Постанова № 73027589, 22.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №310/6591/17 Головуючий у 1 інстанції Полянчук Б.І.

Провадження № 22-ц/778/1400/18 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

за участю секретаря судового засідання Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут», треті особи Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, головне управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області про скасування рішення, зобов'язання здійснити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Запоріжгаз», ТОВ «Запоріжгаз збут», треті особи Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, головне управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області про скасування рішення, зобов'язання здійснити дії.

В позові зазначала, що вона є побутовим споживачем послуг з газопостачання, особистий рахунок НОМЕР_1. Відповідно до умов договору укладеного з відповідачами та Постанови КМУ №203 від 23.03.2016 р. за послуги з газопостачання вона сплачувала за нормами споживання 7,1 м3 на одну особу (за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача). Рішенням комісії з розгляду актів про порушення ПАТ «Запоріжгаз» від 19.01.2017 року їй збільшено фактичний об'єм спожитого природного газу, починаючи з 02.11.2016 року за граничними об'ємами споживання природного газу в розмірі 18,3 м3 (в будинку відсутнє центральне гаряче водопостачання) на одну зареєстровану особу.

З листа ПАТ «Запоріжгаз» від 20.07.2017 року вбачається, що рішення комісії від 19.01.2017 р. ґрунтується на Акті про порушення, складеного представниками Оператора ГРМ від 02.11.2016 р., в якому зафіксована її відмова від встановлення загальнобудинкового лічильнику газу за рахунок оператора ГРМ, що призвело до визначення фактичного об'єму спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 p., яка складає 18,3 м3 на одну зареєстровану особу.

Відповідно до листа ПАТ «Запоріжгаз» від 14.04.2017 р. тариф за спожитий газ мешканцям будинку АДРЕСА_1 з 01.03.2017 р. був змінений та нараховується до дня прийняття вузла обліку в експлуатацію згідно норм споживання природного газу затверджених постановою КМУ № 203 від 23.03.2016 р., тобто за нормами споживання 7,1 м3 на одну особу. Таким чином, з 02.11.2016 р. до 01.03.2017 р. ПАТ «Запоріжгаз» здійснювало нарахування тарифу, а з TOB «Запоріжгаз збут» надходили квитанції щодо сплати за послуги спожитого газу, виходячи з граничних об'ємів споживання природного газу населенням у розмірі 18,3 м3 на одну зареєстровану особу. Крім того, на її звернення щодо встановлення індивідуального лічильника газу ПАТ «Запоріжгаз» безпідставно відмовлено. З прийнятим рішенням комісії ПАТ «Запоріжгаз» щодо відповідного перерахунку плати за послуги газоспоживання за період з 02.11.2016 р. до 01.03.2017 p., яке нараховує TOB «Запоріжгаз збут» та відмовою у встановлені індивідуального лічильнику газу вона категорично не згодна з наступних підстав.

При складанні актів про порушення представниками Оператора ГРМ жодного припису глави 2 Розділу XI Кодексу газорозподільчих систем не виконано. Вона від встановлення лічильника газу не відмовлялась, копія акту оператора ГРМ про порушення їй надана тільки після звернення з заявою до оператора ГРМ, в якому іншим почерком зазначено дату проведення комісії, про яку її не сповіщали, жодних перешкод щодо встановлення лічильника газу не чинила, про дату, час та місце засідання комісії з розгляду акту про порушення її не сповістили, рішення комісії ПАТ «Запоріжгаз» нею не отримано.

З огляду на чисельні порушення приписів кодексу ГРС з боку представників оператора ГРМ та відсутність порушень з її боку, вважала, що рішення ПАТ «Запоріжгаз» від 19.01.2016 р. щодо змін фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) за граничними об'ємами споживання, тобто виходячи з 18,3 м. куб. (плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового нагрівача людино-місяць) є незаконним.

Що стосується позовних вимог про встановлення індивідуального лічильника газу, зазначила, що згідно Постанов НКРЕКП «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу», що були затверджені регулятором, до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м. природного газу.

Згідно Додатку №1 до Постанови НКРЕКП №150 від 28.12.2011 року, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 м. куб. природного газу, які становлять 6,96 грн., а згідно Додатку №1 до Постанови НКРЕКП №1625 від 27.09.2016 року, в структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 м. куб. становлять 25,20 грн. Нею здійснювалася оплата послуг з газопостачання згідно тарифу, до якого були включені витрати на встановлення лічильників газу, а відповідач на умовах оплати такого тарифу надавав послуги з газопостачання.

Таким чином, між нею та ПАТ «Запоріжгаз» вже укладено договір стосовно встановлення лічильників та оплати цих робіт і додаткового врегулювання це питання не потребує. Таким чином, відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені нею та відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов'язаний забезпечити встановлення лічильнику газу у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. Вона висловила волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу, а тому це волевиявлення не може бути порушеним, оскільки воно відповідає зазначеній державній політиці в сфері житлово-комунальних послуг, забезпечує раціональне використання ресурсів на рівні можливості для споживачів з отримання послуги по газопостачанню. Встановлення в її квартирі індивідуального лічильнику газу буде забезпечувати оплату саме того об'єму газу, який нею спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства як справедливість. Відмова відповідача щодо встановлення в квартирі індивідуального лічильника газу суперечить вимогам законодавства та порушує її права споживача, а тому є незаконною.

Просила суд скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення ПАТ «Запоріжгаз» від 19.01.2017 р. про визначення їй з 02.11.2016 р. норми фактичного об'єму спожитого (розподіленого/спожитого) природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням по квартирі АДРЕСА_1 (особистий рахунок НОМЕР_1), визначеними у Додатку №15 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р.. яка складає 18,3 куб. м. на одну людину на місяць. Зобов'язати ПАТ «Запоріжгаз» та ТОВ «Запоріжгаз збут» здійснити перерахунок вартості спожитого нею природного газу у квартирі АДРЕСА_1 (особистий рахунок НОМЕР_1) за період з 02.11.2016 р. по 28.02.2017 р. за нормою споживання природного газу, затвердженою постановою КМУ №203 від 23.03.3016 року, яка складає 7,1 куб. м. на одну людину на місяць (плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача). Зобов'язати ПАТ «Запоріжгаз» за свій рахунок, в термін до 01.01.2018 р., встановити їй у квартирі АДРЕСА_1 індивідуальний лічильник газу.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на те, що на момент складання акту про порушення , загально будинковий лічильник природного газу був вже встановлений Оператором ГРМ на фасаді багатоквартирного будинку, що свідчить про відсутність будь-яких порушень з її боку. Жодних перешкод (дій) щодо заборон у встановленні лічильнику з її боку не було.

Крім того, відсутність для неї, як для споживача послуг, альтернативи вибору у засобах вимірювання об'ємів спожитого газу, є прямим порушенням прав споживача.

Від відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації «Заопріжгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивачем не надано жодних фактичних доказів, які б підтверджували обставини викладені у позові, рішення суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог ухвалено у повній відповідності до чинного законодавства.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для зобов'язання ПАТ «Запоріжгаз» встановити позивачу індивідуальний лічильник газу. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення зі сторони ПАТ «Запоріжгаз», як оператора ГРМ в частині ініціативи влаштування загально будинкового ВОГ, складання акту про порушення та процедури його розгляду.

Колегія суддів з вказаний висновок суду першої інстанції вважає обґрунтованим та погоджується з ним з наступних підстав.

Згідно пункту 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Абзацом 2 пункту 1 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

У відповідності до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно п. 4 глави 3 розділу VI п.4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (п.4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об'єму споживання природного газу, крім іншого мають містити норми споживання природного газу у розрізі 12 календарних місяців (норма застосовується щодо побутових споживачів без лічильника газу).

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Встановлено, що ОСОБА_3 проживає по АДРЕСА_1 та здійснювала оплату спожитого природного газу на підставі наданих йому з боку його постачальника - ТОВ «Запоріжгаз збут» відповідних рахунків за послуги з газопостачання. Зазначений факт визнано позивачем у позовній заяві. Факт оплати позивачем спожитого природного газу підтверджує споживання газу останнім, а отже є діями, які засвідчують бажання останнього укласти договір розподілу природного газу, що є фактом приєднання до умов договору розподілу природного газу.

02.11.2016 року працівниками ПАТ «Запоріжгаз», за участю ОСОБА_3 складено акт про порушення №474, яким зафіксовано відмову позивача від встановлення загальнобудинкового ВОГ. Акт підписаний чотирма представниками оператора ГРМ та споживачем ОСОБА_3

У протоколі №58 від 19.01.2017 року засідання комісії з розгляду актів про порушення ПАТ «Запоріжгаз», яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення, зафіксоване рішення про задоволення акту про порушення повністю та здійснення перерахунку згідно Кодексу газорозподільних систем.

На виконання ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», з метою повного забезпечення споживачів будинку АДРЕСА_1 комерційним обліком газу, ПАТ «Запоріжгаз», як оператор ГРМ, 02.11.2016 року здійснив спробу встановлення загальнобудинкового ВОГ у вищезазначеному будинку. Зважаючи на відмову мешканців будинку, у тому числі й позивача, встановлення загальнобудинкового ВОГ здійснено не було.

Пунктом 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем визначено, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу, відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до цього Кодексу.

Зважаючи, на факт відмови позивача від встановлення загальнобудинкового ВОГ, 02.11.2016 року за участі представників ПАТ «Запоріжгаз», у присутності останньої, в порядку визначеному главою 5 розділу XI Кодексу ГРС, складено акт про порушення, який підписано особисто позивачем. Підпис позивача у акті претензії, як і сам факт відсутності зауважень під час складення акту свідчить про відмову останньої від встановлення загальнобудинкового ВОГ.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що акт про порушення складений у повній відповідності до підстав, які визначені вимогами Кодексу газорозподільних систем, а твердження позивача, про непоінформованість про його складення не доведено належними та допустимими доказами.

Пунктом 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС визначено, що за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії, згідно п.11 глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС, може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. Тобто, Кодексом ГРС чітко визначено, що до повноважень комісії належить лише питання задоволення або незадоволення акту про порушення, а не питання визначення донарахованих об'ємів природного газу.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення зі сторони ПАТ «Запоріжгаз», як оператора ГРМ в частині ініціативи влаштування загальнобудинкового ВОГ, складення акту про порушення та процедури його розгляду.

Нарахування (донарахування) об'ємів природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до Кодексу газорозподільних систем, у зв'язку з відмовою позивача від встановлення загальнобудинкового приладу обліку за рахунок оператора ГРМ, відповідає нормам чинного законодавства України.

З огляду наведеного, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для проведення перерахунку донарахованих об'ємів відсутні.

Рішення комісії про задоволення акту про порушення та факт донарахування об'ємів спожитого природного газу чи направлення рахунку його оплату, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, є внутрішніми документами підприємства і не встановлюють для позивача будь-яких обов'язків, крім рекомендації сплатити вартість донарахованого об'єму та відповідно не належать до актів у розумінні ст. 16 ЦК України. Такі документи, не є обов'язковими до виконання ненормативними актами, вони лише фіксують факти, а отже, певних обов'язків на позивача вони безпосередньо не покладають, а відтак не порушують його права та інтереси.

Оскарження дій ПАТ «Запоріжгаз» лише щодо факту прийняття рішення комісією про задоволення акту про порушення та нарахування (донарахування) об'ємів природного газу не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту, тому підстав для задоволення заявлених позивачем вимог не має.

Доводи апеляційної скарги, що відсутність для неї як споживача послуг, альтернативи вибору у засобах вимірювання об'ємів спожитого газу, є порушенням її прав споживача є безпідставними з наступних підстав.

Особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку.

За приписами п.п. 2, 3 ст. 1 цього Закону комерційний (приладовий) облік природного газу (далі - облік природного газу) це - визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, а лічильник газу це - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам'ятовування та відображення об'єму газу, що проходить через нього.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу (індивідуальних або загальнобудинкових) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року, що забезпечить 100% облік спожитого природного газу населенням.

У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 3 цього Закону фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Статтею 4 цього Закону передбачено, що виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб'єкти господарювання, що: здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу.

Суд вірно встановив, що зазначеними нормами права не закріплено за суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, обов'язку з встановлення споживачам категорії населення саме індивідуальних лічильників газу, відповідно саме в квартирах та приватних будинках таких споживачів і що це є виключно єдиним заходом, яким забезпечується населення даної категорії лічильниками газу. Поряд з цим під лічильником газу в розумінні цього Закону слід вважати будь-який засіб вимірювальної техніки без обмеження за критерієм їх функціонального призначення - індивідуальний або загальнобудинковий (на групу споживачів).

У відповідності до вищезазначеного, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані в термін до 01.01.2018 року для вищевказаної категорії населення, а саме, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі, забезпечити встановлення лічильників газу, як індивідуальних або загальнобудинкових, що забезпечить 100% облік природного газу такими споживачами.

Пунктом 10 глави 1 розділу Х Кодексу газорозподільних систем визначено, що установлення лічильників газу побутовим споживачам здійснюється відповідно до ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Особливості організації обліку газу в багатоквартирних будинках та гуртожитках передбачено Кодексом газорозподільних систем в його главі 5 розділу ХІ, де визначено, що за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ (п. 1 цієї глави).

Пунктом 2 цієї глави передбачено, що у разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об'єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об'єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (далі - Тимчасове положення).

Пунктом 4 Тимчасового положення, рішення про необхідність об'єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи.

Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для зобов'язання ПАТ «Запоріжгаз» встановити позивача індивідуальний лічильник газу.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку зібраним у справі доказам, достатньо повно встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3-х відсотків річних та суми інфляційних витрат від суми завданих збитків, оскільки вони є незаконними.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Скаржником не надано жодних фактичних доказів, які б підтверджували обставини викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: