Постанова № 73018261, 22.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1286/17-а

Головуючий у 1-й інстанції:

Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

22 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Максимчука А.І.,

представника відповідача: Могиль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2017 року позивач Приватне акціонерне товариство «Вінницяпобутхім» (надалі - ПрАТ «Вінницяпобутхім») звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 30 серпня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково. Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем безпідставно застосовувалися норми законодавства, які набрали чинності з 01.01.2017 року до правовідносин, які виникли в 2015 році, а тому прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та як наслідок - про часткове його скасування.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відповідно до п. 11 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням пункту 7 цього підрозділу).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що Законом №1797 статтю 120 Податкового кодексу України доповнено новим пунктом 120.4, яким з 01.01.2017 встановлено окрему відповідальність платників податків за несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції (далі - Звіт) та/або документації з трансфертного ціноутворення (далі - Документація) або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог п.39.4 ст.39 ПКУ. Штрафні санкції, визначені п. 120.4 ст.120 ПКУ, розраховуються за кожний календарний день, починаючи з 01.01.2017 та не можуть бути застосовані у випадку подання платником податків відповідного уточнюючого звіту про контрольовані операції.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач 06.06.2016 року за № 9276831126 подав уточнений звіт про контрольовані операції за 2015 рік, в якому відображено операції з нерезидентами "VION ІМРЕХ IRL" (Республіка Молдова ) на загальну суму 13249776,0 грн., "TIKERO TREDING LTD" Республіка Кіпр на загальну суму 45785230,0 грн. та з "Firmenich SA" (Швейцарська Конфедерація ) на загальну суму 7496648.0 грн.

В подальшому, 21.03.2017 року позивач подав уточнений звіт про контрольовані операції за 2015 рік, в якому додатково задекларував операції з нерезидентом ТОВ "Шериф" (Республіка Молдова) на загальну суму 6 387 196,0 грн.

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань несвоєчасного включення до звіту про контрольовані операції інформації по операціях, здійснених з нерезидентами "VION ІМРЕХ SRL" (Республіка Молдова), ТОВ "Шериф" (Республіка Молдова), Firmenich SA (Швейцарська Конфедерація), "TIKERO TREIDING LTD" (Республіка Кіпр) за звітний період - 2015 рік, за результатами якої 13.05.2017 року складено акт №1002/28-10-14-03/30684913 (надалі - акт перевірки). На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0003471404 від 24.05.2017 р. про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 365 400,00 грн., за порушення п.п.39.4.2 п.39.4 ст. 39 Податкового кодексу України.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п.39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:

а) господарські операції, що здійснюються з пов'язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

За приписами пп. 39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України передбачено, що платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 року № 8 затверджена Форма звіту про контрольовані операції та порядок його складання.

Пунктом 2 Порядку складання Звіту про контрольовані операції визначено, що у разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому Звіті інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий Звіт (Звіт з позначкою «звітний новий») до граничного строку подання Звіту за такий самий звітний період; уточнюючий Звіт (Звіт з позначкою «уточнюючий») після граничного строку подання Звіту за такий самий звітний період.

Новий та уточнюючий звіти повинні містити повну інформацію про контрольовані операції за звітний рік, як передбачено при складанні основного Звіту (Звіту з позначкою «звітний»).

Пункт 50.1 ст. 50 ПК України також визначає, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно акту перевірки, відповідач виявив порушення позивачем вимог п.п. 39.4.2 п.39,4 ст.39 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2016) в частині несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданих звітах за 2015 рік з нерезидентами «VJON ІМРЕХ SRL» (Республіка Молдова), Firmenich SA (Швейцарська Конфедерація) та «TIKERO TREIDING LTD» (Республіка Кіпр) на 33 календарних дні; з нерезидентом ТОВ «Шериф» (Республіка Молдова) на 321 календарних дні.

Разом з тим, податковий орган, керуючись п. 120.4 ст. 120 Кодексу (в редакції станом на 01.01.2017 року) за несвоєчасне включення до Звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені контрольовані операції протягом звітного періоду, застосував до позивача штраф у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому звіті про контрольовані операції (у разі подання уточнюючого звіту), але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, що становить 365400,00 грн.

З таким рішенням податкового органу позивач не погодився та вважав, що відповідач застосував норму закону, яка не мала зворотної дії у часі та не могла бути застосована до правовідносин, які виникли у 2015 році.

Так, Законом України від 21.12.2016 №1797 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон №1797), який набрав чинності з 01.01.2017, крім окремих норм, внесено зміни, зокрема, до статті 120 Податкового кодексу України стосовно відповідальності платників податків за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності. Зокрема, статтю 120 Податкового кодексу України доповнено новим пунктом 120.4, яким з 01.01.2017 встановлено окрему відповідальність платників податків за несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції (далі - Звіт) та/або документації з трансфертного ціноутворення (далі-Документація) або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог п.39.4 ст.39 ПКУ.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09.02.1999 № 1/99-рп зокрема зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, лише коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Так, до 01.01.2017 р. відповідальність за несвоєчасне подання звіту або не включення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу визначалась п. 120.3 ст. 120 ПКУ, а з 01.01.2017 року, із набранням чинності Закону №1797, відповідальність за такі порушення визначається відповідно до п. 120.4 ст.120 ПК.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, період, який підлягав перевірці, обмежений 2015 роком, коли діяли норми п.120.3 ст.120 ПК України.

Також, у своєму листі від 10.02.2017 року № 3282/7/99-99-14-01-02-17 «Про застосування штрафних санкцій за порушення вимог п.39.4 ст.39 Податкового Кодексу України» Державна фіскальна служба України зокрема зазначає, що Законом № 1719 ст.120 Кодексу доповнено новим п.120.4, яким встановлено окрему відповідальність платників податків за несвоєчасне подання платником звіту про контрольовані операції та/або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті. Зокрема, податковий орган зазначає, що штрафні санкції, визначені п.120.4 ст.120 Кодексу, розраховуються за кожний календарний день, починаючи з 01.01.2017 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність застосування норм законодавства, які набрали чинності з 01.01.2017 року до правовідносин, які виникли в 2015 році, а тому суд першої інстанції вірно зробив висновок про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та як наслідок - про його скасування.

Також, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі не наведено жодних підстав та доказів, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Так, частиною другою статті 6 Конвенції визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 березня 2018 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.