Вирок № 7302030, 24.03.2009, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Справа №1-266/2009р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2009 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Ломакіна В.Є.

за участю секретаря Репетівської В.Р.

прокурора Банаха С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м, Тернополі кримінальну

справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Саратов Російської Федерації, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, знятого з реєстраційного обліку, проживаючого в АДРЕСА_1 не судимого в силу ст. 89 КК України,

за ч.2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1 13 січня 2009 року близько 18 год., знаходячись в переході будинку АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння застосував насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, а саме, схопив ОСОБА_3 за шарф, притиснув його до стіни, та утримуючи його відкрито викрав мобільний телефон «Nokia 1600», вартість якого, згідно висновку експерта № 6-67/09 від 29.01.2009 року, становить 254, 24 гривень, з карткою оператора стільникового зв'язку «Київстар», вартістю 25 грн.; мобільний телефон «Nokia 6680», вартість якого, згідно висновку експерта № 6-67/09 від 29.01.2009 року, становить 350 гривень, з карткою оператора стільникового зв'язку «Life», вартістю 25 грн.

Із викраденим майном підсудний ОСОБА_1 із місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 654, 24 гривень.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та показав, що 13.01.2008 року під час того, як він повертався додому з „Східного масиву" м. Тернополя, він зустрів свого знайомого на ім'я ОСОБА_3, який запропонував йому відмітити „Старий Новий Рік", на що той погодився. Після того, як вони придбали та розпили пляшку горілки він через парк «Топільче» пішов додому, випивши по дорозі пляшку пива. Близько 18 год., коли підійшов до будинку АДРЕСА_1, де на даний час проживає, то помітив, що в його вікнах не горить світло. Після цього, він вирішив передзвонити на мобільний телефон до своєї матері та взнати, де вона знаходиться. Після цього, коли почав підійматися сходами переходу, то помітив молодого хлопця, який спускався по сходах йому на зустріч. В цей момент він вирішив взяти в нього телефон. Коли підсудний ОСОБА_1 порівнявся з потерпілим, то схопив даного хлопця за шарф та притиснув його до стіни. Після цього сказав йому, щоб той віддав йому телефон, оскільки він хотів подзвонити. Потерпілий його злякався та одразу ж віддав свої два мобільні телефони. Наміру наносити потерпілому будь-які удари у нього не було, а також він не мав мети своїми діями налякати даного хлопця, щоб той відав йому телефон. Дані телефони він не зміг повернути хлопцю, оскільки той утік, тому він поклав їх собі у кишеню та швидко пішов в сторону майдану «Перемоги», щоб зустріти когось із своїх родичів по-дорозі. Нікого не зустрівши, він пішов додому, де на той час вже була його мати. Де поділися два телефони, які він забрав у хлопця не знає, можливо він їх

загубив, оскільки перебував у нетверезому стані. Через деякий час його затримали працівники міліції, яким він зізнався у вчиненому злочині.

У вчиненому розкаюється, обіцяє в подальшому злочинів не вчиняти, просить суворо не карати.

Крім власного визнання вини, підсудний ОСОБА_1 повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового слідства і підтверджували його винність у вчиненні злочину, згідно пред'явленого обвинувачення, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З'ясувавши думку учасників судового розгляду про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння підсудним зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового слідства його дії кваліфіковано вірно за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, його молодий вік, конкретні обставини справи, позицію потерпілого, який просить суворо не карати підсудного, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, добровільне відшкодування завданої шкоди. Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, суд враховує стан здоров'я підсудного, те що він з 2005 року перебуває на диспансерному обліку в обласному комунальному протитуберкульозному диспансері з діагнозом: залишкові зміни після перенесеного туберкульозу легень у вигляді щільних вогнищ на верхівках, плевральних нашарувань і облітерації правого синуса.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без його ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд з місця постійного проживання. Цивільний позов у справі - відшкодовано.

По справі є судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи на суму 300, 48 грн., які суд вважає слід стягнути з підсудного ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, оскільки вони виникли у зв'язку із дослідженням речових доказів.

Речові докази по справі - відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку.

Зобов'язати ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 76 КК України в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. Запобіжний захід, ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишити попередній - підписку про невиїзд з місця постійного проживання.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 300, 48 грн. (триста гривень сорок вісім копійок) в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області (Банк: УДК в Тернопільській області, МФО 838012, ЕДРПОУ 24524727, р/р 35221003000215) за проведення товарознавчої експертизи №6-67/09 від 29.01.2009 року.

На вирок може бути подана апеляція на протязі 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.