Постанова № 73027571, 22.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №336/121/15 Головуючий у 1 інстанції Голубкова М.А.

Провадження № 22-ц/778/1015/18 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

за участю секретаря судового засідання Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, інфляційний витрат та відсотків від простроченої суми.

В позові зазначало, що 26.04.2014 року на території об'єкту по АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_3, відбулось руйнування газорозподільного пункту, в результаті чого порушено герметичність труби байпасної лінії в місці з'єднання з газопроводом середнього тиску. Черговою бригадою ПАТ «Запоріжгаз» проведено обрізку газопроводу та здійснені заходи з ліквідації наслідків аварійної ситуації.

Просило суд стягнути з ОСОБА_3 в якості відшкодування майнової шкоди, яка складається з вартості втраченого природного газу та вартості ремонтних робіт з усунення аварійної ситуації, 80417,83 грн.. Також просило суд стягнути з ОСОБА_3 3% річних в сумі 1308,72 грн. та інфляційні втрати в сумі 7840,86 грн. за період з червня по грудень 2014 року, нараховані на суму матеріальної шкоди, а загалом суму 89567,40 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на те, що дана аварія стала наслідком порушення правил безпеки систем газопостачання, у ході обслуговування газових мереж та ГРП, розташованих на території цілісного майнового комплексу за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, на підставі Договору купівлі-продажу від 21.10.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Білою Т.С.

Крім того, відповідно до п.п. 4.2.1. п. 4.2 Правил безпеки систем газопостачання України, відповідальність за безпечну експлуатацію систем газопостачання за вказаною адресою покладена на його власника - ОСОБА_3

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не є особою, яка завдала шкоди ПАТ «Запоріжгаз» і її вина в розумінні ст.. 1166 ЦК України має презумуватись.

Судова колегія вважає, що даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 21.10.2006 року ВАТ «Хлібокомбінат № 2» продав, а ОСОБА_7 та ОСОБА_3 придбали у спільну часткову власність з рівними частками нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежиле приміщення ІІІ першого поверху літ. А, А2, нежиле приміщення ХVІІІ першого поверху літ. А, А2, нежиле приміщення V першого поверху літ. А, А2, нежиле приміщення VІ першого поверху літ. А, А2, нежиле приміщення ХІ першого поверху літ. А, А2, нежиле приміщення ХІІ першого поверху літ. А, А2, нежиле приміщення ІХ першого поверху літ. А, А2, нежиле приміщення ХІІІ першого поверху літ. А, А2, нежиле приміщення VІІ першого та другого поверху літ. А, А2, нежиле приміщення ІV першого поверху літ. А, А2, будівлю цеху № 2 літ. Д-3, матеріальний склад літ. Е, газорегулювальний пункт літ. В, їдальню літ. Г.

Власниками об'єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі і газорегулювального пункту є дві особи в рівних частках: ОСОБА_3 та ОСОБА_7

Договір на обслуговування газопроводу та газорозподільчого пункту, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, між позивачем та відповідачем не укладався.

Відповідно до ст..11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов'язань: їх суб'єкти - кредитор (потерпілий) та боржник (завдавач шкоди) - не перебувають у договірних відносинах; або обов'язок відшкодувати шкоду не пов'язується з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань між ними.

Згідно заявки № 2712 та акту від 26.04.2014 року повідомлення про руйнування ГРП надійшло 26.04.2014 року, в результаті якого було перебито трубу байпасної лінії діаметром 50 в місці з'єднання з газопроводом середнього тиску. Працівниками ПАТ «Запоріжгаз» за допомогою дерев'яного чопу усунуто витік газу, а потім здійснено обрізку труби з встановленням металевої заглушки.

Наказом № 2 від 18.03.2008 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 призначена відповідальною особою за безпечну експлуатацію газового господарства. Газових установок та комунально-побутових об'єктів за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 В подальшому між ОСОБА_3 та Заступником Головного Інженера ТОВ «Запоріжгаз» було складено АКТ розмежування зон обслуговування газопроводу середнього тиску відповідно до якого зоною обслуговування ПП ОСОБА_3 є газопровід від забору підприємства.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що газопостачальні мережі перебували у користуванні ВАТ «Хлібокомбінат № 2№», оскільки вищезазначений наказ та акт, щодо розмежування зон обслуговування було складено у 2008 році, тобто після підписання договору між ОСОБА_3 та ВАТ «Хлібозавод № 2» договору про тимчасове використання газопроводів та ГРП який діяв з 17.11.2006 року до 17.06.2007 року.

Судом вірно встановлено, що копія акту прийняття-передачі виконаних робіт від 05.05.2014 року підписана лише ПАТ «Запоріжгаз», на суму 692,65 гривень з ПДВ.

З заяви та повідомлень встановлено, що ОСОБА_3 звернулась до Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізької області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення в результаті пошкодження ГРП, за якою 21.05.2014 року внесені відомості до ЄРДР за ознаками скоєння злочину, передбаченого ст. 194 ч. 1 КК України.

З заяви про зменшення розміру позовних вимог, вбачається, що позивачем фактично було змінено підстави позову, відповідно до яких просило суд стягнути з ОСОБА_3 3% річних в сумі 2993,12 гривень та інфляційні втрати в сумі 30638,63 гривень за період з червня 2014 року по січень 2017 року, нараховані на суму матеріальної шкоди, а загалом суму 70981,84 гривень.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання недоговірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Таким чином акт завдання шкоди можливо розмежувати на складові елементи, до яких належать: а) протиправна поведінка завдавача шкоди; б) настання шкоди; в) причинний зв'язок між двома першими елементами; в) вина завдавача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Згідно до заявки № 2712 від 24.04.2014 року в результаті обстеження ділянки за адресою АДРЕСА_1 виявлено, що зруйнованими є передня, права, частково задня кладка стін ГРП (причини з'ясовуються). В результаті падіння бетонного перекриття пошкоджено обладнання ГРП… -Зі змісту вказаної заявка не встановлено зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та пошкодженням ГРП.

Судом правильно встановлено, що акт від 26.04.2014 року за змістом співпадає з заявкою № 2712, проте складений без присутності власників майна в тому числі відповідача ОСОБА_3 та в подальшому їй не направлений. Крім того, вказаний акт складено без зазначення точної адреси його складання та місця аварії, а також не містить відомостей, щодо того, які незаконні дії відповідача сприяли настанню аварії чи були причиною завдання збитків.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що громадянка ОСОБА_3 не є особою, яка завдала шкоди ПАТ "Запоріжгаз" і вина, якої в розумінні ст. 1166 ЦК України має презумуватись.

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У лютому 2017 року представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, якою фактично були змінені підстави позову в частині розрахунку завданих збитків. Так складаючи новий розрахунок обсягу природного газу втраченого при аварії, що сталась 26.04.2014 року, представник позивача посилався на формулу розрахунку об'єму витоку (витрати) природнього газу при аварійних ситуаціях через пошкоджений газопровід третіми особами наведену у ч. 6, 7 Розділу ХІ Кодексу Газорозподільних систем.

Суд першої інстанції обґрунтовано посилання на вказані пункти «Кодексу газорозподільних систем» не прийняв як нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 було затверджено «Кодекс газорозподільних систем» так Частина 6 розділу ХІ вказаного кодексу регулює Порядок компенсації споживачу завданих збитків та перерахунок наданих послуг у разі порушення Оператором ГРМ вимог цього Кодексу, а пункт 7 взагалі у розділі ХІ відсутній.

Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 року у справа N 1-7/99 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. За таких обставин посилання представника позивача у своїх розрахунках на нормативний акт, що не існував на час виникнення спірних правовідносин суперечить нормам чинного законодавства.

До вказаних правовідносин повинні застосовуватись положення «Правил безпеки систем газопостачання України» затверджені наказом міністерства палива та енергетики від 27.12.2005 N 618, оскільки саме вони діяли на нас виникнення вказаної аварії.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначено, що при звернені до суду позивачем до матеріалів позовної заяви на підтвердження аварійної ситуації не надано роздрукованих звітів обчислювачів та обчислювачів коректорів передбачених положеннями 5.13 названих правил, а враховуючи, що між споживачем та ПАТ «Запоріжгаз» були відсутні договірні правовідносини щодо постачання газу, позивачем у своїх розрахунках не враховані дані визначені проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання, наявність яких передбачена п.5.13 правил. Дані про тривалість аварійної ситуації та дані обліку газу не підтверджені автоматичними даними обчислювачів, (п. 8.4.1 Правил)

Розрахунок шкоди завданої аварією повинен був розраховуватись у відповідності до «Правил безпеки систем газопостачання України». При звернені до суду та складенні розрахунку заборгованості вказаний нормативний акт не застосовувався взагалі, за таких обставин суд приходить до висновку, що сума заявлена у позові є фактично необґрунтованою.

Судом вірно встановлено, що позивач просив суд стягнути з відповідача 3 відсотки річних та інфляційні витрати від суми боргу за вимогою про відшкодування завданих збитків.

Статтею 625 ЦК регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства.

Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами та інфляційні витрати, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 р. № 10-74/0/4-13). Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку зібраним у справі доказам, достатньо повно встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов обґрунтованого висновку в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3-х відсотків річних та суми інфляційних витрат від суми завданих збитків, оскільки вони є незаконними.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: