання по розгляду даної справи позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_5 не з»явилися, стороною позивача подано заяву про рогляд справи за відсутності сторони позивача, із врахуванням правової позиції щодо позову, викладеної у позовній заяві, додаткових обґрунтувань позову та наявних матеріалів справи. Також, попередньо у підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_5 позов підтримали в повному обсязі, просили визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 10 липня 2017 року, зареєстрований в реєстрі №-13409, таким, що не підлягає виконанню; понесені судові витрати стягнути з відповідачів на його ( позивача) користь. Повідомили суд про обставини, якими обгрунтовуються заявлені вимоги, які по своїй суті є аналогічними тим, що вказані у позовній заяві та про докази, якими вони будуть підтверджені у судовому засіданні. Загалом позов обґрунтували тим, що за одним і тим же зобов’язанням позивача перед відповідачем ПАТ «Укрсоцбанк» (кредитним договором), всупереч закону є виданими два виконавчі документи - оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса та виконавчий лист, виданий за рішенням третейського суду; оспорюваний виконавчий напис нотаріуса вчинено з приводу заборгованості, яка не є безспірною, а також поза межами строків, визначених ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», оскільки строк користування позивачем кредитом сплив у 2010 році.

У процесі розгляду справи, сторона позивача також подала додаткові письмові обґрунтування заявлених вимог, у яких зокрема зіслалася на те, що подані стороною відповідача документи з приводу письмового повідомлення позивача про наявну суму заборгованості фактично не підтверджують, що позивачу дійсно надсилалась така Вимога, а навпаки, містять відомості про те, що позивач такої вимоги не отримував. Так, витяг із Укрпошти про відстеження відправлення, наданий стороною відповідача в підтвердження надіслання позивачу вимоги, не містить відомостей про характер надісланої 29.05.2017 року з м. Чернігів кореспонденції, як і відомостей про її отримувача 06 червня 2017 року у ПВП326 Тернопільської області з індексом 46426, який присвоєний м. Тернопіль, натомість, як місце проживання позивача - с. Лапшин, Бережанського району, Тернопільської області з поштовим індексом 47517. На думку сторони позивача такі суперечності не враховані нотаріусом при прийнятті оскаржуванго рішення. Також, відповідно до п.7.2. наданої нотаріусу угоди про надання відновлювальної кредитної лінії від 22 серпня 2008 року, повідомлення за таким договором вважаються вчинені належним чином у випадку здійснення їх у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур’єром, телеграфом за зазначеними адресами Сторін або вручені особисто із розпискою про отримання. Натомість відповідач такої умови договору не дотримався, у визначений спосіб позивача, як боржника про свою Вимогу не повідомив і відповідно не надав з цього приводу нотаріусу належних документів. А тому вважає, що нотаріус при розгляді поданої заяви та доданих до неї документів підійшов поверхнево до вирішення питання про належне повідомлення позивача, як боржника про розмір заборгованості та її безспірність. На його думку, поза увагою нотаріуса залишилося й те, що сума заборгованості станом на 18 травня 2017 року зазначена у Вимозі, яка ніби-то була надіслана позивачу та у заяві про вчинення виконавчого напису істотно відрізняються, так, у Вимозі зазначено – 61 485,27 доларів США, водночас у заяві про вчинення виконавчого напису - загальну суму заборгованості вказано як 49 231,01 дол. США, що включає суму заборгованості за кредитом та відсотками. Як вважає сторона позивача зазначене свідчить про наявність спору про право, оскільки у Вимозі боржнику та заяві нотаріусу фактично повідомлялися різні суми заборгованості. Такі суперечності в розмірі заборгованості є і у Вимозі про добровільне виселення, наданій стороною відповідача. Так, сума заборгованості по відсотках становить 26 135,12 доларів США, натомість, як із аналогічної за змістом вимоги наданої суду відповідачем приватним нотаріусом ОСОБА_3 вбачається, що заборгованість за відсотками становить – 261 335,12 доларів США ( цей документ нотаріусу було надано ОСОБА_4). Також, на його думку, вчиняючи оспорюваний виконавчий напис, нотаріус не дотримався вимог п. 283, п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки нотаріусу не надано належних й допустимих доказів в підтвердження одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень, тобто сплати заборгованості за згаданим Договором, як і доказів поінформованості боржника про наміри банку подати заяву про вчинення виконавчого напису нотаріуса. Вважає, що такі дії відповідачів позбавили його, як боржника за зобов»язанням та іпотекодавця, можливості оскаржити суму заборгованості, яка, на його думку, має бути меншою з огляду на згадане рішення третейського суду, де з приводу заборгованості позивача за тілом кредиту в розмірі 23 095,89 доларів США, процентів в розмірі 1 066,44 долари США та пені в розмірі 2 064,80 гривень вже видано виконавчий документ – виконавчий лист № 6-3327 від 12 серпня 2011 року .

У судове засідання по розгляду даної справи представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» не з»явився, подав суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника ПАТ «Укрсоцбанку», позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанку» та приватного нотаріуса ОСОБА_3 не підтримує і просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі з підстав, зазначених у поданих суду письмових запереченнях, а також у письмовому відзиві від 12 лютого 2018 року на позову заяву та наданих до суду доказах по справі. Також, попередньо представник відповідача ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні позову не визнав, вважав його безпідставним та необґрунтованим, подав письмові заперечення проти позову, які загалом ґрунтуються на ствердженні факту безспірності вимог, за якими нотаріус вичинив оскаржуваний виконавчий напис, а також на запереченні посилання позивача про наявність спору про розмір заборгованості перед банком та неотримання (не надіслання) вимог про усунення порушень (сплату боргу). Вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено відповідно до вимог закону.

З приводу додаткових обґрунтувань заявлених вимог сторона відповідача подала письмовий відзив, у якому заперечено твердження позивача про не надіслання йому повідомлення ОСОБА_4 про усунення порушень, оскільки індекс отримувача, який у витязі про відстеження поштового відправлення зазначено як 46426, фактично визначений за пересувним відділенням поштового зв»язку №-26, яке обслуговує сільські населенні пункти Тернопільської області у яких відсутні поштові відділення; таке пересувне відділення поштового зв»язку №26 обслуговує в тому числі і с.Лапшин Бережанського району Тернопільської області, де зареєстрований позивач. Саме цим пояснюється розбіжність в поштових індексах і не зазначення поштового індексу № 47517 за яким проживає позивач – с.Лапшин Бережанського району Тернопільської області. З наведених підстав заперечує й твердження позивача про недотримання п.6.2 Іпотечного Договору - не повідомлення (надіслання Вимоги) позивача у визначений договором спосіб й не надання нотаріусу підтверджуючих документів відправлення Вимоги банку на адресу позивача, оскільки нотаріусу були надані саме оригінали доказів такого поштового відправлення. Оскільки така Вимога про дострокове повернення кредиту протягом 30-ти днів перед Кредитором( банком) боржником( позивачем) виконана не була, заборгованість за Договором не погашена, дії нотаріуса вважає законними.

Щодо посилання позивача про наявність спору з приводу заборгованості у відзиві сторони відповідача зазначено наступне :

У Вимозі ОСОБА_4 від 18 травня 2017 року, адресованій позивачу про усунення порушення, сума боргу зазначена в розмір 61 485,27 доларів США, з яких - за кредитом - 23095,89 дол. США; за відсотками - 26 135,12 дол. США; пеня по кредиту - 4 916,23. дол. США; пеня по процентах - 7 338,03 дол. США.

У заяві ж ОСОБА_4 до нотаріуса про вчинення виконавчого напису на предмет іпотеки, сума заборгованості позивача зазначена в розмірі 49 231,01 доларів США і вона складається із тіла кредиту та відсотків ( без пені), різниця в 12 254,26 доларів США фактично є розміром нарахованої пені по кредиту та нарахованих відсотках, яку Банк, скориставшись своїм правом, не заявив нотаріусу до вимоги, тим самим фактично зменшивши розмір вимоги до боржника ( позивача).

Фактично визнано невідповідність сум заборгованості позивача по нарахованих процентах за користування кредитом, вказану у наданій суду відповідачем копії Вимоги ОСОБА_4, де така сума вказана як 26 135,12 доларів США, а в примірнику цього ж документа, який надано суду приватним нотаріусом (попередньо отриманий ним від ОСОБА_4), ця сума вказана, як 261 335,12 доларів США. Однак вважає це опискою, оскільки загальна сума заборгованості в обох примірника такого документа є однаковою – 49 231,01 доларів США і така ж сума заборгованості зазначена у виконавчому написі нотаріуса.

В підтвердження безспірності суми заборгованості по кредиту також послався на наданий нотаріусу Розрахунок заборгованості позивача за його кредитним договором станом на 18 травня 2017 року, у якому заборгованість позивача складає саме 49 231,01 долари США, з яких заборгованість за тілом кредиту - 23 095,89 дол. США, заборгованість по нарахованих відсотках – 26 135,12 дол. США, а не 261 335,12 дол. США.

Також заперечив твердження позивача про спір з приводу заборгованості за кредитом у зв»язку з наявним рішенням суду щодо стягнення боргу. Вважає, оскільки дія укладеного з позивачем кредитного договору не закінчилася, на час вчинення виконавчого напису нотаріуса та на час розгляду справи в суді рішення Третейського суду від 03 серпня 2010 року позивачем виконано не було, то Банк правомірно продовжував нараховувати проценти за таким договором в розмірі 15% річних до кінця його дії і після винесення такого судового рішення аж до його повного виконання. Окрім цього зазначив, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

Як на доказ безспірності вимоги щодо тіла кредиту сторона відповідача також послалася й на згадане рішення третейського суду, яким встановлено, що така заборгованість становить 23 095,89 доларів США. А розмір заборгованості по процентах таким рішенням встановлено -1 066,44 долари США і на ці суми в їх гривневому еквіваленті 12 серпня 2011 року Дніпровським судом м.Києва видано виконавчий лист про стягнення з позивача на користь ПАТ «Укрсоцбанку» заборгованості за таким кредитом в розмірі 193 430,45 гривень. Вважає, що оскільки сума заборгованості Позивача перед ОСОБА_4 перевірялася, встановлювалася й була підтверджена як Третейським судом, так і Дніпровським судом м.Києва, в силу вимог ст. 82 ЦПК України, така обставина не потребує повторного доказування.

Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не з»явився, був належним чином повідомленим про час та місце розгляду даної справи у суді, з цього приводу не надіслав до суду жодних заяв.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у судове засідання не з»явився, був належним чином повідомленим про час та місце його проведення, подав суду лист, у якому просить проводити розгляд даної справи за його відсутності і заперечень проти позову немає.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку проте, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За загальним правилом статей 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, – шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов’язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Отже, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Чинним законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Судом встановлено наступні факти й обставини:

22 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (на даний час Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк) було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №770/38-860-08, відповідно до умов якого банк надав, а позивач отримав кредитні кошти в розмірі 25 000 доларів США та зобов»язався повернути їх позичальнику й сплатити плату за користування ним, як кредитними коштам в розмірі 14 % річних (17 жовтня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду №- 1, якою встановлено відсоткову ставку на рівні 15% річних) та з кінцевим терміном повернення відновлювальної кредитної лінії до 15 серпня 2018 року( а.с.6-14).

22 серпня 2018 року між позивачем та ОСОБА_4, задля забезпечення виконання зобов’язань за згаданим кредитним договором було укладено іпотечний договір, предметом якого виступало цегляне нежиле приміщення, загальною площею 69,9 кв.м., яке знаходиться на ОСОБА_7, ( пл. 60-ти річчя Жовтня), буд. 15 в м.Бережани Тернопільської області ( а.с.15-16).

Рішеннням постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків від 03 серпня 2010 року ( справа №-964\10), стягнуто як із солідарних боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 акціонерного товарства «Укрсоцбанк» 193 430, 45 гривень заборгованості. Як вбачається із змісту судового рішення, стягнення такої заборгованості відбулося внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх обов»язків як позичальником згаданого кредиту і така заборгованість виникла станом на 06 травня 2010 року. Таке рішення суду набрало законну силу 12 серпня 2011 року. У цьому ж рішенні вказано, що станом на 06 травня 2010 року, згідно з графіком погашень, залишок неповернутих кредитних коштів позивача становить 23 095,89 доларів США; за вказаний позивачем період користування кредитними коштами відповідачу були нараховані проценти, які не були сплачені в сумі 1 066,44 долари США, що разом складає 24 162, 33 долари США, що в еквіваленті на момент розрахунку за курсом НБУ України складає 191 365, 65 гривень та нарахована пеня в розмірі 2 064,80 гривень ( а.с.19-23).

На виконання зазначеного рішення суду (справа №6-3327\11) 21 травня 2012 року Дніпровським районним судом м.Києва видано виконавчий лист, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_8, як солідарних боржників, на користь ОСОБА_2 акціонерного товарства «Укрсоцбанк» 193 430, 45 гривень заборгованості. Строк пред»явлення такого виконавчого документа визначено в один рік ( а.с. 24).

У подальшому, 12 рудня 2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції прийнято постанову про повернення стягувачу ПАТ Укрсоцбанк згаданого виконавчого листа №6-3327, виданого 21 травня 2012 року, з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а також неможливості реалізації на прилюдних торгах нерухомого майна боржника, яке перебувало в іпотеці - цегельного нежитлового приміщення описаного й арештованого 06 червня 2013 року. Пропозиція державного виконавця стягувачу про залишення такого майна за собою, залишилася без відповіді.

Зазначені факти й обставини учасниками процесу не оспорені.

Як вбачається із наданих суду стороною відповідача – приватним нотаріусом копій документів за виконавчим написом №-13409 від 10 липня 2017 року, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису із вимогою звернення стягнення на згаданий вище предмет іпотеки, власником якого є позивач і за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, просив задовольнити вимоги Стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання\неналежного виконання Боржником умов кредитного договору за період з 01 травня 2015 року по 18 травня 2017 року, а саме: - заборгованість за кредитом – 23 095,89 доларів США та заборгованість за відсотками за користування кредитом – 26 135,12 доларів США. Загальна сума заборгованості визначена як 49 231, 01 доларів США ( а.с.82).

10 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №-13409 і яким запропоновано звернути стягнення на нежиле приміщення, загальною площею 69,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Бережанський район, м.Бережани, пл.Ринок( пл. 60-ти річчя Жовтня), буд. 15, власником якого є ОСОБА_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації Предмету іпотеки, запропоновано задовольнити вимоги Стягувача в розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання\неналежного виконання Боржником умов Кредитного Договору за період з 01 травня 2015 року по 18 травня 2017 року, а саме: заборгованість за кредитом – 23 095, 89 доларів США та заборгованість за відсотками за користування кредитом – 26 135, 12 доларів США. Загальна сума заборгованості визначена, як 49 231,01 доларів США та сума плати, що здійснена Стягувачем за вчинення виконавчого напису.

Отже, суд констатує, що на підставі заяви відповідача ПАТ «Укрсоцбанку», приватним нотаріусом 10 липня 2017 року вчинено виконавчий напис на предмет іпотеки, у якому загальна сума заборгованості позивача за кредитним договором №-770\38-860-08 від 22 серпня 2008 року вказана в розмірі 49 231,01 доларів США і складається вона із тіла кредиту в розмірі 23 095,89 доларів США та відсотків за користування кредитом в розмірі - 26 135,12 доларів США, а також вказано, що така заборгованість виникла за період з 01 травня 2015 року по 18 травня 2017 року

Поряд з цим, як згадано вище, рішенням третейського суду від 03 серпня 2010 року встановлено, що заборгованість по тілу кредиту за згаданим кредитним договором в розмірі 23 095, 89 доларів США і заборгованість за відсотками за користування згаданим кредитом в розмірі 1 066,44 долари США, виникла у ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанком» станом на 06 травня 2010 року і таким рішенням суду розмір такої заборгованості до стягнення визначено в гривневому еквіваленті по курсу НБУ, а саме в розмірі 191 365, 65 гривень. З приводу стягнення саме такого розміру заборгованості в гривневому еквіваленті судом й видано виконавчий лист.

Отже, суд вважає, що не врегульованою судовим рішенням у вказаному виконавчому написі нотаріуса є лише заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 25 068,68 доларів США ( 26 135,12 дол. США - 1066,44 долари США ).

Суд не заперечує права стягувача (ОСОБА_4) на стягнення відсотків (процентів) за користування кредитними коштами та пені до остаточного виконання судового рішення про стягнення заборгованості за невиконаним зобов»язанням, як не заперечує й права стягувача на отримання сум боргу шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

Суд констатує, що сторона відповідача не надала відомостей, про те, що вона повідомила чи надала приватному нотаріусу інформацію про згадане рішення третейського суду. Як вважає суд, така інформація має істотне значення для з»ясування доведеності\недоведеність факту безспірності заявлених вимог при вирішення питання про можливість вчинення такого виконавчого напису.

Із відкритих джерел судом встановлено, що офіційний курс НБУ щодо долара США станом на 10 липня 2017 року відносно української гривні, становив за 100 доларів США – 2602,2967 гривень ( а.с. 223-224).

З врахуванням такох інформації, гривневий еквівалент визначеної згаданим рішенням третейського суду заборгованості позивача по тілу кредиту за згаданим кредитним договором в розмірі 23095,89 дол. США станом на 10 липня 2017 року ( час вчинення оскаржуваного виконавчого напису) з врахуванням існуючого на таку дату курсу НБУ, становив би 600 955,06 гривень; гривневий еквівалент заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 1 066,44 долари США, станом на 10 липня 2017 року по курсу НБУ на той час становив би – 27 748,77 гривень. Загальна сума таких величин становить 628 703, 83 гривні.

Отже, суд констатує, що 10 липня 2017 року нотаріусом вчинено виконавчий напис у якому визначено суми заборгованості позивача в доларовому еквіваленті, на той час як розмір таких сум заборгованостей вже є визначеними в гривневому еквіваленті судовим рішенням і на час вчинення оспорюваного виконавчого напису ( 10 липня 2017 року) гривневий еквівалент такої визначеної нотаріусом заборгованостей фактично втричі більший за розмір, який є визначений згаданим рішенням третейського суду.

Така обставина приймається судом, як відсутність обов»язкової умови безспірності вимоги для вчинення у даному випадку виконавчого напису нотаріуса при звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Щодо інших підстав, якими сторона позивача обґрунтувала свої вимоги (закінчення строку користування кредитом, неналежне надіслання Вимоги, суперечності в величинах коштів, вказаних у документах, які надсилалися позивачеві та нотаріусу з приводу вчинення оспорюваного виконавчого напису), суд не вважає, що вони знайшли своє підтвердження сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, виходячи з принципу їх достатності, а відтак, враховуючи подані з цього приводу заперечення (відзив) сторони відповідача, не приймає їх до уваги.

Окрім цього, суд вважає безпідставнимм й необгрунтованими вимоги позивача заявлені до приватного нотаріуса, як до відповідача, оскільки, зважаючи на вищевикладені норми законодавства, яке регулює спірні правовідносини, нотаріус не може виступати належним відповідачем за такими вимогами.

Таким чином, встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги, заявлені до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» підлягають до задоволення, оскільки чинним законодавством України передбачено обов»язкову умову встановлення безспірності боргу не лише як факту, а й встановлення не оспорюваної суми заборгованості, та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Так, за встановлених судом обставин у даній справі факту безспірності вимог не встановлено, оскільки розмір заборгованості позивача по тілу кредиту та по відсотках за користування кредитом визначений до стягнення в гривневому еквіваленті судовим рішенням станом на 03 серпня 2010 року, не відповідає розміру такої заборгованості, визначеної в оспорюваному написі нотаріуса в доларовому еквіваленті станом на 10 липня 2017 року. Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного суду України у справі за № 6-887цс17 від 05 липня 2017 року

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, відповідно до п.1 ч.2 ст 141 ЦПК України, з відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 640,00 гривень. Зважаючи на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог до приватного нотаріуса, суд не стягує з нього судові витрати на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 10-13, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», «Порядком вчнення нотаріальних дій нотаріусами України», Постановою Кабінету Міністрів України « Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 10 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №-13409.

У стягненні судових витрат з відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 - відмовити за безпідставністю такої вимоги.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ( п.і. 03150 м.Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023, код ЄДРПОУ 00039019, рах. 29096880130001) судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок гривень) 00 коп. на користь позивача ОСОБА_1 ( 25 травня 1964 року народженя, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Апеляційного суду Тернопільської області.

Підпунктом 15.5, пункту 15 частини1 Розділу XIII ЦПК України ( Перехідні положення), встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи… апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду;

Одночасно суд роз’яснює, що відповідно до положень цивільного процесуального Кодексу України в редакції чинній до 03 жовтня 2017 року, апеляційна скарга на рішення суду могла бути подана протягом десяти днів після прийняття рішення суду. Апеляційна скарга подавалася апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилалася особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У зв»язку із складністю даної справи, у відповідності до ч.6 ст. 259 ЦПК України, складено 16 березня 2018 року.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_9