Рішення № 73028339, 16.03.2018, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/63/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2018 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

при секретарі Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ КБ “ПриватБанк” звернувся в суд із даним позовом до відповідача ОСОБА_1 в позовній заяві вказавши, що 20.09.2013 року між банком та відповідачем укладено договір №б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 500.00грн. на платіжну картку.

Згідно п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця, відповідач повинен був надавати банку грошові кошти, для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов договору. Згідно п.2.1.1.12.6. у разі невиконання умов договору банк має право вимагати повернення кредиту у тому числі простроченого кредиту та овердрафту.

Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а відповідач належним чином зобов'язання за даним договором не виконав, що призвело до того, що станом на 31.10.2017р. відповідач має перед банком заборгованість в сумі 33018,16грн., яка складається з: 461,27грн. - заборгованість за кредитом; 26308,41грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 4200,00грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00грн. - штраф (фіксована частина); 1548,48грн. - штраф (процентна складова).

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 20.09.2013р. у розмірі 33018,16грн. та судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, однак на адресу суду надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги не визнає та просить суд зменшити суму заборгованості, оскільки вона не співрозмірна із тією сумою, яку вона брала у кредит. Крім того, її матеріальний стан не дозволяє погасити цю значну суму.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд встановив, що 20.09.2013р. відповідач звернулась до позивача із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "ПРИВАТ БАНК".

Однак з копії даної анкети-заяви вбачається, що бажана сума кредитного ліміту як і сама назва платіжної картки не зазначені. Однак факт укладення кредитного договору не оспорюється відповідачем, тому суд приходить до висновку, що такий був укладений.

Згідно з заявою позичальника, остання не ознайомлена та не погодилась з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку.

Відповідно до змісту позовної заяви встановлено, що останній банк надає кредит в сумі 500,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Факт укладення договору між Позивачем та Відповідачем підтверджується наявною у справі «Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку». Як визначено сторонами у вказаному вище документі, складовою частиною договору є «Умови та Правила надання банківських послуг», а також «Тарифи банку».

Згідно витягу з тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» ставка по кредитному ліміту становить 2,5% в місяць, щомісячний мінімальний платіж 7 % від суми заборгованості (але не менше 50грн. та не більше залишку заборгованості), а з 01.04.2014р. – 5% від заборгованості (але не менше 100грн. та не більше залишку заборгованості).

Відповідно до п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт надав згоду на зміну Банком самостійно розміру кредитного ліміту.

Відповідно до п. 1.1.3.2.3 вказаних Умов та Правил, клієнт погодився зі зміною банком в односторонньому порядку тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку.

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов надання споживчого кредиту, що є складовою Договору, передбачена відповідальність позичальника за невиконання умов щодо повернення кредиту.

Так, у разі порушення клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, що передбачені Договором, позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з врахуванням прострочених процентів та комісій.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.

З матеріалів справи вбачається, що Банк повністю виконав взяті на себе зобов'язання, а позичальник навпаки, порушила умови Договору в частині вчасного повернення кредиту та процентів.

Разом з цим, наявний в матеріалах справи та доданий до позовної заяви ПАТ «ПриватБанк» документ, який має назву «Извлечение из Условий и правил предоставления банковских услуг Утвержденные приказом от 06.03.2010 г. №СП-2010-256» (аркуші справи 9-32) не може слугувати доказом досягнення сторонами у даній справі домовленості щодо умов, зазначених у вказаному документі, з огляду на наступне:

Як вже було зазначено вище, обов'язковою умовою укладення правочину є вчинення підпису сторонами за таким правочином на документі, який відображає його зміст та умови. Разом з цим, вказаний документ не містить підписів жодної зі сторін Договору.

Окрім того, Сокальський районний суд Львівської області зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно припису ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Разом з цим, відповідно до норми ст. 9 ЦПК України мова цивільного судочинства судах провадиться державною мовою.

Згідно частини 3 ст. 14 ЗУ "Про засади мовної політики" сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Згідно припису ст. 10 Конституції України та ч . 1 ст. 6 Закону України «Про засади державної мовної політики» державною мовою України є українська мова.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону у контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №10-рп/99 від 14.12.1999 року (справа №1-6/99) положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким «державною мовою в Україні є українська мова», треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України)

Разом з цим, як вбачається зі змісту Анкети, частиною договору укладеного, між сторонами, є Умови та Правила надання банківських послуг.

Проте, всупереч наведеним положенням Анкети, Позивачем у справі до позову, в обґрунтування вимог, зазначених у ньому, було додано копії документу, який має назву «Извлечение из Условий и правил предоставления банковских услуг Утвержденные приказом от 06.03.2010 г. №СП-2010-256» та викладений іноземною (російською) мовою. Таким чином, документ, який міститься у справі, не може слугувати належним та допустимим доказом у справі, який свідчить про укладення договору між Сторонами у справі на умовах, частина яких викладена у даному документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язався вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правого зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання ( ст.510 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди ( ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів, наявних у справі та підтверджено Відповідачем у справі, нею були отримані кредитні кошти у розмірі 500,00грн. в межах договірних відносин, які виникли внаслідок підписання вказаної Анкети.

З огляду на наведене, Сокальський районний суд Львівської області вважає доведеною обставину отримання Відповідачем коштів у розмірі 500,00 грн. в межах кредитного ліміту.

Відповідно до припису ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з наданим Позивачем розрахунком, виконаним станом на 31.10.2017 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" становить 33018,16грн., з яких 461,27грн. - заборгованість за наданим кредитом; 26308,41грн. - заборгованість за відсотками в тому числі відсотки на поточну заборгованість – 23,20грн.; 26285,21грн. - заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість; 4200,00грн. – заборгованість за пенею та комісією; 2048,48грн. - заборгованість по судовим штрафам.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

З представленого позивачем розрахунку вбачається, що розмір комісії та пені нарахованої позивачем складає 4200грн. 00коп. та значно перевищує розмір збитків позивача, а тому суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки (пені) до суми заборгованості за тілом кредиту – 461 грн. 27 коп.

Як встановлено в судовому засіданні та доведено зібраними по справі доказами, відповідач умови укладеного Договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь Банку підлягає стягненню заборгованість за Договором на загальну суму 29279,43грн.

Крім того відповідно до ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору, пов'язаного з розглядом справи.

В судовому засіданні досліджено платіжне доручення за сплату судового збору № BOTM7B1KZV в розмірі 1600,00грн, що є судовими витратами.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 77, 133, 211, 223, 247, 258 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, 08.07.1973р.н., ІПН НОМЕР_1, в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 29279 (Двадцять дев'ять тисяч двісті сімдесят дев’ять)грн. 43коп. за кредитним договором №б/н від 20.09.2013р.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1600(одна тисяча шістсот)грн. 00коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається через Сокальський районний суд Львівської області до Апеляційного суду Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Головуючий: Л. Ю. Фарина