Ухвала суду № 73028032, 21.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/7690/15-к Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.

Провадження № 11-кп/783/35/18 Доповідач: Головатий В. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Головатого В.Я.,

суддів – Партики І. В., Галапаца І. І.,

при секретарі – Щербаю В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційними скаргами прокурора Львівської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2017 року у кримінальному провадженні № 12015140090002128, про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

з участю прокурора Яворського С. М.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченої ОСОБА_3,

встановила:

цим вироком обвинувачену ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 ухвалено рахувати з дня її фактичного затримання - з 19.06.2015 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_3 зараховано у строк покарання строк попереднього ув’язнення з 19.06.2015 р. по 20.06.2017 р. з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_3 залишено без змін у виді тримання під вартою.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Вироком суду ОСОБА_3 визнана винною у тому, що 19 червня 2015 р. близько 05.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_1, під час конфлікту із своїм співмешканцем ОСОБА_4, вчинила, через необережність, вбивство останнього. Вказані дії були вчинені за наступних обставин.

Так, 19 червня 2015 р. обвинувачена ОСОБА_3 разом із своїм співмешканцем ОСОБА_4 зайшли в гості до знайомої – свідка ОСОБА_5, де на кухні вживали спиртні напої. Близько 04.30 год. свідок пішла в кімнату спати, за деякий час пішла спати і обвинувачена ОСОБА_3, а ОСОБА_4 залишився на кухні. Коли обвинувачена вже спала, то почула як ОСОБА_4 її будить, свариться та вимагає гроші на таксі. Вона намагалася його заспокоїти, однак останній почав їй викручувати руки, тягати за волосся, заламувати зап’ястя та голосно кричати. Від таких криків проснувся малолітній син ОСОБА_5 Щоб не налякати дітей обвинувачена вийшла в коридор квартири, де ОСОБА_4 наніс їй удар кулаком по обличчю та намагався душити. Перелякавшись, обвинувачена відступала спиною назад в напрямку до кухні та рукою намацала ніж, який лежав на тумбочці при вході. Взявши ніж в праву руку обвинувачена, притиснувши ніж до свого плеча лезом в сторону ОСОБА_4, продовжувала відступати, а потерпілий насувався на неї. В цей час ОСОБА_4 зашпортався об поріг кухні та, намагаючись втримати рівновагу, напоровся на ніж, який був в руках обвинуваченої.

Побачивши, що потерпілий від отриманого ножового поранення падає, обвинувачена допомогла йому присісти та побігла викликати швидку медичну допомогу, а до її приїзду разом із свідком ОСОБА_5 намагалася зупинити кров, яка текла з грудей ОСОБА_4, прикладаючи чисті майки, перекис водню та ватні тампони. Однак, незважаючи на це, потерпілий помер.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити свій вирок, яким дії ОСОБА_3 кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України та визнати її винною, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. На підставі ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченій строк попереднього ув’язнення у строк покарання з 19.06.2015 р. по 20.06.2017 р. з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, та з 21.06.2017 р. – з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

В обґрунтування скарги прокурор покликається на те, що дії обвинуваченої органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України. Вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що вбивство вчинене обвинуваченою саме з прямим умислом. Покликається на висновок експерта №1544/2015 від 11.09.2015 р., як на доказ, що спростовує висновки суду про наявність необережної форми вини у обвинуваченої, згідно з яким категорично стверджувати про те, що рана довжиною 9 см. заподіяна в результаті прикладання сили (удару) чи в результаті наштовхування потерпілого на вістря ножа, не можна. Судом не взято до уваги вчинення злочину обвинуваченою у стані алкогольного сп’яніння, постійні конфлікти між обвинуваченою та потерпілим, що свідчить про наявність мотиву на вчинення умисного вбивства. Суд першої інстанції не спростував суперечностей у показаннях обвинуваченої щодо того, як саме вона тримала знаряддя злочину, оскільки згідно з протоколом слідчого експерименту від 19.06.2015 р., обвинувачена показала, що перед контактом ножа із потерпілим тримала його у правій руці вище рівня плечей, а після вступу адвоката у кримінальне провадження у якості захисника, обвинувачена стверджувала, що ніж знаходився у правій руці з упором рукоятки в плече. Зазначене суттєво впливає на визначення форми вини обвинуваченої. Вказує, що при розгляді кримінального провадження суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки вирок в частині зміни обвинувачення належним чином не вмотивований, не наведено мотивів, з яких суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші, дії ОСОБА_3 необґрунтовано, за відсутності для цього достатніх доказів, кваліфіковані за ч. 1 ст. 119 КК України. Крім того, прокурор просить дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, зокрема висновки судово-медичної експертизи від 17.10.2015 р. №488/2015, додаткової судово-медичної експертизи №1544/2015 від 11.09.2015 р., комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №158 від 02.09.2015 р., протокол слідчого експерименту від 19.06.2015 р., дані, що характеризують особу ОСОБА_3, оскільки такі досліджені судом першої інстанції неповно.

Захисник у поданій апеляційній скарзі просить вирок суду змінити та зарахувати у строк покарання строк попереднього ув’язнення з 19.06.2017 р. по 19.12.2017 р. з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, оскільки вважає, що нова редакція ч. 5 ст. 72 КК України, не може бути застосована до ОСОБА_3 в силу ч. 2 ст. 5 КК України, відповідно до якої закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи не має зворотної дії в часі.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, думку обвинуваченої та її захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали судового провадження, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити з наступних підстав.

Так, покликання прокурора про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.115 КК України, з суб’єктивної сторони умисне вбивство може бути вчинене з прямим умислом, коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає її настання, або з непрямим умислом – коли винний і не бажає настання смерті іншої особи, але свідомо припускає її настання.

Колегіє суддів встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3, під час допиту в суді першої інстанції пояснила, що умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_4 у неї не було. Останній сам наразився на ніж, який вона тримала у руці, після того як спотикнувся об поріг. Після цього викликала швидку допомогу та намагалась допомогти потерпілому.

Свідок ОСОБА_5 під час її допиту в суді першої інстанції ствердила про те, що 19.06.2015 р. до неї в квартиру АДРЕСА_2 в гості прийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Приблизно о 04 год. 30 хв. пішла спати. Через якийсь час, почувши крик, зайшла на кухню. Там побачила потерпілого, який присів на підлогу та обвинувачену ОСОБА_3, яка повідомила їй, що не хотіла наносити удар потерпілому ножем, а він сам наразився на нього.

З метою перевірки показань обвинуваченої ОСОБА_3 судом першої інстанції досліджено дані протоколів слідчих експериментів від 09.06.2015 р. та 08.09.2015 р. який проведений з участю судово-медичного експерта ОСОБА_6, згідно з якими ОСОБА_3 описала події, що передували отриманню потерпілим ОСОБА_4 ножового поранення 19.06.2015 року, показала, де знаходилися вона та потерпілий в момент отримання ножового поранення, яким чином вона тримала в руці ніж.

Показання обвинуваченої ОСОБА_3 відповідають висновкам додаткової судово-медичної експертизи №1544/2015 від 11.09.2015 року, проведеної експертом ОСОБА_7, згідно з яким враховуючи дані судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8, зокрема характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень на ньому, а саме: наявність по передньо-лівій поверхні грудної клітки колото-різаної рани з рівними гладкими краями, гладкими стінками, з одним П-подібним та іншим - гострокутним кінцями, з утворенням раневого каналу, який проходив у напрямку дещо зверху вниз, спереду до заду та зліва направо; висоту розташування рани від рівня підошвової поверхні стопи, а також беручи до уваги дані представлених матеріалів кримінального провадження, слід вважати, що проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням серця в ОСОБА_4 могло утворитися за обставин, на які вказала під час слідчого експерименту ОСОБА_3 і не суперечить протоколам слідчих експериментів.

Експерт ОСОБА_7 під час її допиту в суді повністю підтримала дані нею висновки № 488/2015 від 17.07.2015 р. та № 1544/2015 від 11.09.2015 р. Ствердила про те, що проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням серця потерпілого ОСОБА_4 могло утворитись за обставин, про які вказує ОСОБА_3 під час слідчого експерименту і такі не суперечать протоколу слідчого експерименту.

Покликання прокурора в апеляційній скарзі про необхідність дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, зокрема висновків судово-медичної експертизи від 17.10.2015 р. №488/2015, додаткової судово-медичної експертизи №1544/2015 від 11.09.2015 р., комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №158 від 02.09.2015 р., протокол слідчого експерименту від 19.06.2015 р., дані, що характеризують особу ОСОБА_3, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки прокурор як в апеляційній скарзі, так і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не навів жодних обґрунтованих мотивів у чому саме полягала неповнота дослідження вищевказаних доказів чи дослідження таких доказів судом першої інстанції з порушенням, як цього вимагає ч.3 ст.404 КПК України.

Твердження прокурора у апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегія суддів вважає голослівними, оскільки суд першої інстанції в судовому засіданні безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази в кримінальному провадженні, зокрема висновки судово-медичної експертизи від 17.10.2015 р. №488/2015, додаткової судово-медичної експертизи №1544/2015 від 11.09.2015 р., комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №158 від 02.09.2015 р., протокол слідчого експерименту від 19.06.2015 р., без порушень вимог КПК України, проаналізував та навів їх у своєму вироку на підтвердження встановлених судом обставин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повністю проаналізував обставини вчиненого діяння, кількість, характер та локалізацію тілесних ушкоджень як на тілі потерпілого так і на тілі обвинуваченої, дії обвинуваченого які передували вчиненню злочину і дії обвинуваченої після вчинення злочину, які полягали у виклику швидкої допомоги та здійснення заходів для врятування життя потерпілого.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпосередньо, відповідно до ст. 94 КПК України всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку, та дійшов до правильного висновку про відсутність умислу в обвинуваченої ОСОБА_3 на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_4, доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3, з наведенням належних мотивів, у необережному спричиненні смерті, тобто, вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.

Разом з цим, колегія суддів вважає необґрунтованим доводи захисника про зарахування обвинуваченій ОСОБА_3 у строк позбавлення волі строку попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі до 19.12.2017 р., виходячи з наступного.

21.06.2017 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення», яким скасовано положення ч. 2 ст. 72 КК України про зарахування засудженим до позбавлення волі строку попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України №1-7/9 від 09.02.1999 р. у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

З огляду на те, що положення зарахування одного дня попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі станом на 21.06.2017 р. скасовані, при цьому в законі відсутня вказівка можливості подальшого застосування цих положень, колегія суддів вважає, що правові підстави для зарахування ОСОБА_3 у строк відбування покарання строку попереднього ув’язнення після 22.06.2017 р. відсутні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30.11.2017 року відносно ОСОБА_3, яким її засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора Львівської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 – без задоволення.

На ухвалу суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою -протягом трьох місяців з моменту отримання копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11